Постанова № 63010845, 28.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2016 року № 826/3071/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі Представництва Відритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» доДержавної авіаційної служби України провизнання протиправними дій та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» в особі Представництва Відритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної авіаційної служби України (далі по тексту - відповідач) з урахуванням збільшених позовних вимог про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо складення протоколу №2216 від 15.01.2015р. про правопорушення у галузі цивільної авіації;

- визнання нечинною та скасування постанови від 23.01.2015р. №2216 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації складено державним інспектором без належних на те повноважень та з порушенням вимог Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637 (далі по тексту - Порядок №637), а саме, протокол складений державним інспектором Державіаслужби України ОСОБА_1, який не мав повноважень на проведення інспектування (перевірки) у сфері авіаційної безпеки, а також під час складання протоколів інспектор не здійснював перевірку інформації, що стала підставою для встановлення фактів вчинення з боку позивача правопорушень у галузі цивільної авіації. При цьому, інспектор не здійснив самостійне заповнення реквізитів протоколу, а лише завдяки працівникам юридичного відділу відповідача частково переніс інформацію телеграм до завчасно підготовлених названими працівниками протоколів. Також позов мотивований тим, що оскаржувана постанова прийнята неправомірно, а тому підлягає скасуванню, оскільки при її прийнятті відповідачем були порушені строки накладення штрафу, які визначені ч. 3 ст. 128 Повітряного кодексу України та п. 3.5 Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача, наголошував на тому, що державний інспектор Державної авіаційної служби України ОСОБА_1 діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені пунктом 8 частини 1 статті 16 Повітряного кодексу України, розділом ІІ Порядку № 637, Положенням про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09 лютого 2010 року №68, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2010 року за №307/17602 (далі по тексту - Положення №68).

Так, на підставі пункту 2.8 посадової інструкції державного інспектора з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією управління виконання польотів Департаменту льотної експлуатації Державної авіаційної служби України, посвідчення та спеціального завдання, оформленого наказом Державіаслужби від 30 грудня 2014 року № 806 "Про проведення перевірки фактів порушення порядку використання повітряного простору" інспектором проведено перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України № 151038 та за її результатами складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації. Відповідна перевірка була проведена в присутності представників позивача, яким надано можливість викласти свої пояснення та зауваження на протоколи, а також надано копії складених протоколів.

Крім того, при прийнятті постанови №2216 відповідачем не порушенні строки накладення штрафу, які визначені ч. 3 ст. 128 Повітряного кодексу України та п. 3.5 Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті.

З урахуванням всього вищевикладеного, відповідач вважає позов необґрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2015 року державним інспектором ОСОБА_1 проведено перевірку інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру № 151038.

В результаті перевірки встановлено, що повітряні судна позивача здійснювали польоти з порушенням порядку використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушили статтю 30 Повітряного кодексу України, пункти 94 та 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401 "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України (далі по тексту - Положення № 401), що і було зафіксовано шляхом складання протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 15.01.2015р. №2216.

Перевіряючи правомірність дій суб'єкта владних повноважень під час складання зазначеного протоколу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року №3393-УІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Відповідно до частини 2 статті 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.

Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 73/20386 (далі по тексту - Порядок №637).

Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності (далі - Суб'єкт) у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п.1.2 Порядку).

Оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації визначено у розділі ІІ названого Порядку.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації згідно з пунктом 2.1 Порядку є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.

Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.

Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням (п. 2.3 Порядку).

Аналіз наведеної правової норми Порядку № 637 дає підстави для висновку, що інспектори з авіаційного нагляду в силу займаної посади мають повноваження на проведення перевірок.

При цьому відповідне повноваження не обмежено кваліфікацією посад державних інспекторів, а тому посилання позивача на наявність у державного інспектора Державіаслужби України ОСОБА_1 кваліфікації з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією не позбавляє його повноважень на проведення перевірки та оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації.

Крім того, на підтвердження правомірності дій інспектора щодо перевірки допущення позивачем порушень правил використання повітряного простору відповідачем надано наказ Державіаслужби України від 30 грудня 2014 року № 806 "Про проведення перевірки фактів порушення порядку використання повітряного простору", яким відповідач уповноважив державних інспекторів з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією здійснити перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України, чим, фактично, делегував свої функції на складання протоколу відповідним інспекторам, що прямо передбачено наведеними вище положеннями Порядку № 637.

Водночас суд вважає помилковим твердження представника позивача, про необхідність проходження державним інспектором з льотної експлуатації спеціальної підготовки, що встановлено пунктом 2.4 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, за яким посади державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути за такими напрямами: повітряні перевезення; авіаційні роботи; авіація загального призначення. Державний інспектор з льотної експлуатації проводить інспектування у сфері льотної експлуатації, а за умови проходження відповідної підготовки - за напрямами державного інспектора з безпеки авіації, крім авіаційної безпеки. На думку колегії суддів, статтею 16 Повітряного кодексу України, пунктом 6.7 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України не встановлено обмежень щодо складення протоколів про порушення порядку використання повітряного простору в залежності від напрямів посад державних інспекторів з льотної експлуатації. Крім того за змістом пункту 2.4 зазначеного Положення напрями посад державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути встановлені за відповідними напрямками. Слово "можуть" свідчить про необов'язковість відповідних положень, та, відповідно, дискреційність у діях суб'єкта владних повноважень щодо встановлення відповідних напрямів посад.

Також, судом враховано посилання представника позивача на дату видачі посвідчення державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України ОСОБА_1 НОМЕР_1, а саме, 19.04.2011 року. Однак, суд не визнає вказаний факт як достатній доказ для визнання дій ОСОБА_1 по складенню оскаржуваного протоколу протиправними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій Державіаслужби України щодо складання протоколу № 2216 від 15 січня 2015 року.

В частині позовних вимог щодо визнання нечинною та скасування постанови від 23.01.2015р. №2216 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ПК України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.

Статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами - суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Аналогічні строки накладення на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в п. 3.5 Порядку № 637.

З системного аналізу викладених норм видно, що у наведених нормах фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору.

Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення. Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.

Отже, за результатами аналізу норм ПК України та Порядку № 637 колегія суддів приходить до висновку, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу.

В свою чергу, невиконання вимог ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637 призводить до визнання рішення про накладення штрафу безпідставним та до його скасування.

Водночас, згідно з п. 121 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.

Як вбачається з матеріалів справи, телеграма Украероцентру № 151038 складена 15.07.2014р. та, відповідно, в силу вимог п. 121 зазначеного Положення, що не заперечувалось представником відповідача, доведена до відома Державіаслужби в той же день, тобто відповідач встановив факт вчинення правопорушення з боку позивача 15.07.2014р., у зв'язку з чим початком відліку строку накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача є 16.07.2014р.

Таким чином, шестимісячний строк для накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача закінчився 16.01.2015р.

Отже, Державіаслужбою при прийнятті спірної постанови не дотримано вимог, встановлених ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637 щодо граничних строків накладення штрафу на позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає постанову відповідача від 23.01.2015р. №2216 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі Представництва Відритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 272,00грн. з бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі Представництва Відритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної авіаційної служби України від 23.01.2015р. №2216 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України на користь Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі Представництва Відритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 272,00грн. (двісті сімдесят дві гривні).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко