Ухвала суду № 62984745, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6876/16 Справа № 201/5556/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2016р. представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування ( а.с. № 3-4а).

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача ОСОБА_3 (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 09.06.2015р. - а.с. № 16, 17) в позовній заяві посилався на те, що 28.02.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір комплексного страхування. 08.03.2015р. в будинку позивача сталася аварія, внаслідок чого підвальне приміщення будинку позивача було затоплено фекальними водами з каналізації. Звернувшись до відповідача з вимогою виплатити страхове відшкодування, позивач отримав відмову, оскільки випадок не є страховим згідно переліку, вказаного в п. 6.1 договору страхування. На рятування майна від затоплення фекаліями, позивачем було сплачено 10 500грн., які він просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами, понесеними при подачі позову, в розмірі 551грн.20коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на користь ОСОБА_2 в рахунок страхового відшкодування грошові кошти ; в розмірі 10 000грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», посилаючись на незаконність рішення просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 28.02.2015р. між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного страхування № DNH0NBR-151S00B (а.с. № 5), який є дійсним на сьогоднішній день. Даний факт представником відповідача не заперечувався.

Відповідно до змісту п. 5.1 цього договору страхується нерухоме майно, яке на праві власності належить позивачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Страхові випадки передбачені пунктом 6.1 договору, зокрема правилами № 1 передбачено, що страховим випадком є пошкодження рідиною: із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем, внаслідок їх пошкодження; пристроїв, під'єднаних до систем кондиціювання повітря, теплових насосів або сонячних обігрівальних систем; систем пожежогасіння (в т.ч. їх раптового спрацьовування); пральних і посудомийних машин; у разі прориву та/або аварії резервуарів з водою; проникнення рідини із сусідніх приміщень, згідно п. 4.1.2 Правил.

Згідно пункту 8.1 страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід'ємними комунікаціями) складає 10 000грн., а страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості складає 20 000грн.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником АДРЕСА_1 (а.с. № 42).

Згідно акту від 08.03.2015р., складеного заступником директора по господарству ДП ДГ «Дніпро» ІСГ СЗ НААН-Підгорного А.В., сантехніків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та господаря квартири ОСОБА_2, 08.03.2015р. у квартирі АДРЕСА_1 стався прорив системи каналізації в підвальному приміщенні, рівень фекальних вод у підвалі становив приблизно 0,6м. У приміщенні був присутній різкий запах фекалій та при огляду колодязю КНС виявили, що він переповнений. Ймовірна причина прориву системи каналізації - вихід з ладу фекального насоса КНС (а.с. № 12).

12.03.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та отримав лист № 18-03-2015/02Z1529PB700000A про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки випадок, який стався з позивачем не є страховим згідно п. 6.1 договору страхування (а.с. № 6-7).

З наданих позивачем доказів вбачається, що 09.03.2015р. між ним та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір № 55/09/03 про надання послуг, згідно п. 1.1. якого, виконавець взяв на себе зобов'язання щодо збирання та перевезення відходів з квартири, яка на праві власності належить позивачу ( а.с. № 8-9).

Згідно акту виконаних робіт № 73 від 09.03.2015р. вартість робіт по наданню послуг складає 5250грн. ( а.с. № 10).

Крім того, позивачем надані були товарний талон № 5/10 від 12.03.2015р. на ремонт насосу, згідно якого вартість ремонту складає 2800грн., а також товарний чек № 32/1 від 13.03.2015р. на монтаж, демонтаж та ремонт системи каналізації, згідно якого вартість виконаних робіт складає 4800грн. (а.с. № 11).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, та зазначив, що приймаючи до уваги, що випадок, який стався 08.03.2015р. в квартирі АДРЕСА_1 підпадає під страховий випадок, передбачений правилами № 1 п. 6.1.1 (пошкодження майна рідиною з каналізаційної системи), а також приймаючи до уваги, що згідно п. 8.1.1. сума страхового відшкодування обмежена 10 000грн., то суд вважає за можливе в межах страхової суми задовольнити вимоги позивача та стягнути з ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 10 000грн., а від так дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як з таким, що зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підтверджуються матеріалами справи та доводами апеляційної скарги не спростований, які не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення.

Основні посилання апеляційної скарги стосовно того, що ремонт насосу не є страховим випадком, колегія суддів не може прийняти до уваги, виходячи з того, що згідно п. 3.5 договору комплексного страхування, відшкодуванню також підлягають всі витрати страхувальника, що пов'язані з рятуванням майна і запобіганням подальшого його пошкодження при настанні страхового випадку (а.с. № 5 зв. сторона)

П.6.1.1. даного договору страхування визнається, зокрема, пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних,опалювальних або інших гідравлічних систем, а тому, як було зазначено вище, виходячи із змісту даних умов, в разі пошкодження майна позивача рідиною, відшкодуванню підлягають не тільки вартість пошкодження майна, а і витрати на рятування цього майна.

На вказані обставини також звертав увагу відповідача місцевий суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Суд 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірив та надав їм належну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: