Рішення № 62986751, 22.11.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2016 рокуСправа № 913/1142/16

Провадження № 5/913/1142/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Донбасенерго в особі структурної одиниці Електроремонт, м. Словянськ Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 50498 грн. 07 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором надання послуг від 13.09.2014 № 472/21-09/14 в сумі 25620 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 13424 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 2076 грн. 27 коп., пені в сумі 9376 грн. 92 коп.

Сторони правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористалися, витребувані судом документи не надали.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання від 21.11.2016 № 13/00883 про розгляд справи без участі його повноважного представника, в якому він підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Вказане клопотання судом задоволено.

При цьому, явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами) передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обовязковою; незявлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.

Між Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (виконавець) та ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», правонаступником якого є відповідач у справі (замовник) 08.01.2014 був укладений договір надання послуг № 12/21-09/14, за умовами якого замовник доручає виконавцю виконати роботи з виготовлення товару з давальної сировини, найменування, в строки та за цінами, погодженими сторонами в додатках, які є невідємною частиною цього договору, а замовник приймає виконані роботи та своєчасно сплачує їх вартість, відповідно до умов договору (р.1 договору).

Відповідно до п. 3.2.2 договору остаточний розрахунок за фактично виконані роботи замовник здійснює в термін пяти банківських днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт.

Позивач надав послуг на суму 25620 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт від 13.01.2014 № 1-01/20 (а.с. 16).

Відповідач грошові зобовязання зі сплати наданих послуг не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань з оплати наданих послуг за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг в сумі 25620 грн. 00 коп.

У звязку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором надання послуг від 08.01.2014 № 12/21-09/14 в сумі 25620 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно п.5.2 договору у випадку неналежного виконання однією із сторін своїх обовязків, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаного зобовязання за кожен день неналежного виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі 0,1% від вартості невиконаного зобовязання на суму 9376 грн. 92 коп.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено тільки порядок нарахування пені за кожний день прострочки та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобовязання, визначається відповідно до умов п. 3.2.2 договору, а саме до 21.01.2014.

Позивачем неправильно нарахована пеня за період в 366 днів з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 5.2 договору передбачають саме порядок нарахування пені, а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором, за що нараховуються штрафні санкції, є відповідно до умов договору 21.01.2014. Датою закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 21.07.2014.

Разом з тим, законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою пеню за обґрунтований період, але розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ, у сумі 2094 грн. 52 коп.

Тому, пеня підлягає стягненню в сумі 2094 грн. 52 коп. за період з 21.01.2014 по 21.07.2014.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2076 грн. 27 коп. за період з 19.01.2014 по 30.09.2016 та інфляційних втрат в сумі 13424 грн. 88 коп. за період з вересня 2014 року по серпень 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 2070 грн. 48 коп. за період з 21.01.2014 (акт підписаний 13.01.2014 + 5 банківських днів відповідно до умов договору) по 30.09.2016 та інфляційних втрат в сумі 13424 грн. 88 коп. за період з вересня 2014 року по серпень 2016 року.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 25620 грн. 00 коп., пеню в сумі 2094 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 2070 грн. 48 коп. та інфляційні втрати в сумі 13424 грн. 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Донбасенерго в особі структурної одиниці Електроремонт до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання про стягнення 50498 грн. 07 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання, 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 5-Д6/1, код 04643841, на користь Публічного акціонерного товариства Донбасенерго в особі структурної одиниці Електроремонт, 84180, м. Словянськ Донецької області, вул.. Горького, б. 9, код 00131156, борг в сумі 25620 грн. 00 коп., пеню в сумі 2094 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 2070 грн. 48 коп. та інфляційні втрати в сумі 13424 грн. 88 коп., судовий збір у сумі 1179 грн. 12 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 84182, м. Миколаївка м. Словянськ Донецької області

3- відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 5-Д6/1