Рішення № 62991414, 07.11.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8559/16-ц

провадження № 2/753/4880/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Заболотній Л.Г.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки майнових прав недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки майнових прав недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.04.2006 року між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») укладено кредитний договір №014/0005/82/7472, за умовами якого банк надав позивачу кредит у сумі 450 000 дол. США, а останній зобов`язався повернути кредитні кошти до 05.04.2016 року та сплатити відсотки в розмірі 15%-річних. З метою забезпечення договірних зобов`язань за договором кредиту в той же день було укладено договір іпотеки майнових прав щодо нежитлових приміщень як об`єктів незавершеного будівництва, предметом якого є майнові права за договорами №3Р/МІ, 4Р/МІ, 5Р/МІ, 6Р/МІ, 7Р/МІ пайової участі у фінансуванні будівництва від 04.04.2006 року, які були укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Укоінвестбуд». Позивач просить суд визнати вказаний договір іпотеки недійсним, оскільки на час його укладення, Закон України «Про іпотеку» не визначав майнові права як можливий предмет іпотеки, а тому даний договір укладався з порушенням вимог чинного на той момент законодавства.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача Орищук О.В. в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.28), крім того, надала суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки договір іпотеки був укладений 05.04.2006 року, а до суду позивач звернувся у 2016 році (а.с.27).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести заочний порядок розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

05.04.2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») укладено кредитний договір №014/0005/82/7472, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 450 000 дол. США, а останній зобов`язався повернути кредитні кошти до 05.04.2016 року та сплатити відсотки в розмірі 15%-річних (а.с.10-11).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05.04.2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») укладено договорі іпотеки майнових прав щодо нежитлових приміщень як об`єктів незавершеного будівництва, відповідно до якого ОСОБА_2 передав Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» в іпотеку майнові права за договорами №3Р/МІ, 4Р/МІ, 5Р/МІ, 6Р/МІ, 7Р/МІ пайової участі у фінансуванні будівництва від 04.04.2006 року, які були укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Укоінвестбуд». Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М.К. (а.с.5-8).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормами ст. 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що на час укладання спірного договору іпотеки майнових прав Закон України «Про іпотеку» не визначав майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, заперечуючи проти позову відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача, у своїй заяві, наполягала на застосуванні строків позовної давності, що є на її думку підставою для відмови у позові, так як строк позовної давності закінчився, поважність пропуску строків для звернення до суду позивачем не доведено.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, судом встановлено, що перебіг строку позовної давності почався з 25.12.2008 року з прийняттям Законом України №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», про який особа дізналась або могла дізнатись з моменту опублікування даного закону в засобах масової інформації, однак позов пред'явлено до суду лише 04.05.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з позовом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Згідно ст.88 ЦПК України оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому вимога позивача про стягнення з відповідача судового збору також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 202, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 509 ЦК України, ст.ст. ст.10; 11; 60; 79; 88; ч.3 209; 213-215, 224-225 ЦПК України, Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про визнання договору іпотеки майнових прав від 5.04.2006 року недійсним, стягнення 580 грн. судового збору відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії відповідачем.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ: О.М. КОЛЕСНИК