Ухвала суду № 62990060, 23.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5606/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/4685/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 26 23.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Верланова С.М.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА :

у серпні 2015 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 30.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 509, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит для придбання транспортного засобу в розмірі 13 200,80 доларів США на умовах платності в розмірі 13% річних за користування кредитними коштами, з терміном повернення - 30.08.2012 року

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується копією меморіального ордеру № 305363 від 30.08.2006 року.

Згідно п. 1.1 кредитного договору кредит надавався позичальнику на придбання автотранспорту, а саме автомобілю марки Chevrolet, модель Aveo, рік випуску 2006, колір коричневий.

Відповідно до п. 3.2.10 банк має право стягувати з позичальника пеню та штрафи за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Відповідно до п. 4.1 за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки (13%), що розраховується від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань з моменту несвоєчасного виконання боргових зобов'язань та до моменту їх виконання. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати відсотків за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Позивач вказує, що він зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за договором в повному обсязі, а відповідач порушив свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також за управління кредитом, у зв'язку з чим станом на 20.07.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 156 014,68 гривень, з яких:

заборгованість за тілом та відсотками - 6 389,12 доларів США;

заборгованість за комісіями - 20 705,76 грн.,

кредит - 4 744,01 грн.,

відсотки - 1 645,11 грн.,

комісія за РО - 0,00 грн.,

штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 20 705,76 грн.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором № 509 від 30.08.2006 року у розмірі 156 014,68 гривень.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 509 від 30.08.2006 року в розмірі 135 308,92 грн., а також судові витрати 2 029,63 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 20 705,76 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задовольнити. Серед доводів скарги вказує, що суд не взяв до уваги тих обставин, що неустойка була нарахована позивачем у відповідності з умовами кредитного договору, звільнивши відповідача від встановленої законодавством та умовами договору відповідальності за невиконання умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_3 у поданій нею апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не застосував положення закону, які регулюють позовну давність. Вважає, що позивач пропустив визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, про застосування якого нею було заявлено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення обох апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2006 року між Відкритим Акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 509, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на придбання автомобіля марки Chevrolet Aveo у сумі 13 200,80 доларів США терміном по 30 серпня 2012 року, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13 процентів річних; забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави автомобіля Chevrolet Aveo, укладений між Першою Київською філією АТ ВАБанк та ОСОБА_3

25 серпня 2009 року між Відкритим Акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк та ОСОБА_3 був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 509 від 30 серпня 2006 року, згідно якого в зв'язку з тим, що позичальник виявив бажання скористатися послугою "Кредитні канікули" Графік погашення кредитної заборгованості, що є додатком до Основного договору, викладається в новій редакції. Також 25 серпня 2009 року між Відкритим Акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк та ОСОБА_3 був укладений Додатковий договір № 2 до Кредитного договору № 509 від 30 серпня 2006 року, відповідно до якого сторони домовилися викласти пункт 3.3.7.2 кредитного договору в іншій редакції.

Встановлено також, що банк виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а відповідач від виконання зобов'язань ухиляється, порушуючи свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також за управління кредитом. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 20.07.2015 року заборгованість становить: всього заборгованість за тілом та відсотками по кредиту: 6 389,12 доларів США, що по курсу НБУ становить 135 308,92 гривень; всього заборгованість за комісіями, в тому числі: кредит - 4 744,01 доларів США; відсотки - 1 645,11 доларів США, комісія за РО - 0,00 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) - 20 705,76 гривень, загальна заборгованість по кредитному договору становить 156 014,68 гривень.

Установивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором відповідно до положень кредитного договору та ст.ст. 526, 1054 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 3.3.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 цього Договору. Не пізніше визначеного п. 1.2. цього Договору строку повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п. 2.3. цього Договору, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.3 цього Договору, що розраховується від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань з моменту несвоєчасного виконання Боргових зобов'язань та до моменту їх виконання. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати відсотків за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо пропуску банком строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 було подано заяву про застосування строку позовної давності, вказуючи, що право на звернення до суду із позовом виникло у позивача з моменту коли Банк довідався або міг довідатись про порушення свого права, зокрема, нездійснення відповідачем щомісячного платежу по кредиту або ж здійсненні часткового погашення.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Розрахунку заборгованості ОСОБА_3 станом на 20.07.2015 року (а.с. 17-18), ще в жовтні 2006 року у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті відсотків, а в грудні 2006 року - прострочена заборгованість по сплаті тіла кредиту. Однак, відповідно до даних вказаного розрахунку, відповідач ОСОБА_3 за період з грудня 2006 року по 25 січня 2013 року здійснювала часткове погашення заборгованості, тим самим визнаючи борг та перериваючи перебіг строку позовної давності. Фактично, строк позовної давності за вимогами Банку розпочався після 25 січня 2013 року, коли відповідачем було здійснено останнє часткове погашення заборгованості. Як вбачається зі справи, позивач звернувся до суду із позовом 31 липня 2015 року, тож загальний строк позовної давності ним не пропущено.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної вимоги, у зв'язку з пропуском позивачем строку спеціальної позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду з цього приводу вказує наступне,

У відповідності до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на вказане, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення пені лише за один рік, тобто за період з 20.07.2014 року по 20.07.2015 року. Оскільки суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок пені за вказаний період з урахуванням умов укладеного між сторонами Кредитного договору, а позивач такого розрахунку не надав, наполягаючи на задоволенні вимог щодо стягнення пені за весь період заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з своєю необґрунтованістю.

За змістом ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вказане, доводи обох апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах та законі, що знайшло своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: