Постанова № 63011716, 23.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа№ 910/8989/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року

у справі № 910/8989/16 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 139 850, 33 грн

за участю представників сторін :

від позивача: не з'явились

від відповідача: Даховський М.А., довіреність №Ц/3-04/301-16 від 15.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» (позивач у справі, яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач у справі) про стягнення 139 850, 33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення було втрачено частину вантажу, а саме до станції призначення не прибув один вагон вантажу №53518213, а тому позивач зазначає про обов'язок відповідача, як правонаступника перевізника - Державного підприємства «Донецька залізниця», відшкодувати завдані збитки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року в задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Маріупольського металургійний комбінат Імені Ілліча» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ «Українська залізниця» не стало правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця», оскільки процедура реорганізації підприємства та передача всіх прав та обов'язків до ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, що свідчить про те, що ПАТ «Українська залізниця» станом на момент вирішення спору не має відповідати за неналежне виконання зобов'язань з боку ДП «Донецька залізниця».

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча», подав апеляційну скаргу №09/104 від 22.08.2016 року, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 26.10.2016.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 26.10.2016 представників апелянта, Київський апеляційний господарський суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 23.11.2016, про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 23.11.2016 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/8989/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники апелянта у судове засідання 23.11.2016 не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

Беручи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги, відсутність від апелянта та інших сторін заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

30.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» був укладений договір №УП14/28/162 (а.с. 14-16), за змістом якого ТОВ «ДТЕК Трейдінг» зобов'язалося передати, а позивач - прийняти та оплатити вугільну продукцію (ресурси) за марочним складом, цінами та в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору, на адресу позивача вантажовідправником - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», на станцію призначення - Маріуполь - Сортувальний за залізничною накладною №50027532 (а.с.11) було відправлено вантаж. Вантажоодержувачем за вказаною накладною виступало Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча». Згідно даних, зазначених у накладній, вантаж відправлявся у трьох вагонах №62078613 з масою вантажу - 70 000 кг, №53518213 з масою вантажу - 69 000 кг та №56968902 з масою вантажу - 69 000 кг.

29.11.2015 вантаж прибув на станцію призначення - Маріуполь-Сортувальний.

Як свідчать матеріали справи, фактично на станцію призначення прибуло лише два вагони з вантажем, а №53518213 з масою вантажу - 69 000 кг не прибув, а був відцеплений. Дані обставини підтверджуються складеним комерційним актом БН №724528/1494.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав покладення на відповідача відповідальності за завдані збитки у зв'язку із втратою вантажу під час його перевезення.

Колегія суддів зазначає, що ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка узгоджується з приписами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Як свідчить наявні в матеріалах справи документи, будь-яких зауважень з боку вантажовідправника щодо придатності для перевезення вантажу наданого залізницею вагону або з боку залізниці щодо невжиття вантажовідправником заходів до збереження вантажу, сторонами не заявлялись.

В силу вимог частини 1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з п. 2 Правил комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

За приписами пункту 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З наявного в матеріалах справи комерційного акта БН №724528/1494 від 29.11.2015 вбачається, що він складений з дотриманням вимог законодавства щодо порядку та форми його складання, а отже є належним доказом у справі на підтвердження викладених позивачем обставин.

Згідно комерційного акту БН №724528/1494 від 29.11.2015 недостача вантажу, який перевозився у вагоні №53518213, що не прибув на станцію призначення, становить 69 000 кг.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку №647 від 17.11.2015 з урахуванням норми недостачі вантажу 2%, склала суму 139 850,33 грн.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 8 п. 2 ст. 16 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками згідно ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт недостачі вантажу у вищевказаній кількості підтверджений матеріалами справи, а розрахунок суми збитків, наведений позивачем в позовній заяві, відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про невиконання залізницею своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином, оскільки збереження вантажу належним чином не було забезпечено, тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 139850,33 грн є правомірною, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ «Українська залізниця» посилається на те, що Державне підприємство «Донецька залізниця» станом на момент розгляду спору у суді не є припиненим у визначеному законодавством порядку, оскільки процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 призупинена, що відповідно свідчить, що особою, яка повинна нести відповідальність за втрату вантажу позивача є саме Державне підприємство «Донецька залізниця», а не ПАТ «Українська залізниця». З наведеними доводами погодився і Господарський суд міста Києва. Однак, Київський апеляційний господарський суд вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковими з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено ПАТ «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної Постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця», до якого увійшло ДП «Донецька залізниця» (код згідно ЄДРПОУ - 01074957).

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ст. 2 Статуту).

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», презюмуються достовірними, ПАТ «Українська залізниця» визначене правонаступником у тому числі і ДП «Донецька залізниця».

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також факт реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця» перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця».

При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ «Українська залізниця» за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП «Донецька залізниця».

Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та послідовності дій зі створення ПАТ «Українська залізниця», визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ «Українська залізниця» (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ «Українська залізниця»), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Як вже зазначалось, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, 21.10.2015 вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство «Донецька залізниця», що узгоджується і зі змістом ч. 2 п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», які не були змінені чи скасовані.

Відповідач, посилаючись на п.4.5. постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014, згідно якого проведенню реорганізації (шляхом злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (в тому числі ДП «Донецька залізниця»), зазначає, що майно підприємств, яке розміщено на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків та зведених актів інвентаризації, а лише відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014. Оскільки передавальні акти між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Українська залізниця» відсутні, відтак останнє, на думку відповідача, не є правонаступником ДП «Донецька залізниця» і не відповідає за його зобов'язаннями.

Дійсно, вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України визначають особливий порядок проведення інвентаризації та складання передавальних актів з підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, але це стосується порядку прийняття майна підприємств залізничного транспорту на баланс новоствореного товариства при реорганізації, що не впливає на відповідальність залізниці за втрату вантажу при його перевезенні відповідно до положень Статуту залізниць, оскільки таку відповідальність залізниця бере на себе з моменту прийняття вантажу до перевезення. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що включення підприємства до переліку підприємств, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції може бути підставою для звільнення від відповідальності внаслідок непереборної сили (ст. 617 ЦК України, 218 ГК України), тобто надзвичайних та невідворотних обставин, внаслідок яких належне виконання зобов'язання (в даному випадку з перевезення) виявилося неможливим, у порядку визначеному у Законі України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5).

З огляду на вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд вважає необґрунтованою відмову місцевого господарського суду у стягненні на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» збитків з ПАТ «Українська залізниця», яка відповідно до зазначеного повинна нести відповідальність за зобов'язаннями ДП «Донецька залізниця», як її правонаступник, що відповідно є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/8989/16 та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову та за подання апеляційної скарги покладається на відповідача у справі (Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/8989/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі №910/8989/16 скасувати та прийняти нове рішення.

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) 139 850 (сто тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 33 коп збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, 2 097 (дві тисячі дев'яносто сім) грн. 75 коп судового збору.»

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) 2 307 (дві тисячі триста сім) грн. 53 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/8989/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська