Постанова № 62973856, 21.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2016 року 11:15 № 826/11155/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.В., за участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн»

до

головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2016 №0005131406 та №0005121406,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2016 №0005131406 та №0005121406.

Позовні вимоги мотивовано тим, що порушення строків розрахунків в іноземній валюті, встановлені контролюючим органом під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, пов’язане з порушенням договірних зобов’язань контрагентами позивача за зовнішньоекономічним договорами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв’язку з виявленими порушеннями строків розрахунків в іноземній валюті з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортними контрактами від 01.02.2011 №01022011, від 08.07.2013 №08/07/2013, від 10.07.2013 №10/07/2013, від 12.07.2013 №12/07/2013, від 13.07.2013 №13/07/2013, від 19.07.2013 №19/07/2013, від 24.07.2013 №07/24/2013, від 16.08.2013 №16/08/2013, від 30.08.2013 №30/08/2013, від 09.01.2014 №09/01/2014, від 25.01.2014 №25/01/2014, від 17.04.2014 №17/04/2014, від 17.06.2014 №17/06/2014, від 16.10.2014 №16/10/2014, від 27.10.2014 №27/10/2014, від 21.11.2014 №21/11/2014, від 02.12.2014 №02/12/2014, від 16.02.2015 №16/02/2015, від 17.02.2015 №17/02/2015, від 23.02.2015 №23/02/2015, від 23.04.2015 №23/04/2015, від 11.06.2015 №11/06/2015, від 03.08.2015 №03/08/2015.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» вказаних положень:

- статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями) щодо обов’язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме: порушення строків декларування станом на 01.10.2014, на 01.04.2015, на 01.07.2015, на 01.10.2015 та на 01.01.2016.

На підставі викладеного, головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 13.04.2016 №276/26-15-14-06-04/32645517 та прийнято податкові такі повідомлення-рішення від 27.04.2016:

№0005121406, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Кроналайн», з огляду на порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нараховано суму грошового зобов’язання в якості пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 414 289,38 грн.;

№0005131406, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Кроналайн», з огляду на порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», нараховано суму грошового зобов’язання за штрафними санкціями за порушення валютного законодавства у розмірі 850,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України від 05.07.2016 №14543/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарг, яким останні залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 27.04.2016 №0005121406 та №0005131406 необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Згідно з пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 20.11.2014 №734, від 01.12.2014 №758, від 03.09.2015 №581, від 04.12.2015 №863, від 03.03.2015 №160, від 03.06.2015 №354 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як вбачається зі змісту акту від 13.04.2016 №276/26-15-14-06-04/32645517, підставою для висновків про порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті за перевіряємий період слугували твердження контролюючого органу про порушення граничних строків надходження товару за зовнішньоекономічними договорами від 01.02.2011 №01022011, від 08.07.2013 №08/07/2013, від 10.07.2013 №10/07/2013, від 12.07.2013 №12/07/2013, від 13.07.2013 №13/07/2013, від 19.07.2013 №19/07/2013, від 24.07.2013 №07/24/2013, від 16.08.2013 №16/08/2013, від 30.08.2013 №30/08/2013, від 09.01.2014 №09/01/2014, від 25.01.2014 №25/01/2014, від 17.04.2014 №17/04/2014, від 17.06.2014 №17/06/2014, від 16.10.2014 №16/10/2014, від 27.10.2014 №27/10/2014, від 21.11.2014 №21/11/2014, від 02.12.2014 №02/12/2014, від 16.02.2015 №16/02/2015, від 17.02.2015 №17/02/2015, від 23.02.2015 №23/02/2015, від 23.04.2015 №23/04/2015, від 11.06.2015 №11/06/2015, від 03.08.2015 №03/08/2015.

У свою чергу, позивачем під час судового розгляду справи наголошено, що вказана ситуація з прострочення граничного строку надходження товару відбулась внаслідок порушення договірних зобов’язань контрагентами позивача за вказаними зовнішньоекономічним договорами (порушення умов контрактів), а вина товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» у даному випадку відсутня.

Так, приписами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення граничних строків надходження товару за зовнішньоекономічними договорами є вина нерезидента щодо порушення таких строків, яка встановлена відповідним рішенням суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Разом з тим, доказів вказаного позивачем ані під час проведення контролюючим органом перевірки, ані під час судового розгляду даної справи не надано, а іншого з матеріалів справи не вбачається.

Також, суд звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог на вимогу суду не надано копій договорів та первинної бухгалтерської документації щодо досліджуваних контролюючим органом зовнішньоекономічних операцій, а також не зазначено причин неможливості їх надання до суду.

Відтак, твердження позивача, покладені в основу заявлених позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, з огляду на що суд вказує про необґрунтованість останніх.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 25.11.2016