Ухвала суду № 62987909, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2016 р. м. Київ К/800/20481/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року

у справі № 819/213/16

за позовом ОСОБА_1

до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 грудня 2015 року ВП №49562829.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 грудня 2015 року ВП №49562829.

У касаційній скарзі, Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного ТУ юстиції у Тернопільській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 грудня 2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП №49562829 з примусового виконання виконавчого листа за №607/11296/14-ц від 27 листопада 2015 року виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по договору позики в розмірі 2 049 167,30 грн. та боржнику надано термін до 11 грудня 2015 року.

04 грудня 2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мелихом А.І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП № 49562829, якою накладено арешт на все рухоме/нерухоме майно, що належить божнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 2 049 167,30 грн.

28 грудня 2015 року головним державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції за заявою стягувача на підставі пункту 1 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за ВП №49562829.

Разом з тим, 28 грудня 2015 року головним державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 204 916,73 грн., у зв'язку із невиконанням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 грудня 2015 року за ВП №49562829 в запропонований йому для добровільного виконання строк.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зробили помилкові висновки, що вимоги позивача слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За змістом статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з положеннями частини 1 статті 386 Цивільного процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За приписами частини 1 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи за позовами сторін у виконавчому провадженні про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції, ухвалених за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 1 грудня 2015 року, 7 червня 2016 року (справи № 21-278а15 і 21-3404а15, 21-5470а15 відповідно).

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник