Ухвала суду № 62984597, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7168/16 Справа № 183/959/16 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за яким, з урахуванням уточнень, просила суд визнати частково недійсним та скасувати п. 2 наказу виконуючого обов'язки директора комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» № 29 від 29 січня 2016 року про внесення змін до посадових інструкцій та їх перезатвердження, що стосується внесення змін до посадової інструкції вихователя; визнати недійсним та скасувати наказ виконуючої обов'язки директора цього закладу № 13-к від 04 лютого 2016 року про її звільнення з посади вихователя з 04 січня 2016 року внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді та недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП Україні; визнати недійсним та скасувати наказ виконуючої обов'язки директора цього закладу № 17-к від 17 лютого 2016 року про виправлення технічної помилки у наказі № 13-к від 04 лютого 2016 року; поновити її на посаді вихователя Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» з 04 січня 2016 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2016 по день винесення судового рішення та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено визнати недійсними: п. 2 наказу виконуючої обов'язки директора комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» № 29 від 29 січня 2016 року «Про внесення змін до посадових інструкцій та їх перезатвердження», що стосується внесення змін до посадової інструкції вихователя; наказ № 13-к від 04 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади вихователя з 04 січня 2016 року (внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді та недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП Україні); наказ № 17-к від 17 лютого 2016 року «Про вправлення технічної помилки у наказі» № 13-к від 04 лютого 2016 року, відповідно до якого, дату звільнення ОСОБА_2 визначено - 04 лютого 2016 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді вихователя КЗ «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» з 04 лютого 2016 року; та стягнуто із КЗ «Дитячий оздоровчий центр соціальної Реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 лютого 2016 року по 19 серпня 2016 року включно в сумі 33236 грн. 48 коп., 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Цим же рішенням суду стягнуто із Комунального Закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн.; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в сумі 5113 грн. 37 коп. допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі КЗ «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, та змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу № 11-к від 16 лютого 2015 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду вихователя Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» на час відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 лютого 2015 року (а.с. 13)

04 лютого 2016 року виконуючою обов'язки директора Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» винесено наказ № 13-к про звільнення ОСОБА_2 з посади вихователя з 04 січня 2016 року внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді та недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП Україні. (а.с.11,61)

17 лютого 2016 року виконуючою обов'язки директора Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» винесений наказ № 17-к «Про вправлення технічної помилки у наказі» № 13-к від 04 лютого 2016 року, відповідно до якого, дату звільнення ОСОБА_2 визначено - 04 лютого 2016 року. (а.с.62).

Відповідно до п.2 ст. 40 КЗпПУ, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а згідно ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом також встановлено, що У 2010 році ОСОБА_2 закінчила Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лебединське вище професійне училище лісового господарства» і здобула професію кухаря, кондитера, що підтверджується відповідним дипломом. (а.с.19)

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2015 року була затверджена посадова інструкція вихователя Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради», відповідно до п.1.2 якої визначено, що: вихователь повинен мати вищу або середню професійну освіту без пред'явлення вимог до стажу педагогічної роботи, при необхідності на посаду вихователя може бути призначена особа, не молодше 18 років.

Тобто на час на час прийняття ОСОБА_2 на посаду вихователя, посадовою інструкцією закладу не вимагалося наявності у працівника фахової (педагогічної) освіти, а вимагалося наявність вищої або середньої професійної освіти, та позивач ОСОБА_2 відповідала вимогам, встановлених закладом до вихователя.

Пунктом № 2 наказу № 29 від 29 січня 2016 року «Про внесення змін до посадових інструкцій та їх перезатвердження» винесеного виконуючою обов'язки директора Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 були внесені зміни до п.1.2 розділу І посадової інструкції вихователя, а саме: педагогічною діяльністю на посаді вихователя можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту (вищу або середню професійну фахову освіту), професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки, при необхідності без пред'явлення вимог до стажу педагогічної роботи.

Разом з цим, судом встановлено, що вказані зміни до посадової інструкції були внесені вже після того, як позивачка майже рік працювала на посаді вихователя в цьому закладі.

У зв'язку з чим пункт № 2 наказу № 29 від 29 січня 2016 року «Про внесення змін до посадових інструкцій та їх перезатвердження» винесеного виконуючою обов'язки директора Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 щодо внесення змін до п.1.2 розділу І посадової інструкції вихователя, наказ № 13-к від 04 лютого 2016 року про звільнення позивача ОСОБА_2 внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді та недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП Україні, а таож наказ № 17-к від 17 лютого 2016 року про виправлення технічної помилки у наказі № 13-к від 04 лютого 2016 року, які були винесені у зв'язку з затвердженням посадової інструкції вихователя в новій редакції, наказ про внесення змін до посадової інструкції, є недійсними, а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення цих позовних вимог та поновлення позивача на роботі.

Враховуючи те, що позивач підлягає поновленню на роботі, а тому відповідач зобов'язаний виплатити позивачці суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи в період часу з 04 лютого 2016 року по 19 серпня 2016 року позивач перебував у стані вимушеного прогулу та не отримував ані заробітної плати, ані інших належних до виплати працівникові за строковим трудовим договору сум.

Згідно роз'яснень, викладених у частині 3 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

А відповідно до п.8. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» N 100 від 08 лютого 1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2016 року по 19 серпня 2016 року складає 33236 грн. 48 коп. суд першої інстанції правильно визначив та стягнув з відповідача.

Крім того, за змістом ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

А в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки відповідачем було порушено право позивача на працю і таке порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він залишався певний час без роботи, що потягло за собою переживання, нервові стреси, пригнічення, а тому позивачу було завдано моральну шкоду.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визначив суму відшкодування моральної шкоди, згідно ст. 23 ЦК України, в розмірі 2000 грн. відповідно із засад розміності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вірно проведений розрахунок, оскільки заробітна плата позивача розраховується за фактично відпрацьовані години, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому, що у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, в той час, як відповідачем не надано погодинний розрахунок заробітної плати.

А також доводи апелянта про те, що на час прийняття ОСОБА_2 на посаду вихователя, вона не відповідала вимогам встановленим закладом до вихователя, оскільки позивач не мала професійної освіти та стажу педагогічної роботи, колегія суддів вважає безпідставними, в зв'язку з тим, що на час прийняття ОСОБА_2 на посаду вихователя, посадовою інструкцією закладу не вимагалося наявності у працівника фахової (педагогічної) освіти, а вимагалося наявність вищої або середньої професійної освіти, та позивач ОСОБА_2 відповідала вимогам, встановлених закладом до вихователя.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки рішення суду та незгодою з його висновками, а також особистого тлумачення норм права на власну користь.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Дитячий оздоровчий центр соціальної реабілітації санаторного типу «Перлина Придніпров'я» Дніпропетровської обласної ради» - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Ж.І. Максюта

М.Л. Прозорова