Постанова № 62994877, 28.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 490/9239/16-п 28.11.2016 28.11.2016 28.11.2016

Номер провадження: 33/784/262/16

.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.

за участю секретаря Клімової Л.В.

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 жовтня 2016 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий в АДРЕСА_1,

- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 08.09.2016 року, близько о 05.30 год., у м.Миколаєві по пр. Героїв Сталінграду, 59, керував транспортним засобом «Nissan Terrano», н/з НОМЕР_1, маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати.

На думку апелянта, постанова винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема, протокол складено в порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (щодо заповнення реквізитів, не вірно зазначені вулиці без врахування їх перейменування, протокол має скорочення, не зазначено найменування органу, що видав посвідчення водія ОСОБА_1, та зазначено про керування мопедом).

Вважає, що суд не з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою накладення необґрунтованого та занадто суворого стягнення.

Стверджує, що був у тверезому стані, транспортним засобом не керував, а після складання протоколу про адміністративне правопорушення звернувся до Миколаївського обласного наркологічного диспансеру, де пройшов медичний огляд на стан сп'яніння, за результатами якого був тверезий.

Посилається на те, що, вирішуючи питання про накладення стягнення про адміністративне правопорушення, суд не дотримався вимог ст. 33 КУпАП, та не врахував дані про його особу, що він є командиром взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини та характеризується позитивно як дисциплінований і досвідчений військовослужбовець.

Просить врахувати, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення права керування транспортними засобами ставить його у скрутне становище. Крім того, просить задовольнити клопотання тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу та командира військової частини про те, що у зв'язку із службовою необхідністю, з метою належного бойового завдання, є обґрунтована необхідність прапорщика ОСОБА_1 в посвідченні водія.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши свідка ОСОБА_3, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 ч. 1 КУпАП, є правильними та ґрунтуються на досліджених доказах.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, порушення координації рухів.

Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку він відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтвердив допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 - інспектор УПП у м. Миколаєві.

Як слідує з письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вони підтвердили викладені у протоколі обставини та пояснили, що ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, стверджуючи, що був тверезий.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, самостійне проходження ОСОБА_1 медичного огляду після складання протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки водій на місці зупинки відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суддя дійшов вірного висновку, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, а перебував на зупинці, спростовані показаннями свідка ОСОБА_3

Що стосується доводів апелянта про те, що він керував транспортним засобом під час виконання службових обов'язків, то ці твердження голослівні, оскільки до суду не надано підтверджень даної обставини та встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який належний останньому.

Посилання апелянта про допущені інспектором патрульної поліції істотні порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, не знайшли підтвердження.

Висновки судді відповідають фактичним обставинам справи та є вірними, а вказівка про те, що ОСОБА_1 керував мопедом, є опискою та не впливає на правильність висновків про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього. Тому посилання апелянта про недостатнє врахування відомостей про його особу є безпідставним, оскільки такі відомості не враховуються при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Оскільки правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є грубим порушенням правил дорожнього руху та становлять підвищену суспільну небезпеку, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви Миколаївської філії громадської організації «Української асоціації інвалідів АТО» про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча: