Постанова № 62973625, 07.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2016 року № 826/3884/16

Окружний адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Карс»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві

Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про

визнання бездіяльності протиправно, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 397 253 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС»;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 397 253 грн.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві проти позову заперечило, про що надало відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи.

Представник податкового органу в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРС», як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 306047326597).

Позивачем 20 жовтня 2015 року було подано Відповідачу 1 Податкову Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) у сумі 397 253 гривні.

Як зазначає позивач, згідно інформації з офіційного сайту Державної казначейської служби України http://treasury.gov.ua/, Позивач не потрапив до переліків платників податків, яким здійснено відшкодування ПДВ у листопаді та у грудні 2015 року.

В подальшому позивач звернувся з Листом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві із проханням повідомити про результати розгляду заяви про повернення бюджетного відшкодування ПДВ.

Листом від 13.01.2016 №498/10/26-59-6-07 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 397 253 грн., задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року (вх. ДПІ від 20.10.2015 року №9215919972). За результатами перевірки складено висновок про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2015 року від 11.11.2015 року № 356/26-59-28-01-09-30604733 та встановлено доцільність проведення документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 397 253 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Пунктом 200.7 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно п 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Крім того відповідно до п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

з) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних вище положень Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності, за результатами якої встановлено доцільність проведення позапланово контрольного заходу з метою підтвердження правомірності формування позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Згідно з п. 6-8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.11 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті досліджуваних правовідносин дає змогу дійти висновку, що оскільки на час звернення позивача до контролюючого органу з заявою від 07.12.2015 №85-дфс, сума бюджетного відшкодування підтверджена не була, то у відповідача не було законних підстав для складення відповідного висновку, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на те, що в листі відповідача №498/10/26-59-6-07 від 13.01.2016 зазначено про складання довідки, а не акту за результатами камеральної перевірки податкового звітності, оскільки бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування показників податкової звітності, необхідність перевірки яких встановлена за насідками камерального заходу, а не від формальних обставин проведення такого контролю

Посилання позивача на те, що згідно п. 37 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, а з 1 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок, судом також відхиляються, адже контролюючий орган не позбавлений можливості провести документальний позаплановий невиїзний захід щодо підтвердження правомірності формування бюджетного відшкодування.

До того ж, позивачем в рамках даного спору не заявлено позовних вимог щодо неправомірності проведення контрольного заходу, внаслідок чого вищевказані доводи позивача є недоречними.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 397 253 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

За правилами пункту 43.5 статті 43 ПК та пункту 7 Порядку взаємодії, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тобто, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Відтак, позовна вимога про стягнення коштів є неправильним способом захисту прав платника податків, внаслідок чого в позові в цій частині також слід відмовити. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 01.03.2016 №21-4564а15.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд, вважає, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до переконання, що підстави для задоволення позові відсутні.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 94 та 158-163, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук