Ухвала суду № 62994711, 24.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4532/15-ц 24.11.2016 24.11.2016 24.11.2016

Провадження №22-ц/784/2489/16

Справа № 473/4532/15-ц

Провадження № 22ц/784/2489/2016 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія 48 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

24 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участі: представника позивачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась через свого представника з позовом, до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Позивачка зазначала, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони придбали житловий будинок № 35 по вул. Островського в м. Вознесенськ Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,0717 га., що надана для його обслуговування, а також житловий будинок № 75 по вул. Щорса в м. Вознесенськ Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,0865 га, що надана для його обслуговування. Право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_5

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не бажає розділити майно, яке є спільною сумісною власністю, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок № 35 по вул. Островського в м. Вознесенську Миколаївської області та на земельну ділянку площею 0,0717 га, що надана для його обслуговування, стягнути з відповідача грошову компенсацію за перевищення вартості частки в розмірі 90679 грн., залишити у власності відповідача житловий будинок № 75 по вул. Щорса в м. Вознесенську Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,0865 га.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Постановлено визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину спірних житлових будинків № 35 по вул. Островського та №75 по вул. Щорса в м. Вознесенську Миколаївської області та на ? частку земельних ділянок які призначені для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з серпня 2006 року.

10 квітня 2007 року ОСОБА_5 за згодою дружини ОСОБА_4 придбав за договором купівлі-продажу житловий будинок № 35 по вул. Островського в м. Вознесенськ Миколаївської області. 17 лютого 2009 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0717 га., що надана для обслуговування вказаного будинку.

20 липня 2013 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу житлового будинку № 75 по вул. Щорса в м. Вознесенськ Миколаївської області та земельної ділянки площею 0,0865 га, що надана для його обслуговування. Право власності на це нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_5

ОСОБА_4 поставила питання про поділ майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок № 35 по вул. Островського в м. Вознесенську Миколаївської області та на земельну ділянку площею 0,0717 га, що надана для його обслуговування, залишивши у власності відповідача житловий будинок № 75 по вул. Щорса в м. Вознесенську Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,0865 га., а також стягнення з відповідача грошової компенсації за перевищення вартості частки в розмірі 90679 грн.

Відповідач ОСОБА_5 заперечував проти такого поділу майна, посилаючись на те, що в нього не має постійної роботи, а тому він немає можливості сплатити вказану грошову компенсацію.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Положення цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із частиною пятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України розяснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільноїсумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, пятої статті 71 СК України щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною пятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Встановивши, що один з подружжя (ОСОБА_4М.), предявивши вказані позовні вимоги, фактично погодився на присудження судом сплати грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно, а інший з подружжя (ОСОБА_5О.) відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду не вніс, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування частини пятої статті 71 СК України та визнання в цьому разі ідеальних часток подружжя в спірному майні без його реального поділу і залишення майна в їх спільній частковій власності.

Доводи апеляційної скарги про необхідність виділення кожному з подружжя окремого будинку зі стягненням на користь позивачці грошової компенсації, не можуть братись до уваги з наведених вище підстав.

Також колегія суддів погоджується з покладенням судом на сторони обовязку по оплаті судових витрат в рівних частках, оскільки це відповідає характеру вирішеного спору та пропорційності задоволених вимог.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_7