Ухвала суду № 62996882, 21.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/181/16-ц Провадження № 22-ц/795/1753/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Наполов М.І. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Герасименко Ю.О., Покладі Д.В.за участю:позивача ОСОБА_6, його представника- ОСОБА_7, представника відповідача- ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Орлівське" про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03.08.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_6 до ТОВ "Орлівське" про розірвання договору оренди землі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. ОСОБА_6 не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позову, а також з висновком суду відносно того, що використання земельної ділянки без розробки проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не є достатньою підставою для розірвання договору оренди. ОСОБА_6 вважає, що по справі знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем встановленого порядку сівозміни. Доводи апеляційної скарги вказують, що при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги положення статей 24,25,32 Закону України ''Про оренду землі'', а також не прийняв до уваги тієї обставини, що відповідач не розробив проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки. ОСОБА_6 зазначає, що при здійсненні господарської діяльності відповідач не дотримується нормативів щодо здійснення сівозмін, здійснюючи господарську діяльність у спосіб, що може призвести до виснаження та втрати родючості грунтів. ОСОБА_6 вказує, що земельна ділянка в оренду відповідачу передана на умовах дотримання нормативів, у тому числі, і застосування оптимального порядку сівозмін. ОСОБА_6 зазначає, що його не влаштовує використання відповідачем належної йому земельної ділянки з порушенням нормативів щодо застосування сівозмін, що може призвести до втрати ґрунтами родючості.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Орлівське" просить апеляційну скаргу відхилити у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03.08.2016 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову не узгоджується з нормами права та фактичними обставинами справи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2014 року (а.с.5), ОСОБА_6 є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 3,7096 га, розташованої на території Орлівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно із договором оренди землі №221 від 15.06.2012року (а.с.3-4), укладеним та підписаним між орендодавцем ОСОБА_8 та орендарем ТОВ ''Орлівське'', і зареєстрованим у Відділі Держкомзему у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2012 року за НОМЕР_2, зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_8 у оренду ТОВ "Орлівське", строком на 10 років.

Пунктом 4.1. вказаного договору оренди землі передбачено, що орендна плата встановлюється у розмірі 1223,30 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за кожний рік оренди. Орендна плата переглядається щорічно в залежності від коефіцієнту індексації грошової оцінки землі без внесення змін до цього договору.

Умови використання земельної ділянки визначені розділом 5 зазначеного договору оренди землі. Пунктами 5.1.,5.2.,5.3. вказаного розділу визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення земельної ділянки-сільськогосподарського призначення; орендар має право на власний розсуд використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням; умови збереження стану об'єкта оренди - виконання чинного природоохоронного законодавства.

Відповідно до п.6.1. укладеного договору оренди землі, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Згідно п.9.3. договору оренди землі, у випадку смерті орендодавця, його спадкоємці, до яких перейшла земельна ділянка (або її частина) у спадщину, одержують всі права і обов'язки орендодавця за цим договором.

Пунктом 13.3. вказаного договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених п.9, п.10 цього договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з вимог заявленого позову про розірвання договору оренди землі (а.с.1-2), позивач зазначав, що одним із обов'язкових заходів із забезпечення збереження родючості грунтів, який існував станом на час укладення договору оренди, і який мав здійснити землекористувач, була розробка і дотримання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Вказаний обов'язок було встановлено ч.4 статті 22 Земельного кодексу України в період її дії (частину 4 статті 22 було виключено на підставі Закону №191-VІІІ від 12.02.2015 року). Проте, як вказував позивач, відповідач зазначеного обов'язку не виконав і проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки не розробив. Позивач зазначав, що наслідком такої бездіяльності може бути зниження родючості грунтів орендованої земельної ділянки. З врахуванням того, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, яка загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, позивач просив розірвати договір оренди землі від 15.06.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції зазначив, що вказані обставини, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для задоволення вимог позову, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вказаного висновку суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, з наступних підстав. Частиною 4 статті 22 Земельного кодексу України в період її дії (частину 4 статті 22 було виключено на підставі Закону №191-VІІІ від 12.02.2015 року) було встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Пунктом 18 розділу Х ''Перехідні положення'' Земельного кодексу України передбачено, що на період до 01 січня 2015 року вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не представлено суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 58, 59 ЦПК України відносно того, що відповідач використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Крім того, частину четверту статті 22 Земельного кодексу України було виключено на підставі Закону № 191-VІІІ від 12.02.2015 року.

Також необхідно зазначити, що в доводах позовної заяви позивач стверджує, що відповідач не розробив проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки, і наслідком такої бездіяльності відповідача, на думку позивача, може бути різке зниження родючості грунтів орендованої земельної ділянки. Вказані доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення вимог заявленого позову, оскільки доводи позивача про можливість різкого зниження родючості грунтів орендованої земельної ділянки, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідно зазначити, що позивачем на підтвердження доводів позовної заяви не представлено суду відповідного акту перевірки ТОВ ''Орлівське'' органом, уповноваженим відповідно до Закону України ''Про державний контроль за використанням та охороною земель'' здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, яким би підтверджувались доводи позивача про порушення відповідачем вимог земельного законодавства щодо збереження родючості грунту вказаної земельної ділянки.

На заперечення доводів позовної заяви про невжиття ТОВ ''Орлівське'' заходів щодо забезпечення родючості грунту земельної ділянки позивача відповідачем представлено суду документи щодо придбання ТОВ ''Орлівське'' мінеральних добрив за період 2013-2015 роки з метою внесення їх в грунти земельних ділянок, які використовуються відповідачем (а.с.78-113).

Доводи позовної заяви ОСОБА_6 щодо виплати йому відповідачем орендної плати із затримкою за 2014, 2015 роки, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі від 15.06.2012 року. Факту систематичної несплати орендної плати позивачу ТОВ ''Орлівське'' по справі не встановлено. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.7,8,40,41,42), ОСОБА_8 відповідачем було виплачено орендну плату за 2013 рік - у розмірі 1039 грн. 80 коп., позивачу ОСОБА_6 відповідачем було виплачено орендну плату: за 2014 рік - у розмірі 1039 грн.81 коп., за 2015 рік - у розмірі 1229 грн. 97 коп.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_6 стверджує, що відповідач при здійсненні господарської діяльності не дотримується нормативів щодо здійснення сівозмін, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №164 ''Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах'', що підтверджується актом обстеження земельної ділянки позивача від 31.07.2016 року за підписами представників Орлівської сільської ради та власників суміжних земельних ділянок (а.с.147). У вказаному акті зазначено, що ТОВ ''Орлівське'' при здійсненні господарської діяльності здійснює її в спосіб, що може призвести до виснаження та втрати родючості грунтів внаслідок ґрунтовтоми. На думку апеляційного суду, вказаний акт обстеження земельної ділянки позивача від 31.07.2016 року не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і задоволення вимог заявленого позову, оскільки він не є належним і допустимим доказом в розумінні приписів статей: 5,6,10 Закону України ''Про державний контроль за використанням та охороною земель''. Крім того, вказаний акт містить в собі припущення щодо можливого виснаження та втрати родючості грунтів внаслідок ґрунтовтоми, а відповідно до приписів ч.1,ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заявленого позову, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: