Ухвала суду № 62989932, 22.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/436/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/4980/16 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 46 22.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Верланова С.М.,

за участю секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області про визнання технічної документації неправомірною та скасування поділу земельної ділянки і визнання його недійсним

встановила:

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 липня 2016 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 13 червня 2012 року ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,2568 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

26 жовтня 2012 року ОСОБА_2 вказану земельну ділянку площею 0,2568 га для ведення особистого селянського господарства розділила на вісі земельних ділянок в число яких входять земельна ділянка площею 0,0794 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, що межують між собою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_1, виготовленої ТОВ «Лідер Плюс».

25 січня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 25 січня 2014 року Стрельцовою І.М., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі вчинених нотаріальних дій за №81 земельну ділянку площею, 0,0794 га з встановленими розмірами на державному акті приватної власності з вказаними описами меж, в рівних частках по ? (одній другій) частці кожному, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У 2014 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_3 (1/2 частка), ОСОБА_4 (1/2 частка) АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах м. Ірпеня Київської області, виготовленої Ірпінським Міськрайонним виробничим відділом Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» здійснили розподіл земельної ділянки площею 0.0794 га на чотири окремі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0194 га, земельну ділянку площею 0,0206 га, земельну ділянку площею 0,0364 га, земельну ділянку площею 0,0030 га.

Земельній ділянці площею 0,0194 га та земельній ділянці площею 0,0206 га рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №103/7 від 10 червня 2014 року присвоєні адресні номери 16-д та 16-е відповідно.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що координати кутів (точок) 2, 3 земельної ділянки 0,0206 га для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1, не співпадають з координатами кутів (точок) 14, 1 земельної ділянки площею 0,0794 га для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1, то межі земельної ділянки площею 0, 0206 га для особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1, виходять на суміжну земельну ділянку площею 0,0045 га, яка належить позивачу - ОСОБА_2, для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням вимог чинного законодавства України, допущеним Ірпінським Міськрайонним виробничим відділом Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та Управлінням Держземагенства у м. Ірпені Київської області при виготовленні Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах м. Ірпеня Київської області.

Однак, на підтвердження вказаних обставин справи позивачем по справі не було надано жодного належного, допустимого доказу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюють на підставі пояснень сторін, треті осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначаючи про те, що координати кутів (точок) 2, 3 земельної ділянки площею 0,0206 га не співпадають з координатами кутів (точок) 14, 1 земельної ділянки площею 0,0794 га, позивач з даного приводу не посилається на відповідні докази та не зазначає, яким чином порушуються права позивача та в чому дані порушення полягають.

Крім того, ставлячи питання про визнання неправомірною Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 АДРЕСА_1 та про скасування поділу земельної ділянки площею 0,0794 га, позивач дані позовні вимоги не обґрунтував відповідно до вимог чинного законодавства та не зазначив у чому саме полягають порушення Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області та Ірпінського Міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при виготовленні вказаної Технічної документації та якою нормою закону передбачено визнання даної технічної документації неправомірно та її скасування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_2 про визнання технічної документації неправомірною та скасування поділу земельної ділянки і визнання його недійсним є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Верланов С.М.