Рішення № 63011487, 22.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/17659/16

За позовом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель "Козацький", м. Київ

про: стягнення заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 157 503,97 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Івахно В.В. (представник за довіреністю)

Дибець О.Ю. (представник за довіреністю)

від відповідача Олійник Л.А. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 22 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 26 вересня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 182/3768 від 19.09.2016 року до відповідача, Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель "Козацький", про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 157 503,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу комунальні послуги у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76, проте відповідач оплату за комунальні послуги не здійснив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/17659/16 та призначено розгляд справи на 25.10.2016 року.

В судовому засіданні 25.10.2016 року оголошено перерву до 22.11.2016 року.

Представники сторін в судове засідання 22.11.2016 року з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору, а також подав заперечення на відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2016 року між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського (надалі - сторона-1, позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Готель "Козацький" (надалі - сторона-2, відповідач) було укладено договір про відшкодування витрат, понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), що надає сторона 1 по забезпеченню приміщень, що знаходиться за адресою: м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76, займаних Стороною 2.

Відповідно до п. 2.1. договору, відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) здійснюється на підставі щомісячно наданих стороною 1 завірених рахунків, згідно показників облікових засобів (лічильників) за діючими тарифами.

За умовами п. 2.2. договору, відшкодування витрат за комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) здійснюються стороною 2 до 15 числа місяця наступного за звітними.

В п. 3.1.2. договору визначено, що сторона 1 зобов'язується надавати стороні 2 для відшкодування комунальних послуг завірені рахунки до 10 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за отримані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) сторона 2 виплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як зазначено позивачем, у період з квітня 2016 року по липень 2016 року за надані ним відповідачу у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76 комунальні послуги ним було виставлено відповідачу на оплату рахунки № 238 від 30.04.2016 року на суму 53 226,43 грн., № 316 від 31.05.2016 року на суму 14 726,81 грн., № 415 від 30.06.2016 року на суму 35 250,02 грн., № 488 від 29.07.2016 року на суму 18 548,69 грн.

Позивач зазначає, що відповідач надані позивачем комунальні послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за договором про відшкодування витрат, понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року в сумі 118 026,47 грн.

Як вказує позивач, внаслідок неоплати відповідачем вартості наданих за договором про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року комунальних послуг, 10.08.2016 року направив відповідачу претензію № 182/3/907 від 10.08.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості за надані на підставі договору про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року комунальні послуги (копія претензії міститься в матеріалах справи), що підтверджується фіскальним чеком № 0244 від 10.08.2016 року та описом вкладення у цінний лист від 10.08.2016 року (копії містяться в матеріалах справи).

Вказана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 16.08.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідач залишив претензію № 182/3/907 від 10.08.2016 року про сплату заборгованості за надані за договором про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року комунальні послуги без відповіді та задоволення.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати комунальних послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (26.09.2016 року) у відповідача була відсутня заборгованість за комунальні послуги, тому підстави для стягнення нарахованих сум за рахунками № 238 від 30.04.2016 року, № 316 від 31.05.2016 року, № 415 від 30.06.2016 року, № 488 від 29.07.2016 року в розмірі 118 026,47 грн. відсутні. Відповідач вказує, що за рахунком № 238 від 30.04.2016 року здійснено проплату 17.05.2016 року, за рахунком № 316 від 31.05.2016 року - 13.06.2016 року, за рахунком № 415 від 30.06.2016 року здійснено проплату чотирма платежами - 11.07.2016 року, 12.07.2016 року, 13.07.2016 року, 14.07.2016 року, за рахунком № 488 від 29.07.2016 року здійснено проплату двома платежами - 15.08.2016 року та 22.08.2016 року.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, зобов'язання відповідача оплатити надані йому комунальні послуги виникає на підставі договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже було встановлено судом, 03.03.2016 року між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) було укладено договір про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16, відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), що надає сторона 1 по забезпеченню приміщень, що знаходиться за адресою: м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76, займаних Стороною 2.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з квітня 2016 року по липень 2016 року позивач за надані ним відповідачу у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76 комунальні послуги виставив відповідачу на оплату рахунки № 238 від 30.04.2016 року на суму 53 226,43 грн., № 316 від 31.05.2016 року на суму 14 726,81 грн., № 415 від 30.06.2016 року на суму 35 250,02 грн., № 488 від 29.07.2016 року на суму 18 548,69 грн.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не здійснив в повному обсязі оплату комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за договором про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року в сумі 118 026,47 грн.

Судом встановлено, що позивач 10.08.2016 року направив відповідачу претензію № 182/3/907 від 10.08.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості за надані на підставі договору про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року комунальні послуги, що підтверджується фіскальним чеком № 0244 від 10.08.2016 року та описом вкладення у цінний лист від 10.08.2016 року, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 16.08.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (26.09.2016 року) у відповідача була відсутня заборгованість за комунальні послуги, тому підстави для стягнення нарахованих сум за рахунками № 238 від 30.04.2016 року, № 316 від 31.05.2016 року, № 415 від 30.06.2016 року, № 488 від 29.07.2016 року в розмірі 118 026,47 грн. відсутні. Відповідач вказує, що за рахунком № 238 від 30.04.2016 року здійснено проплату 17.05.2016 року, за рахунком № 316 від 31.05.2016 року - 13.06.2016 року, за рахунком № 415 від 30.06.2016 року здійснено проплату чотирма платежами - 11.07.2016 року, 12.07.2016 року, 13.07.2016 року, 14.07.2016 року, за рахунком № 488 від 29.07.2016 року здійснено проплату двома платежами - 15.08.2016 року та 22.08.2016 року.

Так, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач до порушення провадження у справі сплатив позивачу суму заборгованості за надані комунальні послуги за договором про відшкодування витрат, понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) № 44/3/16 від 03.03.2016 року, що підтверджується картками рахунку, квитанціями та платіжними дорученнями на загальну суму 118 026,47 грн., з яких вбачається, що за рахунком № 238 від 30.04.2016 року здійснено проплату 17.05.2016 року, за рахунком № 316 від 31.05.2016 року - 13.06.2016 року, за рахунком № 415 від 30.06.2016 року здійснено проплату - 11.07.2016 року, 12.07.2016 року, 13.07.2016 року, 14.07.2016 року, за рахунком № 488 від 29.07.2016 року здійснено проплату - 15.08.2016 року та 22.08.2016 року (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель "Козацький" основного боргу в сумі 118 026,47 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на сплату заборгованості на зазначену суму до порушення провадження у справі, тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 39 477,50 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В п. 4.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за отримані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) сторона 2 виплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково в сумі 106,08 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

- за рахунком № 238 від 30.04.2016 року на суму 53 226,43 грн. прострочка сплати заборгованості становить 1 день - 16.05.2016 року, з урахуванням п. 2.2. договору та п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", тому сума пені становить 55,26 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення53 226.4316.05.2016 - 16.05.2016119.0000 %55.26- за рахунком № 316 від 31.05.2016 року на суму 14 726,81 грн. прострочка сплати заборгованості відсутня, останній оплачено 13.06.2016 року, тобто в межах строку встановленого в п. 2.2. договору;

- за рахунком № 415 від 30.06.2016 року на суму 35 250,02 грн. прострочка сплати заборгованості відсутня, останній оплачено 11.07.2016 року, 12.07.2016 року, 13.07.2016 року та 14.07.2016 року, тобто в межах строку встановленого в п. 2.2. договору;

- за рахунком № 488 від 29.07.2016 року на суму 18 548,69 грн. прострочка сплати заборгованості становить 6 днів - з 16.08.2016 року по 21.08.2016 року (оплачено 15.08.2016 року та 22.08.2016 року), з урахуванням п. 2.2. договору та п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", тому сума пені становить 50,82 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення10 000.0016.08.2016 - 21.08.2016615.5000 %50.82Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, становить 106,08 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 39 371,42 грн. позивачу належить відмовити.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення пені в сумі 106,08 грн. (сто шість гривень 08 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1,59 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель "Козацький" (ЄДРПОУ 14303572; адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3) на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (код ЄДРПОУ 07834530; адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) грошові кошти: пені - 106,08 грн. (сто шість гривень 08 копійок)та судовий збір - 1,59 грн. (одна гривня 59 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.11.2016 року.

Суддя О.С. Комарова