Рішення № 62980421, 16.11.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/924/16

Справа №735/525/15

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.,

за участю секретаря Шевчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» (далі - ПАТ КБ «ЕКСПОБАНК») через представника звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

17.01.2008 року між ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту і забезпечення №15/2008 USD (далі - Договір). Відповідно до умов даного Договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 26900 дол. США на умовах забезпечності кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, а позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних від суми кредиту. Також відповідач зобов'язався протягом строку дії Договору щомісячно сплачувати на рахунок банку комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом. Пунктом 1.3 Договору передбачено обов'язок відповідача повернути банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком, але не пізніше 16.01.2015 року. Позивач повністю виконав зобов'язання за кредитним договором, шляхом видачі відповідачу грошових коштів в розмірі 26900 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_2, а відповідач у встановлений строк кредит не повернув та не виконує умови договору щодо своєчасної сплати процентів та комісій за користування кредитом. Оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором, він зобов'язаний сплатити передбачену договором пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, 17.01.2008 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

У зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов Договору, позивачем надсилалися на адресу відповідачів вимоги про повернення грошових коштів, які не були виконані, жодних пояснень та відповідей про причини невиконання умов Договору зі сторони відповідачів до позивача не надходило.

Відтак, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, яка становить 130030,38 дол. США - заборгованість за кредитом та процентами, враховуючи нараховану, згідно умов договору кредиту, пеню за їх несвоєчасну сплату та 45204,45 грн. - заборгованість по сплаті комісії, враховуючи нараховану, згідно умов Договору, пеню за її несвоєчасну сплату.

Представник відповідачів в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, підтримавши заяву про застосування строків позовної давності до Договору кредиту і забезпечення №15/2008 USD від 17.01.2008 року, а також до Договору поруки від 17.01.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачами.

Представник позивача - ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» просить провести судовий розгляд за відсутності представника позивача, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та проти винесення заочного рішення не заперечує.

За таких обставин суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника позивача.

Вислухавши пояснення представника відповідачів, вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

17.01.2008 року між ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір кредиту і забезпечення №15/2008 USD (а.с.13-15).

Згідно з п.п.1.1, 1.2 Договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 26900 дол. США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності. У порядку, що передбачений цим Договором, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних від суми кредиту.

Відповідно до п.1.3 Договору, позичальник повертає банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком (Додаток №1 до цього Договору), але не пізніше 16.01.2015 року.

В пункті 1.5 Договору зазначено, що кредит надається для придбання автомобіля, марки «Dacia Logan».

Пунктом 2.1 Договору передбачено обов'язок позичальник відповідати перед банком за виконання цього Договору всім своїм майном і коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з п. 2.2 Договору, для забезпечення своїх зобов'язань за цим Договором позичальник передає банку у заставу автомобіль, марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору, 2007 року випуску, об'єм двигуна 1598 см3, кузов НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, видане РВ ДДАІ МВС України від 16.01.2008 року, разом із правом витребування його від будь-яких осіб за правочинами позичальника. Вартість предмету застави за згодою сторін Договору становить 26900 дол. США.

Відповідно до п. 3.3 Договору, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_2 (позичковий рахунок). Видача позичальнику кредиту з позичкового рахунку (за умови виконання позичальником (за умови виконання позичальником п.п. 2.2, 3.1 та 4.5.1 цього Договору) здійснюється шляхом оплати рахунку-фактури з позичкового рахунку протягом одного дня (днів) після підписання сторонами цього Договору.

Згідно з п. 3.5 Договору, розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів. Позичальник щомісяця, до 17 числа кожного місяця, сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку НОМЕР_2. Проценти нараховуються за весь період користування кредитом. Остаточний розрахунок за процентами провадиться одночасно з поверненням кредиту у строки, що зазначені у цьому Договорі. Проценти нараховуються виходячи із умовної кількості днів у році 360 днів (іноземна валюта).

Пункт 3.6 Договору передбачає право банку змінити розмір процентів за угодою із позичальником, внаслідок зміни кон'юнктури ринку кредитних ресурсів, або плати за кредитні ресурси, або на підставі відповідних рішень Національного Банку України чи органів банку тощо. Повідомлення про зміну процентів банк надсилає позичальнику засобами поштового зв'язку чи вручає особисто. Протягом наступних десяти календарних днів з дня надіслання/вручення банком такого повідомлення (не враховуючи строки поштового обігу (нормою строку поштового обігу є три календарні дні)) позичальник має підписати в офісі банку угоду про зміну процентів за цим Договором. У випадку незгоди позичальника зі зміною процентів або ухилення від підписання угоди про це у 10-денний строк, до закінчення цього строку позичальник зобов'язаний повернути банку кредит, нараховані за період користування ним проценти, неустойку тощо.

Відповідно до п. 3.7 Договору, позичальник повертає кредит банку шляхом внесення готівки через касу банку/переказу коштів на позичковий рахунок із спливом строку, що встановлений п. 1.3 цього Договору та графіком повернення кредиту.

Позичальник зобов'язаний за вимогою банку повернути кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення цього строку при виникненні будь-якої із таких подій:

- використання кредиту не за цільовим призначенням та/або ненадання позичальником банку відомостей, що стосуються цільового використання кредиту;

- незгода позичальника зі зміною банком розміру процентів за користування кредитом або ухилення від підписання угоди про таку зміну (п. 3.6 цього Договору);

- погіршення фінансового стану позичальника або невідповідність його фінансового стану вимогам банку, перенесення кредиту до групи з підвищеним ступенем ризику (за правилами банку), обмеження права позичальника використовувати кошти на рахунках (примусове списання, арешт) тощо;

- зниження вартості забезпечення, ненадання відомостей, які підтверджують наявність забезпечення або при відсутності забезпечення;

- порушення строків сплати процентів;

- будь-яке інше порушення умов цього Договору.

Згідно з п. 4.2.5 Договору, банк має право також звернути стягнення на предмет застави відповідно до законодавства України.

Пунктом 4.2.6 Договору передбачено право банку залишити предмет застави за собою без згоди позичальника, за оціночною вартістю, у тому разі, якщо реалізація предмету застави не відбулася.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави погасити всю заборгованість за Договором, а також всі витрати (п. 4.2.7 Договору).

Відповідно до п. 4.5.3 Договору, позичальник також зобов'язується щомісячно до 20 числа надавати банку можливість перевірки предмету застави в натурі - надати для проведення огляду предмет застави на СТО ТОВ «АвтоБізнес-Україна».

Згідно з п. 5.1 Договору, простроченням повернення кредиту або його частини (при встановленні банком графіку повернення кредиту) та/або сплати процентів є порушення позичальником строків/термінів, що передбачені цим Договором або встановлені банком відповідно до цього Договору, або передбачені угодами/додатками до цього Договору для повернення кредиту та/або сплати процентів. На суму простроченого кредиту проценти не нараховуються.

За несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення (п. 5.2 Договору).

За несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування (п. 4.5 цього Договору) позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення. (п. 5.3 Договору).

За несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів та/або комісії за кредитне обслуговування більше ніж на 5 днів, банк має право звернути стягнення на предмет застави та провести примусове вилучення предмету застави. Звернення стягнення на предмет застави та реалізація предмету застави, на який звернене стягнення, на розсуд банку, здійснюється за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду, або за позасудовим способом звернення стягнення (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 5.6 Договору, у разі звернення стягнення банк надсилає позичальнику (а уразі наявності - також обтяжувачам) повідомлення, а також реєструє у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п. 5.8 Договору, позичальник зобов'язаний виконувати вимоги банку, що викладені у повідомленні, у тому числі розпорядження про примусове вилучення предмету застави, заборону його відчуження позичальником. Розпорядження про примусове вилучення предмету застави приймається банком одноосібно. Крім цього, до виконання порушеного зобов'язання та з метою забезпечення безпечного зберігання предмету застави, позичальник зобов'язаний передати предмет застави у володіння банку разом із свідоцтвом про державну реєстрацію предмету застави та належним комплектом ключів, через належного представника банку (за довіреністю), у день прибуття до позичальника такого представника.

Позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави передбачає право банку, на його розсуд, від свого імені продати предмет застави будь-якій особі, зокрема, на публічних торгах, або отримати предмет застави у власність в рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту (п. 5.9 (пп.5.9.1, 5.9.2 Договору).

Відповідно до п. 5.10 Договору передбачено, що сторони цього Договору засвідчують, що у випадку прийняття банком розпорядження про примусове вилучення предмету застави позичальник надає згоду на передачу права власності на предмет застави таким розпорядженням банку. Сторони цього Договору засвідчують, що достатньою підставою для реєстрації права власності банку на предмет застави є цей Договір та письмове розпорядження про примусове вилучення предмету застави.

Згідно з п. 5.12 Договору, за рахунок предмету застави банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, розмір яких визначається на момент фактичного задоволення, включаючи основну суму боргу, проценти, неустойку, витрати на утримання і збереження предмету застави, а також витрати на пред'явлення вимоги та/або звернення стягнення на предмет застави. У разі, якщо грошових коштів, отриманих від реалізації предмету застави недостатньо, банк вправі у першу чергу отримати повне задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна позичальника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку користування кредитом та належного виконання сторонами цього Договору (п. 7.1 Договору).

Всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 7.2 Договору).

17.01.2008 року між позивачем ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» (кредитор) та відповідачами ОСОБА_1 (позичальник) і ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту 26900 дол. США у встановлений Договором термін (строк), сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному Договором, комісійних, згідно з умовами Договору, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені Договором.

Підпунктом 2.1.1 Договору поруки передбачено обов'язок поручителя протягом одного робочого дня від дня отримання вимоги кредитора про порушення позичальником Договору, виконати відповідне зобов'язання за позичальника шляхом сплати кредиту (або частини кредиту) та/або суми процентів, комісійних, неустойки на належні рахунки кредитора, або іншим способом, що визначений вимогою кредитора.

16.02.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредиту і забезпечення №15/2008 USD від 17.01.2008 року (далі - Додаткова угода №1), відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо перенесення терміну оплати тіла кредиту, відсотків та комісії з 17.02.2009 року до 17.05.2009 року, незастосування пені за прострочену заборгованість у розмірі 3324,02 дол. США та 1980,43 грн. (а.с.17).

Згідно п. 3 Додаткової угоди №1, позичальник зобов'язується до 17.05.2009 року погасити прострочену заборгованість в розмірі 3324,02 дол. США та 1980,43 грн.

На момент отримання автомобіля позичальник повинен укласти договір страхування предмету застави на користь банку (вигодо набувача за договором страхування), договір ЦПВ, договір страхування життя та надати їх до банку. Якщо позичальник на момент отримання автомобіля не застрахує предмет застави. ЦПВ, життя на момент отримання автомобіля, то дія Додаткової угоди №1 припиняється (п. 4 Додаткової угоди №1).

Пунктом 5 Додаткової угоди №1 встановлено графік погашення кредиту згідно Додатку 2 до договору кредиту (а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 08.05.2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 130030,63 дол. США та 45204,45 грн. з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 25723,95 дол. США, заборгованість за нарахованими процентами - 1939,74 дол. США, заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування - 8748,99 грн., пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості - 90440,42 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів - 11926,28 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за кредитне обслуговування - 36455, 46 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 07.05.2015 становить 2779158, 60 грн.(а.с. 8).

14.05.2015 року відповідачам були направлені вимоги про повернення грошових коштів за вих.№1104/2812 та 1104/2811 від 13.05.2015 року, разом із копіями розрахунку заборгованості (а.с. 20-27).

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року проголошує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст.ст. 1054, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

За загальними правилами, встановленими ст.ст. 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно приписів ст. 582 ЦК України, оцінка предмету застави здійснюється заставодавцем разо із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

Згідно вимог ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (ст. 591 ЦК України).

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що навесні 2008 року відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем, марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1, який є предметом застави згідно п. 2.2 Договору, потрапив в ДТП, внаслідок чого вищевказаний автомобіль отримав механічні пошкодження. В подальшому 25.03.2008 року відповідачем ОСОБА_1 було передано даний пошкоджений автомобіль за довіреністю на працівників банку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з правом розпорядження вищевказаним автомобілем, посвідчену нотаріусом та зареєстровану за №1569, яку було скасовано, згідно заяви від 27.01.2009 року (а.с. 191). 27.01.2010 року відповідачем ОСОБА_1 було видано довіреність на уповноваженого представника банку ОСОБА_6 з правом розпоряджання та експлуатації вищевказаним автомобілем, посвідчену нотаріусом та зареєстровану за №593 (а.с. 192).

Відповідно до письмових пояснень позивача, які надійшли до суду 14.07.2016 року (а.с. 206-209), Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» було виявлено розпорядження від 08.10.2010 року (а.с. 244), згідно якого кошти, виручені від реалізації предмету застави (автомобіля, марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1) було перераховано на рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 4700 дол. США, що в еквіваленті становило 37176,53 грн. з призначенням платежу «Погашення заборгованості по прострочених відсотках зг. дог.№15/2008 USD від 27.01.2008 року», в підтвердження чого позивачем було надано іншу редакцію виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 209-243), яка є відмінною від попередньої редакції, що надійшла від позивача до суду 16.02.2016 року.

Суд критично оцінює вищезазначені письмові пояснення позивача, а також дані доданої до них виписки по особовому рахунку ОСОБА_1, оскільки у даній виписці в графі вказано: «призначення платежу: погашення заборгованості по прострочених відсотках зг. дог. №15/2008 USD від 27.01.2008 року» вказано дату укладення договору - 27.01.2008 року, що не відповідає дійсності, оскільки Договір кредиту і забезпечення між ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_1 №15/2008 USD був укладений 17.01.2008 року.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів в підтвердження здійснення реалізації предмету застави, а саме автомобіля, марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору, 2007 року випуску, об'єм двигуна 1598 см3, кузов НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, видане РВ ДДАІ МВС України від 16.01.2008 року, а також не доведено, яка саме сума коштів була отримана позивачем від реалізації даного предмету застави.

Судом встановлено, що, згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи (а.с.131-164), останній платіж відповідачами, з метою погашення заборгованості за Договором, було сплачено позивачу 17.06.2008 року.

Так, ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні правові позиції висловлені в постановах ВСУ від 19.03.2014 року в справі №6-20цс14, а також від 03.06.2015 року в справі № 6-31цс15).

Згідно приписів ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

Представником позивача не було надано суду будь-яких доказів в обґрунтування причин не звернення банку з позовом до суду про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням кредитного договору в період з 18.06.2008 року по травень 2015 року.

Таким чином, враховуючи, що останній платіж за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 було здійснено 17.06.2008 року, суд вважає обґрунтованою заяву представника відповідачів про застосування строку позовної давності до Договору кредиту і забезпечення №15/2008 USD від 17.01.2008 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правовими наслідками порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, згідно ст. 554 ЦК України, є солідарна відповідальність боржника та поручителя перед кредитором, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Пунктом 3.5 Договору поруки, строк позовної давності за цим договором складає 5 років.

За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення в справі №6-53цс14, колегією суддів Верховного Суду України було винесено постанову від 17.09.2014 року, відповідно до якої зазначено, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року в справі 6-1265цс16 висловлена наступна правова позиція. З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за овердрафтом) пред'явити вимоги до поручителя.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Більш того, до відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України).

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Враховуючи, що строк позовної давності сплив 18.07.2013 року, а представник позивача звернувся до суду з позовними вимогами 02.06.2015 року, крім того, беручи до уваги положення статті 266 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оцінивши зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 130030,63 дол. США та 45204,45 грн. з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 25723,95 дол. США, заборгованість за нарахованими процентами - 1939,74 дол. США, заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування - 8748,99 грн., пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості - 90440,42 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів - 11926,28 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за кредитне обслуговування - 36455, 46 грн., необґрунтованими та недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 256, 266, 267, 526, 530, 549, 553, 559, 572, 585, 590, 610, 612, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст.ст. 10, 60, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: