Ухвала суду № 63012394, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1857/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року, Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що митним органом на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що призвело до збільшення їх митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до Вантажної митної декларації №100250002/2015/058684 від 07.09.2015.

Скасувано Рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000068/2 від 08.09.2015, прийняте Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

Скасувано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00101 від 08.09.2015, складену Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачеми подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 13.01.2015 між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець, Україна) та ТОВ «Айдіес Боржомі Грузія» (продавець, Грузія) було укладено контракт № CT20-001/1501.

В пунктах 5.2, 5.3 розділі 5 контракту зазначено, що поставка товару по даному контракту здійснюється на умовах СІР Одеса Західна, згідно із Інкотермс-2010. Поставка здійснюється в залізничних вагонах та/або в контейнерах до ст. Одеса Західна.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 контракту, покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75-ти днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі Україна.

02.03.2015 та 12.06.2015 між покупцем та продавцем було укладено додаткові угоди № 1, № 3 до контракту № CT20-001/1501, в яких було визначено (змінено) ціну товару при перевезенні у звичайних вагонах або контейнерах та, яка складає: за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,33 л. - 0,37 доларів США; за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л. - 0,44 доларів США; за одну РЕТ-пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л. - 0,34 доларів США; за одну РЕТ-пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,75 л. - 0,50 доларів США.

07.09.2015 року позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 100250002/2015/058684 заявлений товар: вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильно газована. Торгівельна марка - «BORJOМI». Виготовлена в період з 28.07.2015 по 19.08.2015.

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0003919 від 22.12.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 505074 від 29.08.2015; рахунок-фактуру (інвойс) від 26.08.2015 № GE20150255; пакувальний лист від 26.08.2015 № б/н; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.03.2015 № 1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2015 № 2; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.06.2015 № 3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 13.01.2015 № CT20-001/1501; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 29.08.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю № 2730 від 29.08.2015; сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 27.08.2015 № GEO 2015 01/002955; копію митної декларації країни відправлення № С2033 від 29.08.2015.

Митним органом було повідомлено декларанта, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів: 1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення;5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання електронного запиту митного органу від 07.09.2015 декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі МД № 100250002/2015/058684 від 07.09.2015 разом із супровідним листом №14 від 07.09.2015 були подані такі документи: IDS-лист на повноваження №LT32-591/1503 від 30.03.2015; поліс від 28.01.2015; лист страхового полісу №LT32-591/1503 від 27.03.2015; прайс-лист від 02.03.2015; видаткові накладні; виписку з бухгалтерських та банківських документів від 22.07.2015; довіреності; експертизу Держзовнішінформ №11/653 від 04.06.2015; платіжні доручення; свіфт; цінову довідку ТПП ОЭ-8/81 від 20.03.2015; калькуляцію від виробника № LT32-589/1503 від 26.03.2015.

За результатами розгляду поданих документів відповідач 08.09.2015 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000068/2, яким відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв'язку з наступним (графа 33 оскаржуваного рішення):

Митна вартість імпортованих товарі не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості…зокрема: в наданій міжн. товарно-трансп. накладній CMR від 29.08.2015 №505074 в графі 14 зазначений номер документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення, про що не зазначено в перекладі, який наданий до митного оформлення. В графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною: 0,58 USD * 26 520 пл. = 15 381,6 USD /19 890 л = 0,77 USD/л.

Декларанту запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наданий прайс-лист виданий на умовах СІР Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до контракту. Декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначив в листі.

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000068/2 від 08.09.2015, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано резервний метод визначення митної вартості для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію від 28.06.2015 № 500040403/2015/2705.

Також, була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00101 від 08.09.2015.

В листопаді 2015 року позивач, керуючись нормою частини восьмої статті 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Київської митниці ДФС України разом з супровідним листом № 690/4.2-19ц від 23.11.2015 додаткові документи (а саме: копії платіжного доручення № 35 від 07.09.2015 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію митної декларації країни відправлення; копію розрахунку ціни (калькуляцію); копію угоди Відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року).

У відповідь на вказаний лист позивача Київська митниця ДФС України надіслала товариству лист № 7373/10/26-70-25-0-06 від 03.12.2015, яким відмовила позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000068/2 від 08.09.2015.

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи», не погоджуючись з такою позицією митного орану, звернулося до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід звернути увагу на наступне.

Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлено статтею 57 Митного кодексу України.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України

Відповідно до частин третьої та п'ятої вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені вказаною нормою додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні зазначено, що декларантом не було надано відомості про вартість страхування.

Згідно пункту 5.2 розділі 5 контракту зазначено, що поставка товару по даному контракту здійснюється на умовах СІР Одеса Західна, згідно із Інкотермс-2010.

Державна митна служба України листом від 29.12.2010 р. № 11/2-10.16/17217-ЕП надала роз'яснення щодо Інкотермс 2010, зокрема, зазначивши, що Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідаєрозподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

Щодо посилання апелянта на те, що декларантом не надано страхові документи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, згідно із Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) редакція 2000 року вбачається, що термін «СІР» - фрахт/перевезення та страхування оплачено до (... назва місця призначення) означає, що продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Таким чином, обов'язок щодо страхування товару, в даному випадку, покладається на продавця, а покупцю лише надається страховий поліс, відтак, страхові витрати включаються в ціну товару.

Як вбачається наданих відповідачем документів, позивачем на вимогу митного органу листом від 07.09.2014 № 14 було додано страховий поліс № 00837 від 28.01.2015 (страховий період становить 28 січня 2015 року - 04 березня 2015 року) та лист № LT32-591/1503 від 27.03.2015, в якому зазначено, що експортні вантажі застраховані під один щорічний відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу також на те, що 04.03.2015 ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» (продавцем) укладено угоду № /AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп») на предмет внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28 січня 2015 року та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04 березня 2016 року.

Копія даної угоди № ICG/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року була надана відповідачу разом з листом позивача від 23.11.2015 № 690/4.2-15ц, та не взята Київською міською митницею до уваги з тієї підстави, що на копії вказаної угоди до відкритого страхового полісу, на думку митниці, відсутні печатки та підпис страхувальника.

Згідно, копії угоди до № ICG/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року, яка знаходиться в матеріалах справи, стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, встановлено наявність у ній підпису представника страхувальника, що скріплений відтиском печатки ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп».

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Грузія» від 27 березня 2015 року № LT32 - 591/1503, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Враховуючи наведене та відсутність у матеріалах справи належних документальних доказів, що засвідчують факт того, що в дійсності угода №/AG 15/026+1 від 04 березня 2015 року не укладалась між сторонами, та/або стверджують про наявність у поданих позивачем документах ознак підробки, що доведена в порядку кримінального судочинства, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про хибність висновків митного органу щодо відсутності у позивача небхідних та дійсних страхових документів.

Таким чином, витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачу для підтвердження митної вартості товарів було запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації.

Встановлено, що умовами контракту від 13.01.2015 № CT20-001/1501 передбачено, що покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі Україна, тобто протягом 75 днів з моменту закінчення митного оформлення товару в Одесі Україна.

Таким чином, враховуючи, що на момент митного оформлення товару митні формальності ще не були закінчені, то у позивача ще не виник обов'язок щодо сплати коштів за поставлений експортером товар.

Відтак, ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» було позбавлене можливості подати із митною декларацією платіжний документ, оскільки на момент митного декларування товару оплата за товар ще не була здійснена і обов'язок у позивача щодо здійснення такої оплати ще не настав, так як умови контракту передбачають оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі Україна.

У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що вимога митного органу про надання декларантом виписки з бухгалтерської документації під час митного оформлення товару є необґрунтованою.

Крім цього, позивачем на вимогу митного органу для підтвердження митної вартості товарів було надано прас-лист виробника, діючий з 02.03.2015, та інформаційний лист від 26.03.2015 № LT32-589/1503 щодо собівартості мінеральної води «Боржомі».

Щодо посилання апелянта на те, що існуючий взаємозв'язок між покупцем і продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки в митного органу наявна інформація, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Відповідно до частини дванадцятої - п'ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заперечує, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець, Україна) та ТОВ «Айдіес Боржомі Грузія» (продавець, Грузія) є пов'язаними між собою особами, так як ПрАТ «ІДС» є ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води) «BORJOМI» на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знака «Боржомі» що підтверджується листом № LT32-303/1410 від 15.10.2014.

Водночас, позивач зазначає, що взаємозв'язок ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець, Україна) та ТОВ «Айдіес Боржомі Грузія» (продавець, Грузія) не вплинув на ціну товару, а бізнес-рішення щодо зменшення ціни товару з укладання відповідної угоди було прийнято на підставі того, що у зв'язку із не прогнозованим та значним зниженням курсу гривні по відношенню до долару США та з метою збереження ринку збуту.

Крім того, позивач стверджує, що сама по собі інформація взята митним органом з раніше поданої позивачем митної декларації із вищою митною вартістю ідентичних товарів не є належним обґрунтуванням взаємопов'язаності покупця і продавця, яка начебто вплинула на митну вартість товару.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 № К/800/52404/13, суд касаційної інстанції зазначив наступне: «Як вбачається з наявних матеріалів, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на наявність в нього інформації про вищу митну вартість раніше задекларованих позивачем ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, які перевозились ним в межах того самого контракту. Водночас, відповідач послався на не підтвердження сертифікатом якісних характеристик товару, які впливають на рівень його вартості.».

Також, у вищенаведеній постанові колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що «дії сторін контракту обумовлені їхнім волевиявленням, а тому встановлення цін товару для покупців відбувається за результатами їхніх домовленостей. Зв'язок покупця з продавцем не може бути обґрунтований тим, що іншому покупцю продано товар за більш високою ціною. Митним органом не доведено інших обставин, які свідчать про взаємопов'язаність покупця і продавця, яка вплинула на ціну задекларованого товару.».

Матеріали справи свідчать, що митницею обов'язку щодо підтвердження факту впливу на митну вартість товару взаємопов'язаності покупця і продавця не виконано.

Щодо посилань апелянта на те, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Митним органам зазначено, що експортна митна декларація країни відправлення, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини відноситься до додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів лише у випадку якщо основні документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, що надані позивачем документи до митного оформлення (а саме: до МД № 100250002/2015/058684 від 07.09.2015, до листів № 14 від 07.09.2015 та № 690/4.2-19ц від 23.11.2015) містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення.

Аналогічна правова позиція та висновки викладені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду України від 22.09.2016 по справі №826/2309/16.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щоло задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 24 листопада 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Мельничук В.П.

Бужак Н.П.