Постанова № 63006577, 23.11.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13884/16-а

н/п 2-а/640/346/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який уточнила та просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії за понаднормативний стаж роботи у порядку, визначеному ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2505 від 25.03.2005 р. такими, що суперечить статтям 8, 19, 22, 58 Конституції України, пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції діючого Закону України № 2291 від 23.12.2004 р., виходячи з доплати за кожний 41 рік понаднормативного стажу ОСОБА_1 по 1% від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, за період, починаючи з 01.01.2014 р. В обґрунтування позову посилається на те, що 01.08.1991 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Отримуючи пенсію, позивачка продовжувала працювати та була звільнена за власним бажанням 01.01.2014 р. Загальний страховий (трудовий) стаж ОСОБА_1 становить 61 рік. В період з 01.01.1992 р. по 31.12.2003 р. пенсія позивачки була перерахована за нормами ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХП. З 01.03.2001р. функції з призначення та виплати пенсії були передані до органів Пенсійного фонду України, з того часу ОСОБА_1 перебуваю на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова. З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України №1058 від 09.07.2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до вимог ст.43 цього Закону позивачці проведено перерахунок пенсії на підставі документів про вік, страховий стаж та заробітну плату, що знаходились в пенсійній справі, документів про трудовий стаж. 23.12.2004 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2291-IV (далі Закон №2291), що набув чинності з 12.01.2005 р., яким було введено додаткова доплата до пенсії за понаднормативний стаж роботи та передбачалось, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом; за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому ч.1 ст.28 Закону. Позивачка вважає, що з 12.01.2005 р. Пенсійний фонд України повинен перерахувати пенсію і встановити до неї доплату за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років у розмірі 1% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки прожитковий мінімум для непрацездатних становив 332 грн., а позивачка мала понаднормативний стаж роботи у 31 рік, розмір доплати до пенсії мав становити 102,9 грн. Але замість цього, до основної пенсії було нарахована доплата за понаднормативний стаж у розмірі 48,68 грн., про що свідчить розпорядження ПФУ на перерахунок пенсій з 12.01.2005 р. Позивачка вважає, що таким, чином, відповідач порушив вимоги ч.1 ст.28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2291, яка діяла у період з 12.01.2005 р. по 31.03.2005 р., що призвело до звуження змісту права позивачки на отримання доплати до пенсії та недоотримання суми у розмірі 53,62 грн. за кожний місяць зазначеного періоду. 25.03.2005 р. був прийнятий Закон України №2505-IV (далі Закон №2505), пунктом 6 розділу 48 якого внесені зміні до ст.28 Закону за якими за кожний повний рік понаднормового стажу розмір пенсії мав збільшитися на 1%, але вже не від прожиткового мінімуму, а від основного розміру пенсії, що не перевищує прожиткового мінімуму для непрацездатних. Закон №2505 набрав чинність з дня його опублікування 31.03.2005 р., але згідно з абзацом другим розділу першого частини другої цього Закону зазначений вище пункт 6 розділу 48 застосовується з 12.01.2005 р. На думку позивачки Законом №2505 не було скасовано дія Закону №2291, тому ОСОБА_1 вважає, що на даний час обидва Закони є чинними та суперечать один одному. Відповідач при розгляді питань щодо перерахунку доплати за понаднормативний стаж керується принципом дії закону у часі, яким передбачено, що у разі колізії законів застосовується акт, виданий пізніше, у тому числі, коли про скасування старих норм прямо не зазначено в новому законі, та застосовує ч.1 ст.28 Закону у редакції Закону №2505. Позивачка вважає, що застосування Закону №2505, який хоч й був прийнятий за часом пізніше ніж Закон №2291, є порушенням ч.3 ст.22 Конституції України, оскільки він значно зменшує розмір доплати до пенсії за понаднормативний стаж, враховуючи, що в разі обчислення доплати за понаднормативний стаж не від основного розміру пенсії, а від прожиткового мінімуму, розмір додатку до пенсії був би значно більше. Пунктом 4 розділу XV «Перехідні положення» Закону встановлене що, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Позивачка вважає, що пункт 6 розділу 48 Закону №2505 не відповідає Конституції України, оскільки введений в дію з порушенням ст.58 Конституції України та звужує обсяг прав громадян на отримання доплати за понаднормативний стаж у розмірі, розрахованому у порядку, встановленим діючим Законом №2291, що є порушенням статті 22 Конституції України. Враховуючи викладене, на думку позивачки відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок доплати до призначеної пенсії за понаднормативний стаж на підставі ст.28 Закону №1058 у редакції Закону №2291 та доплатити за кожний 41 рік понаднормового стажу по 1% від прожиткового мінімуму за період, починаючи з 09.01.2014 р. Оскільки відповідач відмовляє в здійснення перерахунку доплати до пенсії на підставі ст.28 Закону у редакції Закону №2291 та доплатити за кожний 41 рік понаднормативного стажу по 1% від прожиткового мінімуму за період, починаючи з 01.01.2014 р., позивачка за захистом своїх прав звернулась до суду.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача Кусти Н.С. в судовому засіданні позов не визнала, вважала позовні вимоги необґрунтованими, тому в задоволенні позову просила відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

01.08.1991 р. відділом соціального забезпечення Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Харкова призначено ОСОБА_1 пенсію за віком.

З 01.01.2004 р. позивачці було проведено перерахунок пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. на підставі документів про вік, страховий стаж та заробітну плату, що знаходилися в пенсійній справі, а також додатково наданих ОСОБА_1 документів про трудовий стаж.

12.01.2005 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 р. №2291-IV, яким частину першу статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було викладено в наступній редакції: Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 24, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Пунктом 6 частини 48 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» №2505-IV від 25.03.2005 p., абзац другий частини першої статті 28 Закону після слова «збільшується» доповнено словами «на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж».

Відповідно до розділу другого Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», пункт 6 частини 48 застосовується з 12 січня 2005 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Під дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час дії попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

Таким чином, застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, а отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі суспільні відносини.

Крім того, у абзаці 5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

В даному випадку пізніше прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» №2505-IV від 25.03.2005 р., тому застосуванню підлягають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. із внесеними змінами Законом України №2505-IV від 25.03.2005 р.

Вищезазначені норми Закону є діючими, рішенням Конституційного Суду України неконституційними не визнані, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому, тому дія судового рішення закінчується, коли у законодавство, яке регулює пенсійні виплати, вносяться зміни.

Крім того, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері, є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абз. 7 підпункту 2.1 пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011). До цього, механізм реалізації соціально-економічних прав громадян може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, необхідності запобігання чи усунення загроз економічній безпеці держави.

Приймаючи до уваги викладене, судом не вбачається порушення прав та законних інтересів позивачки управлінням Пенсійного фонду України в Київському районні м. Харкова, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 10, 17, 71, 159 - 163, 167 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ