Ухвала суду № 62985944, 03.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/1646/16 Головуючий 1-ої інстанції:

Справа: № 628/2662/15-к ОСОБА_1

Категорія: ч. 3 ст. 187

У Х В А Л А

Іменем України

03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Люшні А.І., Плетньова В.В.

секретаря - Вакули Н.С.,

за участю прокурора - Криворучко І.І.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 квітня 2016 року, відповідно до якого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий, останній раз 17 березня 2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 22 січня 2016 року за відбуттям строку покарання,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він, будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив і знову скоїв новий злочин за таких обставин.

25 січня 2016 року близько 17-00 години 50 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння і знаходячись в підїзді дому № 36 на мікрорайоні № 4 у м. Лозова Харківської області, відкрито викрав у ОСОБА_4 жіночу сумку з грошима особистий речами на загальну суму 1585 грн. 97 коп. та документами.

В апеляційній скарзі і доповненнях до неї обвинувачений просить вирок скасувати у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості правопорушення і особі обвинуваченого, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та направити провадження на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту судового слідства. При цьому обвинувачений зазначає, що протокол впізнання його потерпілою по фотознімкам складений раніше ніж його затримано, що сума грошей якими він відкрито викрав у потерпілої складала 1350 російських рублів, які він обміняв як і стверджувала у суді свідок ОСОБА_5, а не 3500 як стверджувала потерпіла, що було замінено прокурора, що судом неправильно встановлено місце вчинення злочину, що зазначивши про знаходження в стані алкогольного спяніння не проведено експертиза, що первинні покази були отримані під фізичним та психологічним впливом збоку працівників міліції та без участі захисника, тому ці покази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, що його дій неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж вчинений повторно, оскільки за цією статтею він раніше не засуджувався, а тому його дій повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів кримінального провадження, з відомостей, викладений в апеляційній скарзі, пояснень обвинуваченого в суді першої і апеляційної інстанції слідує, що обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює самого факту відкритого заволодіння майном та грошима потерпілої ОСОБА_6, заперечуючи лише кількість викрадених ним грошей, через що винним себе в суді першої інстанції визнав частково.

Ця обставина перевірялась у суді першої інстанції і суд проаналізувавши всі представлені державним обвинуваченням докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність відкритого заволодіння обвинуваченим ОСОБА_3 грошима потерпілої ОСОБА_7 саме у сумі 3500 російських рублів, оскільки підстави вважати покази потерпілої необєктивними відсутні.

В судовому засіданні потерпіла стабільно і послідовно надавала покази про обставини вчиненого злочину, наявності у неї саме зазначеної суми грошей і відсутності інших, відповідаючи при цьому на запитання суду і учасників процесу.

Доводи апеляційної скарги про те, що він викрав меншу суму грошей, с посиланням на підтвердження цього на покази свідка ОСОБА_5, у якої він обміняв за її свідченнями тільки 1350 рублів, правильності наведених вище висновків суду про суму викрадених грошей, не спростовують.

З огляду на позицію обвинуваченого, як в суді першої так і апеляційної інстанції, інші доводи викладені в його апеляційній скарзі про те, що протокол впізнання його потерпілою по фотознімкам складений раніше ніж його затримано, що було замінено прокурора, що судом неправильно встановлено місце вчинення злочину, що зазначивши про знаходження в стані алкогольного спяніння не проведено експертиза, що первинні покази були отримані під фізичним та психологічним впливом збоку працівників міліції та без участі захисника, тому ці покази не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, що його дій неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж вчинений повторно, оскільки за цією статтею він раніше не засуджувався, а тому його дій повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України є безпідставними і висновків суду щодо винуватості ОСОБА_3 в обсязі обвинувачення визнаного судом доведеним, також не спростовують.

Так, протокол впізнання ОСОБА_3 потерпілою ОСОБА_7 складений слідчим з дотриманням вимог ст.ст. 223, 228, 231 КПК України і ставити під сумнів правильність проведення цієї слідчої дії підстав не має. Наявність у правоохоронних органів фотографії обвинуваченого, як особи раніше неодноразово судимої до його затримання і проведення зазначеної слідчої дії не є порушенням вимог законодавства.

Не суперечить вимогам КПК України, а саме ст. 37, і заміна прокурора, оскільки прокурор Іванчак А.О., як і прокурор Корінний Р.В. постановою від 26.01.2016 року були включені до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Місце вчинення злочину встановлене у вироку суду правильно, оскільки узгоджується із сукупністю інших доказів у справі і сумнівів не викликає.

Про вживання спиртних напоїв разом з батьком перед вчиненням злочину 25 січня 2016 року ОСОБА_3 пояснив в суді першої інстанції. А оскільки він був затриманий лише наступного дня, то підстав для його перевірки на стан спяніння у правоохоронних органів не було.

Даних про те, що суд обґрунтував доведеність вини ОСОБА_3, посилаючись на показання, які він надавав слідчому або прокурору ( в супереч ч. 4 ст. 95 КПК) під фізичним та психологічним впливом збоку працівників поліції, матеріали справи не містять, оскільки суд у вироку обґрунтував свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України судом першої інстанції кваліфіковано правильно, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, оскільки він раніше судимий за злочини, передбачені ст. 185 КК України (примітка 1 до ст.185 КК України).

Відсутність судимості за ст. 186 КК України, за наведених вище обставин, кваліфікації злочину як грабіж, вчинений повторно не виключає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання колегія суддів дійшла наступного.

Згідно з положеннямист. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частиниКримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, дані про особу обвинуваченого не працюючий, раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2004 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога, за місцем мешкання характеризується формально задовільно.

Обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_3 суд визнав активне сприяння розкриттю злочину, а щире каяття такою обставиною не визнав, оскільки матеріали провадження не містять таких даних які б вказували, що це ґрунтується на визнанні провини, виявлення жалю з приводу вчиненого, та бажання виправити ситуацію, що склалося, негативної позиції потерпілої.

З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку, призначивши покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі за розміром передбаченим санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, за якою його засуджено, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого правильності цього висновку не спростовують.

Тому, з урахуванням наведених даних про особу обвинуваченого, ступень тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, а також того, що він, після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за корисливий злочин, через три дні знов вчинив корисливий, більш тяжкий злочин, підстав для призначення йому більш мякого покарання, як він про це просив у суді апеляційної інстанції, не вбачається, через що апеляційну скаргу обвинуваченого, колегія суддів залишає без задоволення.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряв вирок суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Оскільки суд 1-ї інстанції, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України вже зарахував обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього увязнення з 26 січня 2016 року з дня затримання, по 18 квітня 2016 року по день винесення вироку з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, то зарахуванню у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України підлягає строк попереднього увязнення з 19 квітня 2016 року по 03 листопада 2016 року по день набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3 без змін

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього увязнення з 19 квітня 2016 року по 20 вересня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий -

Судді: