Рішення № 62974020, 24.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2016 Справа № 904/10118/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 599433,37 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрист Баландін Л.Л., довіреність від 20.09.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідач) про стягнення 599433,37 грн боргу за поставлений товар.

Відповідач відзив на позов та витребувані матеріали не надав, його представник в судове засідання не прибув.

22.11.2016 представником відповідача безпосередньо до суду подано клопотання відкласти розгляд справи з метою надання додаткових доказів.

Щодо наданого клопотання суд зазначає, що відповідач ще 17.11.2016 отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому він мав достатньо часу для підготовки заперечень у разі їх наявності.

Позивачем заявлено до стягнення лише суму основного боргу без додаткових нарахувань, відповідач має всі необхідні для надання відзиву на позов документи, оскільки позовні вимоги грунтуються виключно на документах, що підписані двома сторонами, тому суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вважає можливим розглянути її у цьому судовому засіданні відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами, які є достатніми для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору поставки № 01/06/2015 від 08.06.2015 та підписаної до нього додаткової угоди від 17.07.2015 позивач передав у власність відповідачу (покупцю) товар - тепловоз магістральний двосекційний серії 2ТЕ10М № 2331 А/Б, 1985 року випуску вартістю 690 000,00 доларів США, що в перерахунку в національну валюту України становить 14 557 413,34 грн., про що свідчать підписані відповідачем акт прийняття-передачі продукції від 16.07.2015 та видаткова накладна № РН-0000067 від 17.07.2015 на суму 14 557 413,34 грн.

Пунктами 5.1. та 5.2. вказаного договору сторони встановили вартість тепловоза у розмірі 690 000,00 доларів США, що в перерахунку у національну валюту України на дату підписання договору (08.06.2015 року) становило 14 507 806,14 грн. Валютою платежу є гривня. У разі зміни курсу долара США по відношенню до гривні на дату платежу, вартість продукції підлягає пропорційній зміні.

Відповідач, у відповідності з п. 5.3. договору здійснив оплату отриманого товару, перерахувавши позивачу 16.06.2015 1 450 780,62 грн та 17.07.2015 12 478 012,08 грн, а всього 13 928 792,70 грн.

Враховуючи приписи пункту 5.2. договору стосовно пропорційної зміни вартості продукції в залежності від курсу долара США, 17.07.2015 сторони уклали додаткову угоду до договору, якою визначили курсову різницю на дату платежів та встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 599 433,37 грн, яка підлягає сплаті протягом 20 календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди, а саме до 14.08.2015.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення прийнятих договірних зобов'язань грошові кошти йому до 14.08.2015 і в подальшому не сплатив, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 599 433,37 грн.

Відповідачем позовні вимоги не оспорені, доказів погашення боргу відповідач не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив обумовлені договором строки оплати поставленої йому продукції та вчасно не оплатив отриману ним продукцію, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 599 433,37 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору в сумі 8991,50 грн покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш", АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34473863, основний борг у сумі 599433,37 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 8991,50 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.11.2016.

Суддя ОСОБА_1