Постанова № 63001156, 25.11.2016, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1929/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2016 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Косівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.10.2016 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001 у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 24 календарні місяці підряд перед зверненням за пенсією.Однак, відповідач у своєму листі № 3962/03 від 20.10.2016 відмовив йому в призначенні пенсії, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування». З 1 червня 2015 року суддям та іншим чиновникам призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і право на пенсію виникне при досягненні 60 років. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.Крім цього, йому не зараховано в стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період навчання на юридичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича.

А тому, вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії незаконними, необгрунтованими та таким, що порушують його конституційні права. Просить справу розглянути у його відсутності та задоволити позов, а саме визнати протиправною відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року; зобов'язати відповідача зарахувати половину строку навчання на юридичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича до 20-річного стажу роботи; зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років у відповідності до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 №1789-ХП у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 24 календарні місяці такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі, яка становить 17 432,88 грн. відповідно до довідки прокуратури Івано-Франківської області від 05.10.2016 № 18-502 вих-16 починаючи 11 жовтня 2016 року (з дня звернення за пенсією).

Представник відповідача Атаманюк К.Д. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач звернувся 11.10.2016 року за призначенням пенсії за вислугу років, згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХИ від 05.11.1991 р. в редакції Закону України №2663-111 від 12.07.2001.Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХП від 05.11.1991 р. втратив чинність, крім 4.3,4,6,11 ст.50-1, а тому призначити пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХП від 05.11.1991 р. в редакції Закону України №2663-111 від 12.07.2001 не можливо.Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України 'Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VIII від 02.03.2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України 'Про державну службу', 'Про прокуратуру', 'Про судоустрій і статус суддів', 'Про статус народного депутата України', 'Про Кабінет Міністрів України', 'Про судову експертизу', 'Про Національний банк України', 'Про службу в органах місцевого самоврядування', 'Про дипломатичну службу', Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.Так, як до 1 червня 2015 року не прийнятий закон, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення осіб, в тому числі спеціальних пенсій (прокурора), а позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії після 1 червня 2015 року. З 1 червня 2015 року пенсії прокурорам призначаються відповідно до Закону України 'Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'.Закон України 'Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення' №213-VIII від 02.03.2015 р. прийнятий пізніше ніж Закон України 'Про прокуратуру' №1697-VII від 14.10.2014 p., тому діють норми Закону №213-VIII від 02.03.2015 р.Частиною 6 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХП від 05.11.1991 р. передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

За нормами Закону України 'Про вищу освіту' вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту. Згідно ст.43 цього Закону вищими навчальними закладами, зокрема, є- інститут, академія, університет. За нормами ст.25 цього Закону можуть створюватися класичні (багато профільні вищі начальні заклади, які проводять освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих. Гуманітарних, технічних та інших напрямків науки. Техніки, культури та мистецтв) та профільні (технічні, економічні, педагогічні, юридичні, тощо) університети.Оскільки відповідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років зараховується половина строку стаціонарного навчання у юридичних інститутах, юридичних академіях, юридичних університетах.Тому період навчання з 01.09.1993 р. по 29.06.1998 р. не може бути зарахований до вислуги років, оскільки Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича, відповідно до п.3 Положення про державний вищий навчальний заклад та статус університету, визначається як багатопрофільний вищий учбовий заклад 4 рівня акредитації.Згідно представлених документів на день звернення ( 11.10.2016 р.) стаж роботи Позивача за вислугу років складає 17 років 9 місяців 13 днів:стаж роботи на посадах прокурора і прокурорських посадах ( стаж зараховано по 11.10.2016 р.)- 17 років 9 місяців 13 днів. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема 90 % суми місячної чинної заробітної плати, що стверджується заявою від 11.10.2016р.

Відповідно до листа № 3962/03 від 20.10.2016 Косівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.

Суд вважає такі дії відповідача протиправними з наступних підстав.

Частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно із статтею 46 Закону України «Про прокуратуру», прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості.До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 Закону України «Про прокуратуру», в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково - навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991, вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. Зазначені навчальні заклади визначені вищими навчальними закладами також відповідно до ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року.

Отже, навчальний заклад такого типу як університет, яким є Чернівецький державний університет ім. Юрія Федьковича відповідно до ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» є багатопрофільним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра напрямків науки, техніки, культури і мистецтв, тощо. Факультет є основним організаційним і навчально-науковим структурним підрозділом вищого навчального закладу третього та четвертого рівня акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»), надає вищу освіту за певною спеціальністю. Підготовка фахівців в університеті здійснюється за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» або «магістр» (ст. 43 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до п. 3.2. Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 23.08.2007 № 07.2-10/1 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам», до стажу роботи, що надає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру», підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому навчальному закладі (стаціонарна форма), після навчання в якому особа отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство», що дає право на пенсію за вислугою років відповідно вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно долученої до матеріалів справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 станом на день звернення позивача до відповідача - 11.10.2016, стаж роботи ОСОБА_4 на прокурорсько-слідчих посадах становить 17 років 9 місяців 13 днів - робота в органах прокуратури (з 30.12.1998 по 11.10.2016) без урахування періоду навчання.

Відповідно до диплому НОМЕР_2 від 29.06.1998 та додатку до диплома стверджується, що позивач навчався на юридичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича з 01.09.1993 по 29.06.1998 та отримав вищу юридичну освіту за спеціальністю - правознавство та здобув кваліфікацію юриста.

А тому, відповідно до наведеного закону, до 20-річного стажу, який дає право позивачу на пенсію за вислугою років, має бути зараховано половина строку навчання на юридичному факультеті у Чернівецькому державному університеті ім. Юрія Федьковича, що складає 2 роки 4 місяці 29 днів.

Таким чином, стаж роботи позивача на день звернення до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, 11.10.2016, що дає право на пенсію за вислугою років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» становить 20 років 2 місяці 11 днів, тобто більше 20 років, з яких стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах становить 17 років 9 місяців і 13 днів та половина строку навчання становить 2 роки 4 місяці 29 днів.

Стаття 22 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод неодноразово було предметом конституційного розгляду.

Зокрема, у абзаці шостому пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 червня 2007 року N З-рп/2007 зазначається, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Конституційний Суд України в рішенні N 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року, вказуючи на недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що об'єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов'язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).

Згідно рішенні від 20 березня 2002 N 5-рп/2002 Конституційний Суд України визначив, що Конституція України відокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органів, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для зазначених категорій громадян без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їх сімей.

У рішенні від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 Конституційний Суд України також зазначив: «Служба в міліції, прокуратурі, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення».

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України багато пільг, встановлених законами, зокрема Законом України "Про прокуратуру" (1789-12), є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для працівників таких органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 46 Конституції України), то, відповідно до статті 22 Конституції України, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій певним категоріям громадян, у тому числі працівникам прокуратури, полягає також у тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлено не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер (рішення Конституційного Суду України: від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) (Рішення від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

З наведеного видно, що Конституційний Суд України вважає, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен ураховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізовуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію).

Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно з приписами частини першої статті 58 Конституції України, закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституція України має вищу юридичну силу, а закони й інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (абзаци перший і другий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони; скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2000 КСУ від 19 квітня 2000 року). Мета принципу незворотності - блокувати ущемлення прав і свобод людини з боку держави. Така направленість тлумачення цього принципу робить його однією з важливих гарантій захисту від свавілля з боку влади, безпеки людини як громадянина, довіри до державних інституцій. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.

Як встановлено в судовому засіданні на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (30 грудня 1998 року) діяв Закон № 1789-ХІІ, згідного якого відповідно до статті 50-1 якого (в редакції від 2001 року) право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Таким чином, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

На теперішній час діє Закон № 1697-VII, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;з 1 жовтня 2017 року по ЗО вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;з 1 жовтня 2018 року по ЗО вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, ст. 86 Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001 року), з 20 до 23 років, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України та суттєво погіршує становище, обмежує в реалізації законних прав та інтересів, які гарантувалися державою позивачу упродовж 10 років Законом від 05.11.1991 N 1789-ХІІ, та на які позивач розраховував працюючи в органах прокуратури. Отже, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року значно звужено обсяг права позивача на соціальний захист як прокурора, установлений Конституцією України та спеціальним законом в частині права на отримання пенсії, яке існувало до 2011 року, що суперечить статті 58 Конституції України.

Окрім цього, рівність усіх перед законом, що випливає із частини першої статті 24 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї самої категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях).

Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статті 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

Частиною 2 статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, відповідно до якої при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.В своїх рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань», у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХП (в редакції від 12 липня 2001 року), і які були звужені ст. 86 Закону № 1697-VII.

Таким чином, суд визнає, що позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та, керуючись вимогами ст.22 Конституції України, в розмірі 90 % суми місячного (чинного) заробітку, як прокурору.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 2663-III) розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини,вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 2663-ІП) встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до наданої позивачем довідки прокуратури Івано-Франківської області від 05.10.2016 № 18-502 вих-16 вбачається, що заробітна плата позивача складається: оклад - 3393, 00 грн., класний чин - 135 грн., вислуга років - 1017,90 грн.(30%), інші виплати, які передбачені законодавством в сумі 12 886,98 грн.Всього: 3393,00 (посадовий оклад) + 135 (надбавка за класний чин) + 1017,90 (надбавка за вислугу років) + 12 886, 98 (сума інших виплат) = 17 432,88 грн.Отже, сума заробітної плати ОСОБА_4 для нарахування пенсії у межах максимальної становить 17 432,88 грн.

А тому, наведені у запереченні відповідачем обставини спростовуються встановленими судом доказами та нормами чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача являються обґрунтованими, доведеними в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

А тому, судовий збір в розмірі 1653 грн. 60 коп., який оплачений ОСОБА_1, що стверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 27.10.2016р. підлягає стягненню з держави.

На підставі наведеного ст.ст.19, 22, 58 Конституції України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 46,50-1,56 «Про прокуратуру» та керуючись ст.ст. ст.158-167 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.

Визнати протиправною відмову Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно статті 5 0-1 Закону України "Про прокуратуру"

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати половину строку навчання на юридичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича до 20-річного стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугу років, який на день звернення за пенсією складатиме 20 років 2 місяці 11 днів, у тому числі 2 роки 4 місяці 29 днів - половина строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі та 17 років 9 місяців 13 днів робота в органах прокуратури на посадах прокурорів і слідчих прокуратури.

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до вимог ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 №1789-ХИ у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 24 календарні місяці такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі, яка становить 17 432,88 грн. відповідно до довідки прокуратури Івано-Франківської області від 05.10.2016 №18-502 вих-16 починаючи 11 жовтня 2016 року (з дня звернення за пенсією).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1653 (одна тисяча шістсот пятдесят три ) гривні 60 копійок.

Постанова суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк