Рішення № 63002473, 22.11.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.11.2016

Справа № 334/7012/16-ц

Провадження № 2/334/3305/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі - Матвієнко О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, у якому вказує, що він проходив службу на території Афганістану з 15.05.1982 р. по 28.10.1983 рр. Під час виконання службових обовязків в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій отримав вогнепальне накрізне кульове поранення мяких тканин правого стегна та верхньої третини правої гомілки. Від отриманої травми у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я. Суттєве погіршення стану свого

здоровя позивач відчув на початку 2012 року, його почали непокоїти болі у області

тазостегнових суглобів, болі у правому стегні, правій голені (вираженої інтенсивності),

обмеження рухової активності тазостегнових та колінних суглобів, порушення сну, у звязку з чим, порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у нього виникають складнощі у зв'язку з проблемами зору (агніопатія сітківки), позивач страждає на безсоння на фоні сильних больових відчуттів. До того ж, у звязку зі зниженням моєї працездатності та встановленням обмежень щодо умов і характеру праці, я не можу продовжувати трудову діяльність на раніше встановленому рівні. Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, яке виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначається на його душевному стані.

Згідно консультативного висновку Клініки травматології та ортопедії від 22.05.2012 р. позивачу було встановлено діагноз: правосторонній кокс артроз III ст. з різким обмеженням функцій та

больовим синдромом; інорідне тіло (осколок) верхньої третини гомілки; остеохондроз попереку (клінічний), люмбоішиалгія справа, больовий синдром слабкої виразності; ангіопатія сітківки. Рекомендовано оформлення до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

Згідно висновку МСЕК серія АД №178860 від 30.05.2012 р. його визнано інвалідом 3 групи, по причині отриманого поранення при виконанні військового обовязку, з обмеженням працездатності та рекомендоване стаціонарне та диспансерне лікування. Протягом 2013 року позивач тричі знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні у медичних закладах.

На початку 2014 року його стан здоровя знов погіршився, та після чергового обстеження йому було поставлено діагноз:

післятравмтична дисциркулярна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. прогресуючий перебіг, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (2-3 на тиждень) судинними кризами змішаного характеру, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю;

-післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вистибуло - атактичним синдромом - центральною вестибулярною дисфункцією III ст., стійко вираженим цефалічним синдромом;

-післятравматична невропатія правого малогомілкового нерва з парезом стопи, порушенням функцій ходи.

На підставі повторного висновку МСЕК серії АВ №02870142 від 16.06.2014 р. йому була підтверджена 3-я група інвалідності, по причині отримання поранення при несенні служби.

Протягом 2015-2016 рр. позивач неодноразово проходив медичні обстеження та стаціонарне лікування в медичних закладах.

На підставі третього висновку МСЕК серії АВ №0304259 від 01.07.2015 р. йому була встановлена 3-я група інвалідності безстроково.

У звязку з травмою, отриманою при виконанні обовязків військової служби та її наслідками зазнав душевних страждань, не може вести повноцінний спосіб життя, зазнав порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. За станом здоровя не може зявитись в судове засідання, тому просить розглянути справу без нього, за участі його представника.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник вiдповiдача позов не визнала, надав письмовi заперечення на позов, суду пояснила, що дійсно позивач отримав поранення під час несення служби, знав, що військова служба повязана із захистом Вітчизни, йому як військовослужбовцю надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації та моральні страждання

вже враховані чинним законодавством. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матерiали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач з 15.05.1982 р. по 28.10.1983 рр. проходив військову службу на території Афганістану, що підтверджується довідкою Військового комісару Запорізького ОМВК № К/28 від 18.06.2014р. /а.с.11/. Під час виконання службових обовязків в Демократичній республіці Афганістан отримав травму.

Згідно Довідки з Архіву військово-медичних документів № 88852 вiд 11.12.1987 року, встановлено, що 01.04.1983 р. в бойовій обстановці рядовий в/ч 35919, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення мяких тканин правого стегна та верхньої третини правої гомілки, у звязку з чим знаходився на лікуванні у в/ч 93982 з 01.04.1983 р. по 02.04.198 р. та у в/ч 37828 з 02.04.1983 р. по 27.04.1983 р. /а.с.10/

Згідно консультативного висновку Клініки травматології та ортопедії від 22.05.2012 р. позивачу було встановлено діагноз:правосторонній кокс артроз III ст. з різким обмеженням функцій та больовим синдромом; інорідне тіло (осколок) верхньої третини гомілки; остеохондроз попереку (клінічний), люмбоішиалгія справа, больовий синдром слабкої виразності; ангіопатія сітківки. Рекомендовано оформлення до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) /а.с.17/.

Згідно висновку МСЕК серія АД №178860 від 30.05.2012 р. йому первинно встановлено 3 групу інвалідності, по причині отриманого поранення при виконанні військового обовязку, з обмеженням працездатності та рекомендоване стаціонарне та диспансерне лікування.

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1381/Ж від 23.07.2014р. у нього виявлені осколкові поранення голови, спини, обох рук та обох ніг, передньої черевної стінки, які є наслідком загоєння ран, що могли утворитись в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1983 році /а.с.12/.

Згідно протоколу № 2060 від 25.07.2014 р. засідання Центральної віськово-лікарської комісії встановлено, що травма, поранення (контузія) та захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії /а.с.13/.

Протягом 2013 року позивач тричі, а саме з 24.05.2013 р. по 03.06.2013 р., з 31.07.2013р. по 18.08.2013р. та з 04.12.2013 по 07.12.2013 р. знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні у «Запорізькій обласній клінічній лікарні» ЗОР та ДП Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» /а.с.17-20/.

На початку 2014 року його стан здоровя знов погіршився, та після чергових обстежень в травні, серпні та грудні 2014 року, йому було поставлено діагноз:

післятравмтична дисциркулярна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. прогресуючий перебіг, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (2-3 на тиждень) судинними кризами змішаного характеру, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю;

-післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вистибуло - атактичним синдромом - центральною вестибулярною дисфункцією III ст., стійко вираженим цефалічним синдромом;

-післятравматична невропатія правого малогомілкового нерва з парезом стопи, порушенням функцій ходи /а.с.21-23/.

Після вищевказаного лікування, повторним висновком МСЕК серії АВ №02870142 від 16.06.2014 р. позивачу була підтверджена 3-я група інвалідності, по причині отримання поранення при виконанні обовязків військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК /а.с.15/.

Протягом 2015 року (в травні, серпні та грудні), а також в травні та грудні 2016 рр. позивач проходив медичні обстеження та стаціонарне лікування в «Запорізькій обласній клінічній лікарні» ЗОР /а.с.24-29/.

На підставі третього висновку МСЕК серії АВ №0304259 від 01.07.2015 р. йому була встановлена 3-я група інвалідності безстроково, на підставі якого, для позивача була розроблена Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 705 від 01.072015 р. /а.с.30-32/.

Згiдно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК У країни,цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вiдповiдно до ст.23 ЦК України особа має право на вiдшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її ciм'ї чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженнi честi та гiдностi фiзичної особи, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода вiдшкодовується грiшми, iншим майном або в iнший спосіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з отриманням вогнепальне кульове наскрізне поранення мяких тканин правого стегна та верхньої третини правої гомілки під час проходження військової служби у складі збройних сил на території Афганістану, тому тривалий час був вимушений лiкуватися, зазнав фiзичного болю, страждає на захворювання, які є наслідком перенесеного поранення, отримав iнвалiднiсть 3 групи безстроково із протипоказанням важкої фізичної праці.

Отже, сам факт виникнення у позивача ОСОБА_1 захворювання Післятравмтична дисциркулярна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. прогресуючий перебіг, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (2-3 на тиждень) судинними кризами змішаного характеру, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю;- післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вистибуло - атактичним синдромом - центральною вестибулярною дисфункцією III ст., стійко вираженим цефалічним синдромом;- післятравматична невропатія правого малогомілкового нерва з парезом стопи, порушенням функцій ходи, з настанням таких негативних наслідків, як визнання його інвалідом 3-ї групи безстроково із протипоказанням важкої фізичної праці свідчить про те, що позивач в силу ч.1 та п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких зазнав ОСОБА_3

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Тобто, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності в наслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, - суд

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десять днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Добрєв М. В.