Ухвала суду № 62980048, 23.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р.Справа № 524/6442/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2016р. по справі № 524/6442/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області , в якому просив суд: визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене у вигляді листа від 07.07.2016 року № 03-7736, щодо відмови відшкодувати вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок; скасувати рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене у вигляді листа від 07.07.2016 року № 03-7736, щодо відмови відшкодувати вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок; зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області вчинити необхідні дії для відшкодування ОСОБА_2 вартості автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодування вартості автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок; визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 13 липня 2016 року; зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надати до суду звіт про виконання судового рішення на протязі місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили. (а.с.1-3)

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2016р. по справі № 524/6442/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 . (а.с.24-27)

Не погодившись із судовим рішенням, Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. (а.с.30-33)

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 має статус інваліда війни II групи, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни серії Б №055109 від 9 жовтня 2009 року, перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як інвалід війни II групи. (а.с.11)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є інвалідом війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Тому, порушене право позивача на безкоштовний проїзд автомобільним транспортом загального користування підлягає захисту.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем при розгляді звернень позивача допущено порушення ст.ст.15,19,20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР, а саме рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві не містить посилань на Закон, а також відсутнє роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення, не здійснено об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви, порушено терміни розгляду і вирішення звернень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.7 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи.

Отже, законодавством передбачено, що інвалідам війни надається право на безоплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Полтавською обласною радою затверджено рішенням № 34 від 29.01.2016 року Порядок виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на 2016 рік.

Так, положеннями пунктів 2 та 3 Порядку виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на 2016 рік, затвердженого рішенням Полтавської обласної ради № 34 від 29.01.2016 року, передбачено, що учасники бойових дій, інваліди війни, особи, які супроводжують інвалідів війни І групи, діти з багатодітних сімей, інваліди, особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи), батьки загиблих військовослужбовців, інваліди військової служби мають право на одержання компенсації за проїзд автомобільним транспортом на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) за рахунок коштів обласного бюджету. Компенсація надається шляхом проведення виплати вартості квитка (вартість проїзду автобусом, автостанційний збір та плата за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої) автомобільним транспортом на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) пільговим категоріям громадян, визначених пунктом 2 Порядку, за рахунок коштів обласного бюджету.

Пунктами 5-9 вказаного Порядку встановлено, що для виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільговим категоріям громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) пільговик має звернутися за місцем реєстрації до органів соціального захисту населення протягом 2016 року та подати проїзні документи на проїзд в автомобільному транспорті на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км), заповнити заяву про відшкодування вартості проїзду автомобільним транспортом на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на підставі проїзного квитка, паспорту пільговика та пільгового посвідчення із зазначенням способу виплати. У подальшому Управління праці та соціального захисту населення у дводенний термін з дня надходження заяви приймає рішення та визначає суму, що підлягає відшкодуванню відповідно до вартості квитка та розміру пільг, передбачених законодавством; готує списки та направляє скановані копії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області. Водночас Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на підставі отриманих списків щомісячно до 5, 15, 25 числа проводить нарахування суми відшкодування пільговику; реєструє фінансові зобов'язання в органах Казначейської служби та готує заявку до Департаменту фінансів облдержадміністрації; виготовлені виплатні документи направляє на банківські установи для зарахування на вкладні рахунки пільговиків. Департамент фінансів облдержадміністрації перераховує кошти обласного бюджету в одноденний термін з дня надходження заявки до Департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, який протягом наступного робочого дня фінансує Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 07.07.2016 року, враховуючи положення вказаного Порядку виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на 2016 рік, звернувся з письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з проханням відшкодувати йому вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок та відшкодувати йому вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. До заяви позивач долучив: копію сторінок паспорта; копію довідки про ідентифікаційний податковий номер; копію посвідчення інваліда війни ІІ групи; реквізити карткового пенсійного рахунку; проїзний документа №730530; обмінний бланк №1504830407 з касовим чеком автостанції. (а.с.4-7)

Листом Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2016 року №03-7736 позивачу було повідомлено про відмову відшкодувати вартість автобусних проїзних документів. Відмова мотивувалась тим, що в наданих позивачем автобусних проїзних документах відсутні ініціали пільговика та номер посвідчення, а також до проїзного квитка не додана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення перевізника до ЄДР. (а.с.8)

13 липня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернувся з письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з проханням переглянути своє рішення викладене в листі від 07.07.2016 року № 03-7736; відшкодувати вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа ( обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. Разом з заявою позивач додатково надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "ГЮНСЕЛ" та ПАТ "МАРІУПОЛЬ-АВТО". (а.с.9)

Листом Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.07.2016 року №03-8113 позивачу було повідомлено, що відповідь йому буде надана додатково після отримання роз'яснень з Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації щодо правомірності відшкодування вартості наданих позивачем проїзних документів. (а.с.10)

Враховуючи вищевказане, колегія суддів звертає увагу, що позивач має право на отримання компенсації вартості проїзду автобусами приміських і міжміських маршрутів, а тому посилання відповідача на необхідність отримання роз'яснень з Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації щодо правомірності відшкодування вартості наданих позивачем проїзних документів не є підставою для відмови у відшкодуванні позивачу вартості проїзду, оскільки таке право позивача прямо передбачене статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також, позивачем зазначається та із матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення до суду із позовом та на дату судового розгляду Управлінням соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області не надано відповідь ОСОБА_2 по суті на його заяву від 13.07.2016 року, , а викладені в ній прохання відповідачем не вирішені.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України №393/96-ВР).

Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України № 393/96-ВР, відповідно до якої органи, зокрема, органи державної влади та їх посадові особи, керівники, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 393/96-ВР, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону України № 393/96-ВР).

Таким чином відповідачем при розгляді звернень позивача допущено порушення положень Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР.

Положеннями ст.267 КАС України визначено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частин 1 та 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що розподіл судових витрат здійснює той суд, який ухвалив остаточне рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що питання розподілу судових витрат вирішено було судом першої інстанції під час постановлення судового рішення.

Щодо компенсації позивачеві витрат, пов»язаних з прибуттям для розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів заначає наступне.

За змістом частини 2 статті 91 КАС України, стороні на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб»єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові ( разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов»язані із прибуттям до суду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04.2006 № 590 компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Статтею 8 Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII, встановлено з 01 травня 2016 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1450 гривень.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. №10846/0/14-15/13 норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в члистопаді 2016 року складає 176,0 годин.

Позивач зазначає, ща на прибуття до суду апеляційної інстанції він витратив 4 години, а тому колегія суддів вважає, що підлягає стягненню з відповідача витрати пов'язані з відривом від звичайних занять за час прибуттям до суду і поверненням до місця постійного мешкання позивача у розмірі = 65 гривень 91 коп. (1450 : 176 х 4 х 2 = 65 гривень 91 коп.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн.

З врахуванням необхідного часу прибуття в судове засідання та необхідного часу для повернення додому підлягає відшкодуванню сума добових витрат на відрядження за одну добу в розмірі 30 гривень

Щодо стягнення вартості палива необхідного для прибуття на власному автомобілі до суду колегія суддів зазначає, що такі витрати не можуть бути стягнені з відповідача. Відповідно до п.5 Граничних розмірів компенсації витрат, пов»заних з розглядом цивільних та адміністративних справ, витрати пов»зані з переїздом до іншого населеного пункту не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Відповідно до п.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України з1 березн 1998 рокук за №218/2658 із змінами та доповненнями, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрдження і назад відкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням всіх витрат, пов»занних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Позивачем не надано документу про підтвердження проїзду транспортним засобом загального користування, а тому витрати на придбання ним 15.11.2016 року бензину на загальну суму 990 грн. не можуть бути прийняті до уваги.

Відтак з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з переїздом до суду апеляційної інстанції в розмірі 95 грн.91 коп.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2016р. по справі № 524/6442/16-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 26218015) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 95 грн.91 коп. (дев»яносто п»ять грн.91 коп.).

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 листопада 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.