Рішення № 62989674, 22.11.2016, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/804/15-ц

Провадження № 2/368/16/16

Рішення

Іменем України

"22" листопада 2016 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарях Гребеневич А.І. та Губенко А.П.

з участю представника позивача Степаніщевої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя, -

встановив:

позивач та її представник уточнили позовні вимоги та просять суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне побутове, рухоме та нерухоме майно: кутовий диван в 2006 році вартістю 981 грн. 95 коп., комп'ютер /монітор Самсунг, колонки, системний блок, клавіатура, мишка/ в 2007 році - вартістю 985 грн. 80 коп., шафу купе трьох дверну в 2006 році - вартістю 5 184 грн. 9 коп., спальний гарнітур /комод, ліжко з 2 матрацами, 2-прикроватні тумбочки, шафа 4-х дверна, трюмо/ - вартістю 1274 грн. 38 коп., телевізор LG - 2013 рік, вартістю 10 422 грн. 39 коп., телевізор марки Soni - 2008 р. вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа - 2008 р. вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур 2005 р. вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита 2004 р. вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг» вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге» вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант» вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель» вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс» вартістю 562 грн. 46 коп., тостер вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт» вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор вартістю 231 грн. 05 коп., всього на суму 39 004 грн. 75 коп.; 2-х кімнатну квартиру за АДРЕСА_4, вартістю 406 881 грн.; вартість будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 на суму 1 156 206 гривень, автомобіль «SKODA Octavia Elegance», випуску 2002 року, об'єм двигуна 2,0, держномер НОМЕР_4 вартістю 120468 грн. 48 коп., а всього за час шлюбу з відповідачем ними придбано вищевказаного майна на суму 1 722 560 гривень 63 коп. Доля кожного складає - 861 280 грн. 31 коп., а тому з вищевказаного майна вона просить визнати за нею право власності на наступне майно, а саме: кутовий диван в 2006 році вартістю 981 грн. 95 коп., комп'ютер /монітор Самсунг, колонки, системний блок, клавіатура, мишка/ в 2007 році - вартістю 985 грн. 80коп., шафу купе трьох дверну в 2006 році - вартістю 5 184 грн. 9 коп., спальний гарнітур /комод, ліжко з 2 матрацами, 2-прикроватні тумбочки, шафа 4-х дверна, трюмо/ - вартістю 1274 грн. 38 коп., телевізор марки Soni - 2008 р. вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа - 2008 р. вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур 2005 р. вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита 2004 р. вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг» вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге» вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант» вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель» вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс» вартістю 562 грн. 46 коп., тостер вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт» вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор вартістю 231 грн. 05 коп., всього майна на суму 28 582 грн. 36 коп.; визнати за нею право власності на ? частини квартири за АДРЕСА_6, вартістю 406 881 грн. 40 коп.; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля «SKODA Octavia Elegance», випуску 2004 року, об'єм двигуна 2.0, держномер НОМЕР_4 СІ в сумі 60 234 грн. 24 коп.; стягнути з відповідача на її користь вартість будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7, вартістю 1 156 206 грн., в сумі 569 023 грн. 02 коп. , /578103 -9079,98/; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, а саме за оплату судових експертиз згідно квитанцій, які знаходяться в матеріалах цивільної справи: 1651 грн. 50 коп. за проведення додаткової товарознавчої судової експертизи № 47/16 від 27.05.2016 р., 8477 грн.70 коп. за проведення судової будівельно - технічної експертизи № 48/16 від 15.08.2016 р., 6930 грн. за проведення товарознавчої експертизи № 70/15 від 14.04.2016 р., 5904 гри. за проведення експертизи висновок № 55 від 15.09.15 р., 2772 грн. за проведення авто технічної експертизи № 69/15 від 09.03.2016 р., 3654 грн. судового збору при подачі заяви до суду, всього на суму 29 389 грн. 20 коп., стягнути з відповідача на її користь витрати пов'язані з наданням їй правової допомоги адвокатом, а саме: 1 тис грн. за підготовку документів та написання позовної заяви до суду про поділ майна подружжя та 7,2 тис. грн. за участь адвоката в суді, в сумі 8,2 тис. грн., посилаючись на те, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22.11.2003 року.

Шлюбно-сімейні стосунки припинилися між ними з березня 2014 року, оскільки подружнє життя між ними не склалося і шлюб між ними був розірваний рішенням Кагарлицького районного суду від 01.12.2014 року, що стверджується копією рішення суду. Від шлюбу дітей вони не мають.

За час перебування у шлюбі спільно з відповідачем ними було придбане наступне майно.

Куплена 27.12.2003 року 2-х кімнатна квартира за АДРЕСА_8, що стверджується копією договору купівлі-продажу.

Крім цього ними спільно придбані побутові речі, а саме: кутовий диван в 2006 році вартістю 981 грн. 95 коп., комп'ютер /монітор Самсунг, колонки, системний блок, клавіатура, мишка/ в 2007 році - вартістю 985 грн. 80коп., шафу купе трьох дверну в 2006 році - вартістю 5 184 грн. 9 коп., спальний гарнітур /комод, ліжко з 2 матрацами, 2-прикроватні тумбочки, шафа 4-х дверна, трюмо/ - вартістю 1274 грн. 38 коп., телевізор LG - 2013 рік, вартістю 10 422 грн. 39 коп., телевізор марки Soni - 2008 р. вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа - 2008 р. вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур 2005 р. вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита 2004 р. вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг» вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге» вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант» вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель» вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс» вартістю 562 грн. 46 коп., тостер вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт» вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор вартістю 231 грн. 05 коп., всього на суму 39 004 грн. 75 коп.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ч. 3 ст.70 Сімейного кодексу України та ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності частки майна є рівними.

Крім цього ними куплений автомобіль «SKODA Octavia Elegance» випуску 2004 року, об'єм двигуна 2.0, держномер НОМЕР_5, який був зареєстрований у Кагарлицькому МРЕВ ДАІ на відповідача в 2010 році, частка кожного в даному майні рівна ? .

Проживаючи спільно з відповідачем, вони вирішили побудувати для себе приватний будинок, а тому в 2010 році відповідач звернувся з відповідною заявою до Кагарлицької міської ради, яка своїм рішенням передала земельну ділянку розміром 0,1000 га для обслуговування і будівництва жилого будинку, господарських споруд за адресою АДРЕСА_9 в оренду, що стверджується копією рішення Кагарлицької міської ради за № 485 - ХХХХХ1У-У від 29.09.2010 року. Відразу ж весною 2011 року на виділеній їм земельній ділянці вони з відповідачем та за допомогою їхніх батьків, розпочали будівництво жилого будинку з господарськими спорудами за вищевказаною адресою. А саме: повністю зробили фундамент під будинок, під літню кухню - сарай, та під кухнею - сараєм зробили повністю готовий погреб, який вкрили бетонними перекриттями. В 2012 році добудували стіни, вставили вікна в сараї - літня кухня та вкрили бітумною черепицею коричневого кольору. На момент розірвання шлюбу, а саме: 01.12.2014 року вони з відповідачем побудували жилий двохповерховий будинок розміром 9,5x10,5 м., в якому зроблені перегородки, дах вкритий бітумною черепицею, зроблені перестінки в будинку, на підлозі зроблена бетонна стяжка. Побудований сарай розміром 6 х 10 м. під одним дахом з літньою кухнею та погребом, сауну розміром 3 х 4 м., яка повністю здана в експлуатацію і вони та їхні батьки неодноразово користувалися сауною, туалет розміром 1.20 х 1.20 теж готовий до експлуатації та сарай - побутове приміщення для сільгоспінвентаря, розміром приблизно 3 х 3 м, дах якого також вкритий бітумною черепицею коричневого кольору. Між будинком та сараєм - літньою кухнею викопали колодязь на 12 кілець, яким користувалися з 2011 року з початку будівництва.

Відповідач в період будівництва жилого будинку почав проявляти подружню невірність, різко змінив до неї своє відношення, вигнав її з їхньої спільної квартири і вона вимушена проживати у своїх батьків за вищевказаною адресою. При цьому він постійно їй погрожує, що все спільно нажите ними майно лише його. Потім відповідач подав до суду заяву на розірвання з нею шлюбу і вона дізналася, що у відповідача є інша жінка.

За таких обставин відповідач з метою уникнення між ними розподілу жилого будинку з господарськими спорудами, умисно не бажає офіційно зареєструвати будинок з господарськими спорудами та отримати на нього свідоцтво про право власності хоча готовність будівель досить значна.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ч. 3 ст.70 Сімейного кодексу України та ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними.

У відповідності до ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Оскільки відповідач категорично заперечує проти поділу, вищевказаного ними спільно придбаного майна за час шлюбу, в добровільному порядку, вона вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Так як відповідач немає намір узаконити жилий будинок з господарськими спорудами і він є незавершеним будівництвом, то вона вважає, що відповідач повинен їй сплатити вартість ? частини незавершеного будівництва будинку з господарськими спорудами, а оскільки автомобіль є неподільною річчю та сплатити їй ? частину вартості автомобіля.

Враховуючи проведені судові експертизи за ухвалами суду уточнила свої позовні вимоги з урахуванням цін на спільно з ним набуте майно, згідно висновків судових експертиз.

Хоче зазначити, що згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку від 21.12.2015 року, у справі № 6-2710 цс-15, правового висновку від 07.09.2016 р., справа № 6-47цс-16 споруджений подружжям в період шлюбу житловий будинок до його прийняття до експлуатації та реєстрації права власності на нього, не набуває юридичного статусу житлового будинку, однак будучи сукупністю будівельних матеріалів, речей як предметів матеріального світу, є майном, набутим подружжям за час шлюб, відтак об'єктом спільної сумісної власності подружжя, яке може підлягати поділу між ними.

Оскільки відповідач без її згоди та відому зняв з обліку автомобіль марки «SKODA Octavia Elegance», 2002 року випуску, вартістю 120 468 грн. 48 коп. та по теперішній час ним володіє та користується , вона вважає, що він повинен їй сплатити ? частини його вартості в сумі 60 234 грн. 24 коп.

Оскільки її частка в побутовому майні більша за частку відповідача на 9079 грн.98 коп. / 39004 грн.75 коп. ? = 19502 грн.37 коп.; 19502.37- 28582.36= 9079 грн.98 коп. / просить виключити з її ? частки загальної вартості будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 , / 578103 грн. - 9 079 грн.98 коп. = 569023 грн. 02 коп./ та стягнути з відповідача на її користь 569 023 грн. 02 коп.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Окрім того, відповідачем було подано неодноразово заперечення, з яких слідує, що просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - відмовити з наступних підстав. Вважає, що позовна заява ОСОБА_2 не містить ніяких доказів на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. У позові вказано, що за час перебування у шлюбі з відповідачем сторони придбали таке майно: кутовий диван вартістю 3000 грн.; комп'ютер /монітор "Самсунг", колонки, системний блок, клавіатура, мишка вартістю 3000 грн.; шафу купе вартістю 7000 грн.; спільний гарнітур / комод, ліжко з 2 матрацами, прикроватні тумбочки, шафа 4-х дверна, трюмо вартістю 2000 грн.; телевізор "ЛД" вартістю 15000 грн., телевізор «Соні» вартістю 800 грн., прихожа вартістю 2000 грн., кухонний гарнітур вартістю 2000 грн., газова плита вартістю 1000 грн., мікрохвильова піч "Самсунг" вартістю 1000 грн., холодильник "Снайге" вартістю 4000 грн., морозильна камера "Атлант" вартістю 4000,00 грн., духовний шкаф "Асель" вартістю 1000 грн., хлібопіч "Мулінекс" вартістю 1000 грн., тостер вартістю 500 грн., водонагрівач вартістю 2000 грн., пральна машинка Індезіт" вартістю 2500 грн., стіл кухонний з 4 стільцями вартістю 600 грн., крісло комп'ютерне вартістю 500 грн., тумбочка під телевізор вартістю 800 грн. Однак належних письмових доказів, що підтверджують факт спільного придбання переліченого майна позивач суду не надала. Зокрема, товарні чеки на товар відсутні, квитанції на товар відсутні, видаткові на товар відсутні, акти прийому - передачі товару відсутні, договорів купівлі - продажу товару також у позивача немає. Акт опису майна, який складено ОСОБА_5 не має доказової сили, оскільки депутат міської ради ОСОБА_6 відмовився від складання акту обстеження житлово-побутових умов проживання та йому пояснив, що самовільне проникнення до приватного житла, кваліфікується як злочин, за статтею 162 КК України - порушення недоторканності житла. Після чого, останній погодився з ним та діяв законно. Виходячи з наведеного, слід зауважити, що даний позов суперечить вимогам ст. 58, 59, 60 Цивільною - процесуального кодексу України, так як не містить письмових доказів в частині щодо поділу побутового майна. Що стосується рухомого майна, а саме: транспортного засобу «SKODA Octavia Elegance», рік випуску 2004, об'єм двигуна 2.0, державний номер НОМЕР_1, слід вказати, що даний т/з знятий з обліку. Вказане підтверджується обліковою карткою № 39025944 від 29.04.2014 року, що видано ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Ржищів та Кагарлицького району при УДАЇ ГУМВС. До позовних вимог, які містяться у пункті 3 позову про поділ подружжя, він відноситься критично, оскільки, він не заявляв вимог щодо права на майно, зокрема на транспортний засіб. Разом з цим, позивач не має права ставити майнові вимоги замість нього. Що стосується позовних вимог щодо визначення вартості будівельних матеріалів, які були затрачені при будівництві житлового будинку та господарських споруд, який на даний час є незавершеним будівництвом, який розташований за адресом АДРЕСА_10 на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_4. Що стосується даної позовної вимоги, то слід зазначити наступне. По - перше, якщо земельна ділянка належить ОСОБА_5, то яке має відношення до цієї ділянки відповідач в особі ОСОБА_4. По - друге, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 належить Кагарлицькій міській раді, а не відповідачу. По - третє, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився, тому будівництво наразі не проводиться, так відсутні законні підстави для користування цією земельною ділянкою. По - четверте, знову таки позивач не надала суду письмові докази, що свідчать факт придбання будь - яких будівельних матеріалів, а саме: товарні чеки на буд. матеріали - відсутні, квитанції на буд. матеріали - відсутні, видаткові накладні на буд. матеріали - відсутні, акти прийому - передачі буд. матеріалів відсутні, договорів купівлі - продажу буд. матеріалів також у позивача немає. Слід наголосити, що даний позов суперечить вимогам ст. 57. Цивільного - процесуального кодексу України, так як не містить письмових доказів в частині вимог щодо придбання будь-яких будівельних матеріалів. Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України, зазначено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Так, технічний паспорт на транспортний засіб є правовстановлюючим документом, і в силу ст. 64 ЦПК України, визнається письмовим доказом. Відповідно до ст. 27 ЦПК України, зазначено, що подання доказів є процесуальним правом сторін, а не обов'язком, так як цивільне судочинство здійснюється за принципом змагальності сторін. У даній справі, він має процесуальний статус відповідача і тому він не наділений законом збирати чи сприяти у зібранні доказів замість позивача, тим більше, це суперечить його майновим правам та інтересам, так як позов він не визнає і проти нього заперечує. Просить суд, розглянути справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та ухвалити об'єктивне судове рішення, з дотриманням процедури оцінки письмових доказів. Разом з цим, просить суд, звернути увагу на те, що позивачка не надала експерту та суду письмових доказів, що підтверджують належність їй жилого будинку, зокрема, позивачка не забезпечила для суду та для експерта належного правовстановлюючого документа на будинок. Так, за наслідками проведення експертизи, експертом було складено висновок про оцінку не належного йому майна. За таких обставин, просить суд не допустити ухвалення судового рішення, що ґрунтується на хибних доказах, а також, витребувати у позивачки письмові докази, які достатні для підтвердження наявності у нього будь-якого майна.

Вислухавши позивача та її представника, дослідивши всі заперечення відповідача та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2003 року.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 01 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 08.12.2014 року.

Від шлюбу у подружжя дітей не має.

Згідно наявних баз даних центру ДАІ № 3208 автомобіль марки «SKODA OKTAVIA», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 був зареєстрований за громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_12, дата реєстрації 09.10.2010 року, що підтверджується реєстраційною карткою АМТ (т. 1 а.с. 58).

Згідно договору купівлі - продажу від 27.12.2003 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_7 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13, який був посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Кулініченком М.Г. (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно рішення Кагарлицької міської ради (ХХХХХІV сесія V скликання) було затвердити технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га гр. ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_14 та надано в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_14 (т. 1 а.с. 9).

Згідно рішення Кагарлицької міської ради (ХLVІІІ сесія VІ скликання), яка розглянула заяву гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) надала гр. ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розміщена в АДРЕСА_15 (т. 1 а.с. 10).

Згідно офіційного сайту Держархбудінспекції України (т. 1 а.с. 171) вбачається, що ОСОБА_4 у 2012 році оформив повідомлення про початок будівельних робіт № КС 06212003721 щодо об'єкту - індивідуального житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_16, категорія 2.

Згідно опису майна, придбаного під час шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в присутності свідків було проведено опис майна, а саме: кутовий диван, комп'ютер, що складається з монітору марки Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки, шафа - купе трьох дверна, спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо, телевізор марки LG, телевізор марки Soni, прихожа, кухонний гарнітур, газова плита, мікрохвильова піч марки «Самсунг», холодильник марки «Снайге», морозильна камера марки «Атлант», духова шафа марки «Асель», хлібопіч марки «Мулінекс», тостер, водонагрівач, пральна машинка марки «Індезіт», стіл кухонний з чотирма стільцями, крісло комп'ютерне, тумбочка під телевізор.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України ).

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, суд вважає за необхідне встановити обсяг спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наступний: квартира АДРЕСА_17 автомобіль марки «SKODA OKTAVIA», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 та побутове майно: кутовий диван, комп'ютер, що складається з монітору марки Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки, шафа - купе трьох дверна, спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо, телевізор марки LG, телевізор марки Soni, прихожа, кухонний гарнітур, газова плита, мікрохвильова піч марки «Самсунг», холодильник марки «Снайге», морозильна камера марки «Атлант», духова шафа марки «Асель», хлібопіч марки «Мулінекс», тостер, водонагрівач, пральна машинка марки «Індезіт», стіл кухонний з чотирма стільцями, крісло комп'ютерне, тумбочка під телевізор виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України . Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України ).

Сторонами не досягнуто згоди стосовно поділу спільного майна.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

З огляду на те, що інше між подружжям не встановлено, шлюбний договір між ними не укладався, частини сторін у спірному майні є рівними, отже, кожній стороні має належати частина майна, що у грошовому еквіваленті складає 861 280 грн. 31 коп. кожному.

Що стосується квартири АДРЕСА_19, то суд зазначає наступне.

Відповідачем ОСОБА_4 27 грудня 2003 року було укладено договір купівлі - продажу квартири, згідно якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13.

Квартира двохкімнатна, поверх другий, розміром житлової площі 25,0 кв.м., загальна площа 49,1 кв.м., складається з: 8-1 коридор пл. 7,4 кв.м., 8-2 кладова пл. 2,2 кв.м., 8-3 житлова пл. 11,7 кв. м., 8-4 житлова пл. 13,3 кв. м., 8-5 ванна пл. 4,5 кв.м., 8-6 кухня пл. 10,0 кв. м.

Продаж цей вчинено за 6826,00 грн., які продавець, одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

Згідно даних Кагарлицького бюро технічної інвентаризації балансова вартість відчужуваної квартири становить 6826 гривень.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України ).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України , згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України . Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України ).

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно висновку № 55/15.09.15 судової будівельно - технічної експертизи від 11.09.2015 року, огляд квартири був проведений у присутності позивача та відповідача, та визначена дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_20 яка станом на 07.07.2015 року становить 406 881 грн. 00 коп.

Враховуючи вимоги сімейного законодавства, відсутність даних про те, що інше визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення в цій частині уточнених позовних вимог та, відповідно, про порядок поділу спільного сумісного майна подружжя, що відповідає принципу рівності часток майна дружини та чоловіка та визнає за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири № 8 (житлова площа 25,0 кв.м., загальна площа 49,1 кв.м., складається з 8-1 коридор площею 7,4 кв.м., 8-2 кладова площею 2,2 кв.м., 8-3 житлова площею 11,7 кв.м., 8-4 житлова площею 13,3 кв.м., 8-5 ванна площею 4,5 кв.м., 8-6 кухня площею 10,0 кв.м.), що знаходиться на АДРЕСА_21, вартістю 406 881 грн. 40 коп., а іншу ? частину квартири залишає право власності за ОСОБА_4.

Що стосується автомобіля марки «Skoda Oktavia», Хетчбек - В, чорного кольору, 2002 року випуску, попередній державний номер НОМЕР_1, то суд зазначає наступне.

Згідно реєстраційної картки АМТ (т. 1 а.с. 58) встановлено, що відповідач ОСОБА_4 згідно договору купівлі - продажу від 15.07.2010 року став власником автомобіля марки «Skoda Oktavia», Хетчбек - В, чорного кольору, 2002 року випуску з об'ємом двигуна 1984, днз НОМЕР_6 та отримав свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7, про що було зроблено запис 09.10.2010 року о 11 год. 03 хв.. Окрім того, позивач ОСОБА_5 мала права керувати транспортним засобом, про що було зроблено відмітку у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно реєстраційної картки ТЗ (т. 1 а.с. 59) встановлено, що автомобіля марки «Skoda Oktavia», Хетчбек - В, чорного кольору, 2002 року випуску з об?ємом двигуна 1984, 29.04.2014 року був знятий з обліку для реалізації та наданий йому номерний знак НОМЕР_8, які дійсні 60 діб та при наявності свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7.

Відповідачем ОСОБА_4 підтверджено, що автомобіль марки «Skoda Oktavia», Хетчбек - В, чорного кольору, 2002 року випуску з об'ємом двигуна 1984, був ним знятий з обліку для реалізації.

Згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01.12.2014 року встановлено, що сторони близько року не підтримують шлюбно - сімейних відносин, ведення спільного господарства та бюджету, проживають окремо.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

- обставина встановлена судовим рішення. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у двох формах: у формі ухвали і у формі рішення. Тому преюдиційне значення мають обставини, встановлені як рішенням, так і ухвалою суду.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01.12.2014 року набрало законної сили 08.12.2014 року та обстави, які були встановлені цим рішенням є преюдиційні обставини не потребують доказування.

Тобто, 29 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_4 без згоди позивача ОСОБА_5 зняв з обліку для продажу автомобіль марки Skoda Oktavia», Хетчбек - В, чорного кольору, 2002 року випуску з об?ємом двигуна 1984, державний номерний знак НОМЕР_1. Проте, відомостей щодо його продажі чи повторного його поставлення на облік у суду не має.

У відповідності до п. 24 Пленуму Верховного Суду України, затвердженого Постановою № 11 від 21.12.2007р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

Окрім того в п. 30 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до яких у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідна правова позиція міститься у постанові Верхового Суду України №6-486цс16 від 27.04.2016 року.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя частки майна є рівними якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним контрактом. Жодних домовленостей чи шлюбного контракту між позивачем та відповідачкою не існує.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 69/15 від 09.03.2016 р. встановлено, що середня ринкова вартість автомобіля «SKODA OKTAVIA», 2002року випуску, з об'ємом двигуна 1984 см3, видом палива: бензин, типом AMT: легковий, кількість дверей - 5, кількість міст - 5, який було зареєстровано 09.10.2010 року, станом на 29.04.2014 року складала - 120 468,48 грн.

Як вбачається зі змісту вказаного експертного висновку, оскільки спірний автомобіль не був оглянутий експертом в натурі, тому при визначенні його вартості не було враховано ідентифікуючі дані транспортного засобу, зокрема, його фактичний технічний стан, пробіг автомобіля, перебування в ДТП, наявність механічних пошкоджень тощо.

Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя ? частину вартості майна, яке приховав його інший.

Дії відповідача, які ним вчинені, а саме: зняття з обліку автомобіль для подальшого його продажу без згоди позивача, суд розцінює, як намагання уникнути від законного розподілу спільного сумісного майна подружжя, а тому з огляду на викладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, з метою недопущення їх порушення, зважаючи на вищевказані обставини справи, суд вважає за можливе в цій частині вимог позивача задовольнити та поділити між сторонами транспортний засіб шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації ? частини вартості автомобіля, що складає 60 234 грн. 24 коп.

Що стосується побутового майна, то суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 22.11.2003 року до 01.12.2014 року. За час спільного проживання сторонами придбано наступне майно: у 2003 році було куплене - спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо; у 2004 році були куплені - телевізор марки Soni, газову плиту, мікрохвильову піч марки «Самсунг», холодильник марки «Снайге», водонагрівач; у 2005 року було куплене - прихожу, кухонний гарнітур; у 2006 році було куплене - кутовий диван, шафу - купе трьох дверну, тумбочку під телевізор; у 2007 року було куплене - комп'ютер, що складається з монітору марки Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки, крісло комп'ютерне; у 2009 році було куплене - духову шафу марки «Асель»; у 2010 році було куплене - морозильну камеру марки «Атлант», пральну машинку марки «Індезіт», стіл кухонний з чотирма стільцями; у 2012 році було куплене - хлібопіч марки «Мулінекс»; у 2013 році було куплене - телевізор марки LG, тостер.

Відповідач не погоджуючись з тим, що вищевказане майно було куплене ними, перебуваючи у шлюбі.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо вартості спірного майна, тому на підставі ухвал Кагарлицького районного суду Київської області від 08.12.2015 року та від 05.05.2016 року, було проведено судову товарознавчу та додаткову товарознавчу експертизи, та відповідно до висновку № 70/15 судової товарознавчої експертизи від 05.05.23016 року та до висновку № 47/16 додаткової судової товарознавчої експертизи визначено вартість наступного майна: кутовий диван, який був куплений у 2006 р. - вартістю 981 грн. 95 коп., комп'ютер, що складається з монітору марки Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки, які були куплені у 2007 р - вартістю 985 грн. 82 коп., шафа - купе трьох дверна, який куплений у 2006 р вартістю 5 184 грн. 98 коп. спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо, які куплені у грудні 2003 р. - вартістю 1 274 грн. 38 коп., телевізор марки Soni, який було придбано у 2004 р. - вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа, яка була придбана у 2005 р. - вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур, які було придбано у 2005 р. - вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита, яка була придбана у 2004 р. - вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг», яка придбана у 2004 р. - вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге», який був придбаний у 2004 р. - вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант», яка була придбана у 2010 р. - вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель», яка була придбана у 2009 р. - вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс», яка була придбана у 2012 р. - вартістю 562 грн. 46 коп., тостер, який було придбано у 2013 р. - вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач, який було придбано у 2004 р. - вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт», яку було придбано у 2010 р. - вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями, який було придбано у 2010 р. - вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне, яке було придбано у 2007 р. - вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор, яку було придбано у 2006 р. - вартістю 231 грн. 05 коп., всього на суму 39 004 грн. 75 коп.

21 березня 2013 року р. у присутності позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 відбувся огляд об'єктів, які підлягали дослідженню за адресою: АДРЕСА_22.

Проте, 21 березня 2016 р. під час огляд об'єктів, які підлягали дослідженню за адресою: АДРЕСА_22, де були присутні як позивач, так і відповідач виявився відсутній телевізор марки LG, але присутність даного телевізора було зафіксовано під час проведення судової будівельно - технічної експертизи № 55/15.09.15 від 15.09.2015 року, а саме: на т. 1 а.с. 136, тому було оцінено телевізора марки LG у 10 422 грн. 39 коп.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57-61 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Між сторонами не був укладений шлюбний договір, згоди щодо поділу майна не було досягнуто, тому у відповідності до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно зі ст. 69 Сімейного Кодексу, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 71 СК України зазначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У відповідності до ч.1.ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі розподілу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Суд вважає врахував вартість рухомого майна, визначену згідно висновків товарознавчої та додаткової експертиз.

Ніяких договорів про правовий та юридичний статус сумісного майна або його поділ сторони не укладали.

Вирішуючи питання про те, яке саме майно зі спільного майна підлягає виділу кожному з подружжя, суд виходиться із засад розумності, виваженості та справедливості, інтересів кожного з подружжя, а також з фактично встановлених судом обставин, тому суд в цій частині уточнених вимог задовольняє та у порядку поділу майна подружжя визнає за ОСОБА_2, право власності на: кутовий диван вартістю 981 грн. 95 коп., комп?ютер, що складається з монітору Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки - вартістю 985 грн. 82 коп., шафа - купе трьох дверна вартістю 5 184 грн. 98 коп. спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо вартістю 1 274 грн. 38 коп., телевізор марки Soni вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг» вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге» вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант» вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель» вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс» вартістю 562 грн. 46 коп., тостер вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт» вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор вартістю 231 грн. 05 коп., а всього на загальну суму 28 582 грн. 36 коп., а право власності на телевізор марки LG вартістю 10 422 грн. 39 коп. залишає за відповідачем.

Що стосується незавершене будівництво у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_16, то суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 22.11.2003 року до 01.12.2014 року.

Згідно договору оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку, який був укладений 24.12.2010 року, Кагарлицька міська рада як орендодавець та ОСОБА_4 як орендар уклали договір про наступне: орендодавець на підставі рішення міської № 485-ХХХХХІУ-У від 29.09.2010 року надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться АДРЕСА_23. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,10 га, згідно з планом земельної ділянки, що додається і є невід'ємною частиною цього договору. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без об'єктів нерухомого майна.

Згідно рішення Кагарлицької міської ради (ХХХХХІV сесія V скликання) від 29.09.2010 року про затвердження технічної документації з землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду та було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га гр. ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_14 та надати в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.1000 га ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_14.

Згідно рішення Кагарлицької міської ради (ХLVIII сесія VI скликання) від 20.03.2014 року, розглянувши заяву ОСОБА_4, було гр. ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розміщена в АДРЕСА_15

Згідно інформації офіційного сайту Держархбудінспекції (т.1 а.с. 171) вбачається, що у 2012 році відповідач ОСОБА_4 повідомив про початок будівельних робіт за № КС 06212003721 об'єкту - індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_16, категорія - 2.

Згідно висновку експерта № 48/16 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 15.08.2016 року вбачається, що за результатами проведеного візуального обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_24, встановлено, що в межах даної ділянки розташовано: незакінчений будівництвом одноповерховий житловий будинок з мансардним поверхом (ступінь будівельної готовності 63%); господарська будівля (літня кухня-баня) (ступінь будівельної готовності 84%); криниця (ступінь будівельної готовності 100%); вигрібна яма (будівельна готовність 100 %)).

Встановити за результатами натурного обстеження житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_25: повне найменування, об'єм (кількість) та вартість використаних будівельних матеріалів, виробів та конструкцій; об'єм, перелік, період виконання та вартість будівельно-монтажних робіт; не вбачається за можливе.

Разом із тим, вартість будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_26, визначена за укрупненими показниками відновної вартості, станом на дату проведення дослідження, становить (із заокругленням до цілих одиниць): 1 156 206 гривень 00 копійок, в тому числі: вартість будівельних матеріалів виробів та конструкцій: 682 208 грн., з ПДВ; вартість будівельно-монтажних робіт: 473 998 грн. з ПДВ.

Майном відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Вказані висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15, від 20 червня 2012 року №6-56цс12.

Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від реєстрації об'єкта незавершеного будівництва органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 48/16 від 15.08.2016 р. ступінь готовності житлового будинку із спорудами по АДРЕСА_27 на день припинення ОСОБА_5 шлюбних відносин, складає 63 %. Проте, суд вважав, що з врахуванням значного відсотку незавершеного будівництва, а саме значного об'єму необхідних внутрішніх будівельних робіт , визнання права власності на частку житлового будинку з підсобними приміщеннями та спорудами на даний час не буде відповідати вимогам ст. 331 ЦК України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Тому з метою урегулювання спірних правовідносин та з врахуванням положень ч.3 ст.331 ЦК України, суд вважав необхідним стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ? вартість об'єкта незавершеного будівництва, що складається з вартості будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в тому числі вартість будівельних матеріалів виробів та конструкцій та вартість будівельно - монтажних робіт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 з урахуванням різниці у вартості виділеного в натурі майна 569 023 грн.. 02 коп., а саме: 578 103,00 - 9 079,99.

Що стосується судових витрат, що складаються з витрат за проведені експертизи та витрати по сплаті судового збору, то суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивачем ОСОБА_5 була сплачено судовий збір в сумі 1500,00 грн. (квитанція № 10771137-1 від 07.04.2015 р.) та в сумі 2154,00 грн. (квитанція № 15987449-1 від 08.09.2016 р.), а всього на загальну суму 3 654 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, позивачем ОСОБА_5 було проведено витрати по сплаті за проведення експертиз, а саме: 3000,00 грн. за проведення судової будівельно - технічної експертизи № 55/15.09.15, 1651,50 грн. за проведення додаткової судової товарознавчої експертизи № 47/16, 8 477,70 грн. за проведення судової будівельно - технічної експертизи № 48/16, 2772,00 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи № 69/15, 6930,00 грн. за проведення судової товарознавчої експертизи № 70/15, а всього 22831 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті за експертизу в сумі 2904,00 грн. не підлягають стягненню, оскільки не надано квитанцію на вказану суму, тому не має підстав для задоволення.

Що стосується витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом, то суд зазначає наступне.

Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України - це витрати сторони, що вона понесла у зв'язку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. У постанові від 01 жовтня 2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звертає увагу на те, що судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стосовно представництва в судових засіданнях, то відповідно до п. 2 ст. 84 ЦПК України розмір такої компенсації з урахуванням справи визначається судом. Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про адвокатуру» ця оплата здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачені такі граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу - якщо компенсації сплачуються іншою стороною, а саме: у ст. 1 цього ж Закону визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно договору про надання правової допомоги від 16.04.2015 року, який був укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Степаніщевою В.В., з якого адвокат прийняв на себе зобов?язання на представництво її інтересів та надання правової допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 194/10 Степаніщева В.В. має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Квитанціями до прибуткового касового ордера № 4 від 16.04.2015 року на суму 4 000,00 грн., № 10 від 08.09.2016 року на суму 3 000,00 грн. та № 15 від 21.11.2016 року на суму 1200,00 грн, а всього на загальну суму 8 200 грн. 00 коп.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 19.05.2015 року по 31.08.2015 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1218 грн. 00 коп. і було проведено чотири судових засідання протягом 3 год. 46 хв. і становить 1835 грн. 12 коп., а з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року та згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01.01.2016 р. по 30.04.2016 р. установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1378 грн.00 коп. і проведено три судових засідання за 5 год. 16 хв. і становить 2 902 грн. 99 коп.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 580 грн. 00 хв. і проведено 4 судових засідань за 4 год. 22 хв. і становить 2 532 грн. 67 коп., а всього за період з 19.05.2015 року по 21.11.2016 року проведено 11 судових засідань на загальну суму 7 270 грн. 78 коп.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 19.05.2015 року по 31.08.2015 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1218 грн. 00 коп. та позивач були понесені витрати за правовий аналіз документів та підготовку документів по написанню позовної заяви в сумі 974 грн. 40 кок., так як було витрачено на це дві години.

Оскільки позивач ОСОБА_5 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 за представництва в судових засіданнях в сумі 7 270 грн. 78 коп. та 974 грн. 40 коп. за правовий аналіз документів та подачі позовної заяви до суду, а зроблений судом розрахунок становить відповідно 8245 грн. 18 коп., тому судові витрати позивача ОСОБА_5 становлять 8200 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Сімейним кодексом України, керуючись ст..ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

вирішив:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне: кутовий диван вартістю 981 грн. 95 коп., комп'ютер, що складається з монітору марки Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки - вартістю 985 грн. 82 коп., шафа - купе трьох дверна вартістю 5 184 грн. 98 коп. спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо вартістю 1 274 грн. 38 коп., телевізор марки LG вартістю 10 422 грн. 39 коп., телевізор марки Soni вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг» вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге» вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант» вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель» вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс» вартістю 562 грн. 46 коп., тостер вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт» вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор вартістю 231 грн. 05 коп., всього на суму 39 004 грн. 75 коп., квартиру АДРЕСА_2, що в м. Кагарлику Київської області вартістю 406 881 грн. 00 коп., автомобіль марки «SKODA Octavia Elegance». 2002 року випуску, попередній державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 120 468 грн. 48 коп. та незавершене будівництво у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_16, вартістю 1 156 206,00 грн., а всього на загальну суму 1 722 560 (один мільйон сімсот двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 63 коп.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, право власності на:

кутовий диван вартістю 981 грн. 95 коп., комп?ютер, що складається з монітору Самсунг, системного блоку, клавіатури, мишки - вартістю 985 грн. 82 коп., шафа - купе трьох дверна вартістю 5 184 грн. 98 коп. спальний гарнітур, що складається з комоду, ліжка з двома матрацами і двома прикро ватними тумбами, шафою чотирьох дверною, трюмо вартістю 1 274 грн. 38 коп., телевізор марки Soni вартістю 675 грн. 22 коп., прихожа вартістю 2727 грн. 04 коп., кухонний гарнітур вартістю 2166 грн. 06 коп., газова плита вартістю 454 грн. 09 коп., мікрохвильова піч марки «Самсунг» вартістю 1530 грн. 50 коп., холодильник марки «Снайге» вартістю 2475 грн. 81 коп., морозильна камера марки «Атлант» вартістю 3601 грн. 17 коп., духова шафа марки «Асель» вартістю 894 грн. 89 коп., хлібопіч марки «Мулінекс» вартістю 562 грн. 46 коп., тостер вартістю 236 грн. 33 коп., водонагрівач вартістю 1316 грн. 68 коп., пральна машинка марки «Індезіт» вартістю 2025 грн. 66 коп., стіл кухонний з чотирма стільцями вартістю 752 грн. 85 коп., крісло комп'ютерне вартістю 505 грн. 42 коп., тумбочка під телевізор вартістю 231 грн. 05 коп., а всього на загальну суму 28 582 (двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 36 коп.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, право власності на ? частину квартири № 8 (житлова площа 25,0 кв.м., загальна площа 49,1 кв.м., складається з 8-1 коридор площею 7,4 кв.м., 8-2 кладова площею 2,2 кв.м., 8-3 житлова площею 11,7 кв.м., 8-4 житлова площею 13,3 кв.м., 8-5 ванна площею 4,5 кв.м., 8-6 кухня площею 10,0 кв.м.), що знаходиться на АДРЕСА_21, вартістю 406 881 грн. 40 коп., а іншу ? частину квартири (житлова площа 25,0 кв.м., загальна площа 49,1 кв.м., складається з 8-1 коридор площею 7,4 кв.м., 8-2 кладова площею 2,2 кв.м., 8-3 житлова площею 11,7 кв.м., 8-4 житлова площею 13,3 кв.м., 8-5 ванна площею 4,5 кв.м., 8-6 кухня площею 10,0 кв.м.) № 8, що знаходиться на АДРЕСА_21, вартістю 406 881 грн. 40 коп. залишити право власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, право власності на:

телевізор марки LG вартістю 10 422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, грошову компенсацію за ? частину від ринкової вартості автомобіля марки «Scoda Oktavia», Хетчбек - В, чорного кольору, 2002 року випуску, попередній державний номер НОМЕР_1, в сумі 60 234 (шістдесят тисяч двісті тридцять чотири) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ? вартість об'єкта незавершеного будівництва, що складається з вартості будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в тому числі вартість будівельних матеріалів виробів та конструкцій та вартість будівельно - монтажних робіт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 з урахуванням різниці у вартості виділеного в натурі майна 569 023 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двадцять три) грн.. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, судові витрати за проведення судової будівельно - технічної експертизи у розмірі 3000,00 грн., товарознавчої експертизи у розмірі 6930,00 грн., додаткової товарознавчої експертизи у розмірі 1651,50 грн., судової будівельно - технічної експертизи у розмірі 8477,70 грн., авто технічної експертизи в розмірі 2772,00 грн. та за проведення оплату судового збору в сумі 3654,00 грн., а всього 26 485 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, витрати пов'язанні із наданням правової допомоги в сумі 8 200 (вісім тисяч двісті) грн.. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко