Ухвала суду № 62997163, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/14032/16 Головуючий у 1 інстанції - Луценко О.М.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого судді - Панченка М.М.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12вересня 2016 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И Л А:

В ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне відповідачеві, зокрема: ј частину квартири АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що незабезпечення позову в обраний останнім спосіб може значно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на ј частину квартири АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_1.

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить указану ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити. Посилається на те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині неналежного повідомлення скаржника про розгляд заяви щодо забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М. та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення та залишення без змін ухвали суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Як вбачається з ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За змістом ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечуючи позов ОСОБА_2 шляхом накладення арешту, суд першої інстанції виходив з того, що ј частина квартири АДРЕСА_1 належить відповідачеві на праві власності, а також з того, що обрані заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, а незабезпечення позову у обраний позивачем спосіб може унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Колегія суддів з таким висновком погоджується повністю.

Так, предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої унаслідок ДТП, у розмірі 110 111 грн. 72 коп.

У разі задоволення зазначеного позову, ОСОБА_1 буде зобов'язаний відшкодувати позивачеві шкоду у зазначеному вище розмірі, а у випадку відсутності грошових коштів у відповідному розмірі, вимоги позивача можуть бути задоволені за рахунок майна, належного відповідачеві на праві власності.

При цьому, колегія вважає, що вартість нерухомого майна, на яке судом накладено арешт, є співмірною із розміром заявлених позовних вимог.

Таким чином, у випадку відчуження відповідачем такого нерухомого майна, виконання можливого майбутнього рішення суду про задоволення даного позову буде значно утруднене або, взагалі, неможливе.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначене вище майно до ухвалення рішення у справі жодним чином не порушує законні права та інтереси ОСОБА_1.

Так, обраний вид забезпечення позову спрямований на запобігання відчуження частини квартири і жодним чином не обмежує відповідача у можливості користування його майном.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача відносно розгляду заяви про забезпечення позову, то останні не заслуговують на увагу, оскільки в силу ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: