Ухвала суду № 62991133, 24.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Григоренка М.П.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 14 вересня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, а саме: ? частину приміщення перукарні по АДРЕСА_2 та ? частину земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_3.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка в своєму позові просила поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності, а суд виніс рішення про визнання за нею права власності на майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності.

В матеріалах справи відсутня квитанція про сплату позивачкою судового збору у встановленому законом розмірі, а тому суд в порушення вимог ст. 121 ЦПК України не виніс ухвали про залишення позовної заяви без руху та не надав позивачці строк для усунення недоліків.

Крім того, при поданні позовної заяви ОСОБА_2 не вказала ціну позову та не надала доказів вартості спірного майна, які б підтверджували правильність сплати нею судового збору.

Зазначає, що оскільки суд надсилав кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_1, за якою він ніколи не проживав, так як з 11 лютого 2009 року постійно проживає в Словацькій Республіці, то він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, чим порушено його право, передбачене ст. 27 ЦПК України.

Не завірені копії документів, які ОСОБА_2 було надано на підтвердження позовних вимог, та пояснення позивачки та її представника не за процедурою допиту свідка не можуть використовуватись як засіб доказування.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірне нерухоме майно придбано сторонами у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі, воно є спільною сумісною власністю подружжя і частки сторін у ньому є рівними.

Такі висновки відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 60 та ч.1 ст.70 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. У разі поділу такого майна їх частки визнаються рівними.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 вересня 2003 року. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано земельну ділянку по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2007 року, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.13-14), приміщення перукарні по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2005 року (а.с.20). Вказане нерухоме майно було оформлено на ім'я ОСОБА_1

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тому обов'язок доведення того, що майно, придбане у шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.(ст.60 ЦПК України)

Будь-які докази того, що спірне нерухоме майно придбано за особисті кошти ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні та ним суду надано не було.

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до законного й обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 та приміщення перукарні по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, частки сторін в якій є рівними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог не заслуговують, оскільки суд визнав за позивачкою право власності на ? частину майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, а позивачка в своєму позові просила поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності саме, визнавши за нею право власності на ? його частину.

Також, не можуть бути підставою для скасування рішення суду покликання відповідача на не зазначення позивачкою у позовній заяві ціни позову та не надання нею доказів, які б підтверджували правильність сплати нею судового збору, так як доказів вартості спірного майна, яка б свідчила про необхідність сплати позивачкою судового збору в більшому розмірі ОСОБА_1 не надано.

Доводи відповідача про надсилання судом йому кореспонденції за адресою: АДРЕСА_1 за якою він ніколи не проживав, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні акти №47 від 14.07.2015 року та від 24.06.2016 року, а також видані на їх підставі довідка КП "ЖЕК №2" №4320 від 16.07.2015 року та довідка КП ЦЖЕО "Житловик" №4682 від 24.06.2016 року, згідно яких ОСОБА_1 проживає без реєстрації за вказаною адресою.

Крім того, судом першої інстанції у відповідності до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України було повідомлено відповідача про дату та час розгляду справи через оголошення у пресі, а надана ним копія дозволу на проживання у Словацькій республіці, виданого 11.02.2009 року, свідчить лише про наявність в останнього права на проживання у вказаній країні та не може беззаперечно свідчити про його проживання за межами України на момент розгляду справи.

Неспроможними є і доводи апеляційної скарги про надання ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог незавірених копій документів, а також дачу нею та її представником пояснень не за процедурою допиту свідка, оскільки обставини, встановлені судом на підставі вказаних доказів, відповідачем не спростовано.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,315,317,319, 323-325 ЦПК, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.