Ухвала суду № 62993753, 23.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 336/4836/16 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/778/4475/16 Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Онищенка Е.А.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Харченко Ольги Григорівни

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2016 року

у справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересована особа ОСОБА_5, на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Харченко Ольги Григорівни,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г., заінтересована особа ОСОБА_5

У скарзі зазначав, що 14.07.2015 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист № 336/2662/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на його користь грошової суми, на підставі якого 24.07.2015 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 48241834. У зв'язку з відсутністю у боржника будь-якого іншого майна, здійснювалася реалізація належного боржнику нерухомого майна, а саме 1/4 частини квартири АДРЕСА_1. Майно було передано на реалізацію за ціною, визначеною звітом експерта-оцінювачем від 25.11.2015р. 25.05.2016 р. втратив чинність звіт експерта-оцінювача від 25.11.2015 р., проте повторно оцінка майна боржника державним виконавцем не проводилась. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2016 р. при розгляді скарги боржника на дії державного виконавця було зупинено реалізацію майна боржника, проте 23.06.2016-25.06.2016 р. проводились електронні торги з реалізації майна боржника, вартість якого була визначена шляхом повторної уцінки від початкової вартості, визначеної звітом, що втратив чинність. 12.08.2016р. ним була отримана пропозиція державного виконавця залишити за собою нереалізоване майно боржника із внесенням на відповідний рахунок різниці між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, з роз'ясненням наслідків відхилення пропозиції. Стягувач вважає дії державного виконавця такими, що суперечать закону та порушують законні права і інтереси учасників виконавчого провадження, оскільки державний виконавець в порушення приписів ч.5 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) після втрати чинності звітом про оцінку майна 25.05.2016р. повторної оцінки не провів, незаконно це майно повторно уцінив актом від 31.05.2016р., проведення електронних торгів з продажу майна боржника під час дії ухвали суду про їх зупинення в період 23.06.2016 р.-25.06.2016 р., за відсутності чинної оцінки майна, є протиправним, як наслідок, державний виконавець не мав законних підстав складати пропозицію від 05.08.2016 р. про вирішення питання залишення нереалізованого майна боржника за стягувачем. Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати протиправними дії державного виконавця стосовно письмового повідомлення (пропозиції) стягувачу про вирішення питання залишення нереалізованого майна боржника за стягувачем, зобов'язати державного виконавця здійснити повторну оцінку арештованого майна боржника, яким є 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, вчинити дії щодо проведення у виконавчому провадженні повторних(втретє)електронних торгів з продажу арештованого майна боржника,яким є 1/4 частина квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2016 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького міського управління юстиції Харченко О.Г. щодо письмового повідомлення (пропозиції) стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна боржника від 05.08.2016 р.

Зобов'язано головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького міського управління юстиції Харченко О.Г. у виконавчому провадженні № 48241834 здійснити повторну оцінку арештованого майна боржника ОСОБА_5, а саме 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Ухвалу від 25.08.2016 р. про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 336/2662/15ц, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошової суми скасовано.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду головний державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Харченко О.Г. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Мітіної Т.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника заявника ОСОБА_7, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

14.07.2015р. Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист № 336/2662/15ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошової суми.

24.07.2015р. державним виконавцем на підставі заяви стягувача була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, встановлено боржнику строк для добровільного виконання до 30.07.2015р., копія постанови направлена стягувачу та боржнику.

Постановою від 15.09.2015р. державний виконавець відклав проведення виконавчих дій у зв'язку з неотриманням боржником постанови від 24.07.2015р. та встановив новий строк добровільно виконати рішення суду до 25.09.2015р., про що повідомив стягувача та боржника.

У межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було описано й арештовано належне боржнику майно, а саме 1/4 частина квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна, виконаного Запорізькою торгово-промисловою палатою 18 листопада 2015 року та складеного 25 листопада 2015р., вартість цього майна складала 78441грн. без ПДВ.

15.03.2016р. державний виконавець передав вказане майно на реалізацію у ДП «Сетам», де було призначено електронні торги на 14.04.2016р., які не відбулися через відсутність допущених учасників торгів, про що був наданий протокол.

Відповідно до акту державного виконавця від 21.04.2016р. майно боржника було уцінено на 25% та встановлена його вартість для реалізації 58830 грн.75 коп.

ДП «Сетам» було призначено повторні електронні торги на 21.05.2016 р., які не відбулися через відсутність допущених учасників торгів, про що був наданий протокол.

Відповідно до акту державного виконавця від 31.05.2016 р., майно боржника було уцінено на 45% та встановлена його вартість для реалізації 43142грн.55 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2016 р. було зупинено реалізацію арештованого майна боржника у даному виконавчому провадженні, ухвала отримана державним виконавцем 16.06.2016 р.

Постановою від 16.06.2016 р. державний виконавець зупинив виконавче провадження на підставі п.7 ч.1 ст.37,39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вихідним листом від 17.06.2016 р. державний виконавець повідомив учасників виконавчого провадження та ДП «Сетам» про зупинення виконавчого провадження, проте ДП «Сетам» було проведено електронні торги з 23.06.2016 р. по 25.06.2016 р., які не відбулися через відсутність допущених учасників торгів, про що був наданий протокол.

12.08.2016 р.стягувачем була отримана пропозиція державного виконавця залишити за собою нереалізоване майно боржника із внесенням на відповідний рахунок різниці між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів,що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, з роз'ясненням наслідків відхилення пропозиції.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції належно виконав вимоги ст.ст. 383-388 ЦПК України і розглянув скаргу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися доводи та вимоги скарги, перевіривши заперечення державного виконавця, правильно застосував правові норми і дійшов вірного висновку про часткове задоволення скарги.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що за ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і у відповідності до ч.1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Суд першої інстанції вірно вказав в ухвалі, що саме на державного виконавця (чи іншу посадову особу державної виконавчої служби) покладається обов'язок доказування суду за допомогою належних і допустимих доказів того, що ним було вжито всіх можливих заходів для примусового виконання судового рішення без порушень прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

В оскаржуваній ухвалі суд правильно виходив з того, що примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин, урегульованих Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

При цьому підставою для визнання дій державного виконавця незаконним є порушення встановлених законодавством процедури проведення оцінки майна та передачі його на реалізацію.

Частиною третьою статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем; для проведення оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна, яке передається на реалізацію, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна, вона є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення.

Висновки ухвали суду відповідають постанові Верховного Суду України про порядок застосування зазначеної норми матеріального права у постанові від 22.10.2014 року у справі № 6-124цс14, який взятий судом до уваги згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції відповідає ст.58, ст.62 Закону України "Про виконавче провадження". Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що після втрати чинності звітом про оцінку майна боржника 25.05.2016 р., повторна оцінка майна не проводилась державним виконавцем без законних підстав, а майно з цього часу перебувало на реалізації без законно визначеної вартості.

Суд першої інстанції правильно виходив з таких встановлених обставин, що державний виконавець повідомив організатора електронних торгів про зупинення виконавчого провадження постановою від 17.06.2016р., проте зазначені торги не були зупинені і за повідомленням ДП «Сетам» по даному лоту не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

Як передбачено ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» та п.4.5.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Державний виконавець безпідставно вважав, що електронні торги по лоту, яким є майно боржника, в період 23-25.06.2016р., тобто в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майна боржника, не відбулися, хоча за матеріалами справи встановлено,що електронні торги з продажу майна боржника втретє проводились з порушенням вказаних вище вимог закону, за відсутності повторної оцінки майна та в період дії ухвали суду про зупинення реалізації майна боржника і постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження та мали бути зупинені.

Виходячи з цього, наступні дії державного виконавця щодо складання 05.08.2016р. пропозиції (повідомлення) стягувачу вирішити питання про залишенням за ним нереалізованого майна боржника вчинені передчасно, оскільки фактично для цього були відсутні передбачені ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» та п.4.5.10 Інструкції підстави, а після відновлення виконавчого провадження постановою від 05.08.2016р. державний виконавець був зобов'язаний провести повторно оцінку майна боржника та вжити заходи його реалізації.

Не спростовують висновків ухвали суду доводи апеляційної скарги, що дії державного виконавця відповідають Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (далі Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015р. №2710/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2015р. за №1620/28065, оскільки п.2 розділу 1 передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться; вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна; датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Суд першої інстанції перевірив аналогічні заперечення проти скарги, висловлені в суді першої інстанції, та правильно вказав, що зміст п.2 розділу 1 Порядку не відповідає ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" в частині визначення строків чинності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні, а тому обґрунтовано виходив саме з вимог вказаного Закону, а не Порядку.

Відповідно, колегія суддів погоджується з такими висновками ухвали суду першої інстанції і вважає, що наведені доводи апеляційної скарги не мають свого підтвердження.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують її висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування ухвали судді суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Харченко Ольги Григорівни відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: