Постанова № 62987301, 23.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р. Справа №805/3560/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 год. 42 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молочної І.С.

при секретарі судового засідання Зимі М.О.

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Усова Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_1 до Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Донецького окружного адміністративного суду звернувся адвокат ОСОБА_1 з позовом до Констянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області та просить суд зобов'язати Констянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області видати адвокату ОСОБА_1 свідоцтво про смерть батька ОСОБА_3

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дубліката свідоцтва про смерть батька ОСОБА_3, як наслідок наявні підстави для зобов'язання останнього вчинити певні дії.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін присутніх у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.08.2016 адвокат ОСОБА_1 звернувся до Констянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області із адвокатським запитом №18/08-1, у якому просив надати свідоцтво про смерть батька ОСОБА_3

До зазначеного запиту були долучені наступні документи: копія свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_5, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та документи, підтверджуючі повноваження представника: договір про надання правової допомоги, складений у м. Костянтинівці 15.08.2016 року, копію ордера серії АА №073361 про надання правової допомоги б/н від 18.08.2016 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1, видане 23.03.2016 року на підставі рішення ради адвокатів Донецької області № 6 від 23.03.2016 року.

Листом № 1783/03-2-38 від 27.08.2016 року, за підписом виконуючого обов'язки начальника Констянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Хохлової Раїси Іванівни заявника повідомлено, що видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану повторно та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян адвокату, здійснюється у разі підтвердження його повноважень нотаріально посвідченою довіреністю.

Окрім того, у вказаному листі зазначено про неможливість отримувати адвокатом документів з обмеженим доступом.

Позивач категорично не погоджується з вищевказаними твердженнями відповідача, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так, правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 2 Закону №2398-VI).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №2398-VI органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону №2398-VI органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

В той же час, діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації (ч. 1 ст. 8 Закону №2398-VI).

Частиною 1 ст. 18 Закону №2398-VI встановлено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.

Повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 19 Закону №2398-VI).

Поряд з цим, свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя та близьким родичам померлого на підставі їх заяви та представникові органу опіки і піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 №3307/5), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за №719/4940 затверджено «Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» (далі - Правила №52/5).

Пунктом 9 розділу I Правил №52/5 передбачено, що повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів та, в окремих випадках, родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.

Згідно п. 1 розділу IV Правил №52/5 повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції та Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України.

Відповідно до п. 4 розділу IV Правил №52/5 повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію акта цивільного стану здійснюється за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування. Свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану видається представникам зазначених установ за довіреністю установи та при пред'явленні документів, що посвідчують їх особу.

Свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.

Свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану можуть повторно видаватись представнику особи, яка має право на повторне отримання свідоцтва про державну реєстрацію акта цивільного стану, у разі документального підтвердження його повноважень.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що діти померлого мають право на повторне отримання свідоцтва про смерть шляхом подання відповідної заяви. При цьому, свідоцтво про державну реєстрацію актів цивільного стану може бути повторно видано представнику особи, у разі документального підтвердження його повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у повторній видачі свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, зокрема, свідоцтва про смерть ОСОБА_5 була відсутність підтвердження повноважень позивача нотаріально посвідченою довіреністю на отримання зазначених документів.

Суд, оцінюючи вказані доводи відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими мотивуючи це наступним.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).

В той же час, п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI передбачено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В свою чергу, представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. Закону №5076-VI).

Частиною 3 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що представництво, в контексті приписів ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України виникає, зокрема, на підставі договору. В свою чергу, повноваження адвоката на надання правової допомоги посвідчується, серед іншого, договором про надання правової допомоги та ордером.

З матеріалів справи слідує, що адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 15.08.2016 року.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 зазначеного договору адвокат зобов'язується надати послуги в сфері права, а саме: адвокат приймає на себе обов'язок представляти права і законні інтереси клієнта у відділах державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, з правом: підпису та подання заяви про отримання свідоцтва про смерть, отримувати виписки, довідки, витяги з державних реєстрів, у тому числі, але не виключно з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, свідоцтво про смерть чи його дублікат.

Згідно свідоцтва про народження, копія якого наявна в матеріалах справи, ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_5, дублікат свідоцтва якого було запитувано позивачем у адвокатському запиту.

В контексті вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 є особою, яка має право на повторне отримання свідоцтва про смерть шляхом подання відповідної заяви. При цьому, реалізація зазначеного права доручена позивачу відповідно до договору про надання правової допомоги.

За наслідком вказаного в сукупності, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Закон №2398-VI, ані Правила №52/5 не вимагають підтвердження повноважень представника особи на отримання дубліката свідоцтва про смерть виключно шляхом подання нотаріально посвідченої довіреності.

На думку суду, договір про надання правової допомоги та ордер, в контексті ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI є належними документами, що дають право адвокату, в рамках здійснення ним адвокатської діяльності отримати дублікат свідоцтва про смерть особи.

Суд зазначає, що пояснення свідка від 07.11.2016 року, викладені в письмовому вигляді (а.с. 43-44, 52-53) судом до уваги не приймаються, оскільки станом на 07.11.2016 року свідка не було приведено до присяги. Адже, в порядку статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України свідка попереджено про кримінальну відповідальність та приведено до присяги лише 23.11.2016 року в судовому засіданні.

Разом з тим, 23.11.2016 року в порядку статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України судом допитано свідка, клієнта адвоката - ОСОБА_3.

Так, в порядку статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що договір про надання правової допомоги, складений у м. Костянтинівці 15.08.2016 року, між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оформлено з порушенням норм Цивільного кодексу України.

Вказаного висновку суд дійшов з того, що свідком у даній справі - ОСОБА_3 повідомлено, що зазначений договір він заключав з адвокатом засобами електронного зв'язку - шляхом направлення на електронну пошту примірника договору, фактично у місто Костянтинівку не приїздив для заключення цього договору та не підписував останній. При цьому, свідок повідомив, що погоджував текст договору на початку серпня, а потім виїхав за межі України.

В свою чергу, суд констатує, що під час судового засідання встановлено, а позивачем не оспорюється факт, що 15.08.2016 року ОСОБА_3 перебував за межами України.

Як свідчать матеріали справи, договір про надання правової допомоги, складений у м. Костянтинівці 15.08.2016 року, не містить паспортних даних ОСОБА_3, при цьому, як зазначив свідок фактично він не підписував такий договорів, а направив погоджений текст електронною поштою, у суду є всі підстави стверджувати, що, по-перше, адвокатом при укладенні такого договору не встановлювалась особа клієнта, по-друге, порушено порядок оформлення та укладення договорів.

З огляду на викладені вище обставини, враховуючи пояснення свідка, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Вказаний висновок обумовлений тим, що між адвокатом та його клієнтом укладено договір, що оформлено без встановлення особи клієнта, при цьому, останній 15.08.2016 року не перебував у Костянтинівці та не підписував такий договір, що виключає можливість зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Адже позивачем не надано суб'єкту владних повноважень документи, встановлені ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI.

В силу приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 11, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 листопада 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2016 року.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Молочна І. С.