Ухвала суду № 62995552, 28.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6881/16

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 року м. Одеса

28 листопада 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Бабія А.П.

-- Варикаші О.Д.

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання прострочення кредитора, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2016 року, -

встановила:

До Приморського районного суду м. Одеси 29.07.2015 року звернувся позивач із зазначеною позовною заявою, вказуючи, що 05.10.2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 160 400,00 грн., які відповідач зобов'язався повернути в строк до 05.10.2012 року.

Договір укладено за згодою чоловіка відповідачки ОСОБА_5, який є співвідповідачем по справі. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.В. 05.10.2011 року.

Оскільки ОСОБА_4 не виконала обов'язку з повернення суми позики, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму боргу в розмірі 160 400,00 грн., суму інфляційних в розмірі 94 475,60 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 12 478,50 грн., пеню в розмірі 15% річних від простроченої суми, що становить 61 307,96 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 50 839,80 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_4 заявила зустрічну позовну заяву, зазначаючи, що зобов'язання з повернення суми позики виконала повністю та у встановлений договором строк, однак у зв'язку з тим, що між нею та ОСОБА_3 склались близькі відносини, факт повернення грошових коштів сторонами документально не засвідчувався.

Згідно п. 16 (п.15) договору зазначено, що після повного виконання позичальником зобов'язання за договором, позикодавець зобов'язується передати свій примірник договору позичальнику з відміткою про отримання грошей.

Оскільки ОСОБА_3 не виконав зазначеного обов'язку, ОСОБА_4 просила визнати прострочення кредитором взятого на себе зобов'язання та стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_7 позовну заяву підтримав та просив задовольнити, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував.

ОСОБА_4 проти задоволення первісного позову заперечувала, зазначаючи, що повністю виконала зобов'язання з повернення суми позики, позивач, скориставшись її довірою ввів її в оману, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за зобов'язанням яке було виконане відповідачкою. Наполягала на врахування доказів у вигляді показань свідків, завірених у відповідних заявах в нотаріальному порядку, а також на врахування смс-листування між нею та позивачем та аудіо запис розмови стосовно обставин повернення суми боргу. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2016 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволена частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 05.11.2011 року в розмірі 160 400 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 суму інфляційних втрат за договором позики від 05.11.2011 року в розмірі 94 475,60 грн.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання прострочення кредитора, стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.10.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 160 400,00 грн., які відповідач зобов'язався повернути в строк до 05.10.2012 року.

Договір укладено за нотаріально посвідченою згодою чоловіка відповідачки ОСОБА_5, який є співвідповідачем по справі. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.В. від 05.10.2011 року.

Оскільки позивач вважав, що ОСОБА_4 не виконала обов'язку з повернення суми позики, то просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму боргу в розмірі 160 400,00 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 94 475,60 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 12 478,50 грн., пеню в розмірі 15% річних від простроченої суми, що становить 61 307,96 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)

передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник - зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки зобов'язання за договором позики відповідач не виконав в повному обсязі, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказані позивачем сума боргу підлягає стягненню з відповідача.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір інфляційних втрат за період з 05.10.2012 року по 30.06.2015 року складає 94 475, 60 грн. та підлягає солідарному стягненню з співвідповідачів на користь позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідачки, оскільки доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, якими можуть бути лише письмові докази щодо повернення боргу.

Судова колегія також не бере до уваги обставини зазначені в апеляційній скарзі про те, що відповідачка повернула борг, оскільки на повернення боргу грошима відповідачка не надала жодної розписки або іншого письмового доказу на підтвердження повернення боргу.

Більш того з п. 15 посвідченого договору позики вбачається, що позикодавець зобов'язаний повернути оригінал примірника позичальнику з відміткою про одержання грошей після повного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань.

Однак зазначений оригінал примірника знаходиться у позикодавця без будь-яких поміток.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозапис, висновків експертів.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідачка на обґрунтування повернення боргу посилалась на матеріали звукозапису, які не дають можливості однозначно ідентифікувати між ким іде розмова та не містить обставин, що дають змогу встановити юридичних факт повернення суми боргу, тому судом першої інстанції вони обґрунтовані не взяті до уваги.

Також не є підтвердженням сплати боргу і надані скріншоти листування між позивачем та відповідачем, оскільки з них не вбачається факту виконання відповідачкою обов'язку з повернення суми позики.

Відповідачка ОСОБА_4 також зазначала, що за фактом вимагання позивачем від неї грошових коштів, вона зверталась до правоохоронних органів, однак вина позивача у здійсненні злочинних дій на час розгляду справи не встановлено вироком суду.

Що стосується заявленої зустрічної позовної заяви, то суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що згідно п. 15 договору позикодавець зобов'язаний повернути оригінал примірника позичальнику з відміткою про одержання грошей після повного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань. Оскільки позивачкою ОСОБА_4 не надано доказів, які б підтверджували факту виконання нею взятих на себе зобов'язань за договором позики, то суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні правові підстави визнання за ОСОБА_3 факту прострочення кредитора.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при постановленні ухвали та задоволення заяви не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

А.П. Бабій