Ухвала суду № 62994875, 24.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4977/16-ц 24.11.2016 24.11.2016 24.11.2016

Провадження №22-ц/784/2604/16

Справа № 487/4977/16-ц Головуючий першої інстанції: Щербина С.В.

Провадження № 22-ц/784/2604/16 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.,

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 07 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа- Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини.

Позивачка зазначала, що з 05 вересня 2013 року проживала з відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу, а з 16 червня 2014 року у них народився син ОСОБА_6. З липня 2016 року вона з дитиною проживали окремо від ОСОБА_5 Як вказала ОСОБА_2, 16 липня 2016 року відповідач за її згодою забрав дитину до себе, пообіцявши повернути 18 липня 2016 року увечері, проте, до теперішнього часу дитину не повернув. Прибувши 15 серпня 2016 року до м. Одеса за місцем проживання ОСОБА_5 дізналась, що дитини там немає. Спроби повернути дитину за допомогою правоохоронних органів результатів не дали.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визначити місце проживання сина ОСОБА_6 - з нею.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року відкрито провадження у даній справі

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року та направити справу до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити без змін ухвалу судді про відкриття провадження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для відмови у відкритті провадження не вбачається, а тому відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини.

Але з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечить вимогам процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

За змістом ч. 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом саме до Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 посилалась на те, що останнім фактичним спільним місцем проживання її та відповідача була квартира АДРЕСА_1, що знаходиться у Заводському районі м. Миколаєва. Саме така адреса відповідача зазначена у позові, хоча у тексті позовної заяви вказано, що на теперішній час відповідач проживає у м. Одеса.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ч. 3 ст. 122 ЦПК України щодо необхідності звернення до відповідного органу з метою надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача - судом не були виконані, а тому на час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі судом не було зясовано у передбаченому процесуальним законом порядку зареєстроване місце проживання або перебування відповідача.

Разом із тим, згідно із записами у паспорті ОСОБА_5, копія якого була надана апелянтом, у період з 11 березня 2004 року по 8 вересня 2016 року відповідач був зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1, а на момент звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом він вже був зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, де є зареєстрованим і на теперішній час.

Отже, позовна заява ОСОБА_2 не підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва.

Як вбачається з журналів судового засідання, розгляд справи по суті Заводським районним судом не був розпочатий.

За таких обставин висновок судді про наявність передбачених ЦПК України підстав для відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 є передчасним.

З урахуванням викладеного,колегія суддів вважає, щооскаржувана ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до невірного вирішенняпитання про відкриття провадження у справі, а тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів позовної заяви до суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 303, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року скасувати, а справу повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді: І.В. Лівінський

ОСОБА_7