Постанова № 62973624, 25.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2016 року № 826/26488/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" до треті особиДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Торг" 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ХТГ 21"про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 30826552210, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 30826552210.

У судовому засіданні 11.02.2016 суд ухвалив залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Торг", Товариство з обмеженою відповідальністю "ХТГ 21" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ТК-Торг", ТОВ "ХТГ 21", ТОВ "Астерс Груп" за період з 01.03.2015 по 31.03.2015. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладений між позивачем та ТОВ "ТК-Торг", ТОВ "ХТГ 21" не спричиняють реального настання правових наслідків, а витрати по заходам щодо стимулювання збуту товару, право власності на який вже перейшло до ТОВ "Астерс Груп", не відносять до витрат господарської діяльності ТОВ "АТА". Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини ТОВ "ТК-Торг", ТОВ "ХТГ 21", ТОВ "Астерс Груп" за договорами, які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, подав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 13.07.2015 №179/26-55-22-10/25589927.

Представник третьої особи-1 (ТОВ "Астерс Груп") у судовому засіданні підтвердив, що позивачу було надано транспортні та логістичні послуги, проте, маркетингові послуги не надавались.

Представники третіх осіб-2,-3 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду судової справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ТК-Торг", ТОВ "ХТГ 21", ТОВ "Астерс Груп" за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2015 №179/26-55-22-10/25589927, яким встановлені порушення підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за березень 2015 року занижено податок на додану вартість в сумі 647 320 грн.

На підставі акта перевірки від 13.07.2015 №179/26-55-22-10/25589927 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.07.2015 №30826552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 809150,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.09.2015 №14727/10/26-15-10-05 та Державної фіскальної служби України від 20.11.2015 №24688/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення - рішення, а скарги ТОВ "АТА" - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА", не погоджуючись з діями щодо складання податкового повідомлення - рішення від 28.07.2015 №30826552210 та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із статтею 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до пунктів 86.1, 86.4 та 86.8 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що орган доходів і зборів зобов'язаний прйняти податкове повідомлення-рішення, якщо за результатами перевірки встановлені порушення податкового законодавства, зокрема: заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо визнання дій по складанню податкового повідомлення - рішення від 28.07.2015 №30826552210 неправомірними.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

В пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (покупець) в особі директора Сізик Сергія Валерійовича було укладено договір №11019842 від 17.01.2014 про поставку товару.

В розділі 4 даного договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в порядку, встановленому сторонами окремими договорами. Надавати додаткові знижки на товар під час проведення заходів в розмірі, встановленому сторонами в окремому договорі. Постачальник зобов'язується під час проведення заходів, передбачених цим розділом, не проводити подібні заходи та надавати додаткові знижки на такий же товар іншим суб'єктам господарювання, які його реалізують, на рівних умовах.

На виконання умов розділу 4 договору №11019842 від 17.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (виконавець) в особі директора Сізик Сергія Валерійовича було укладено договір № Л 11019842 про надання логістичних послуг від 17.01.2014 (т. 1, а.с. 128-133), згідно якого виконавець на території РЦ виконавця, який знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 149, надає замовнику послуги щодо розвантаження, прийому і завантаження товару, зберігання товару, вибору, комплектації, контролю товару, доставки товару, документообігу, інвентаризації, додаткових послуг і процедур; оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі акта прийому-передачі наданих послуг та без підписання додаткових документів.

Стосовно товарів, поставлених за договором №11028820 від 01.02.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (виконавець) в особі директора Рудець Тетяни Степанівни було укладено договір № Л 11028820 про надання логістичних послуг від 01.02.2015 (т. 1, а.с. 134-139), згідно якого виконавець на території РЦ виконавця, який знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 149, надає замовнику послуги щодо розвантаження, прийому і завантаження товару, зберігання товару, вибору, комплектації, контролю товару, доставки товару, документообігу, інвентаризації, додаткових послуг і процедур; оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі акта прийому-передачі наданих послуг та без підписанння додаткових документів.

На підтвердження реальності вищенаведених договорів позивачем надано (т. 1, а.с. 140-155):

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 23305508 (ТОВ "АТА" отримало податкові накладні від 31.03.2015 № 17591(сума ПДВ - 10 398,10 грн.) та від 31.03.2015 № 17592 (сума ПДВ - 814,78 грн.), виписані уповноваженою особою Рудець Т.С.), які включило до податкового кредиту;

- видаткові накладні щодо поставки товару від 13.03.2015, 20.03.2015, 27.03.2015, 06.03.2015 та податкові накладні щодо поставки товару від 20.03.2015, 06.03.2015, 13.03.2015, 27.03.2015;

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3900002469 від 31.03.2015 згідно договору № Л 11019842 від 17.01.2014, підписаний зі сторони виконавця Рудець Т.С. та зі сторони замовника Доган О.Й. на суму 62 388,58 грн., яка включає ПДВ - 10 398,10 грн. (т. 1, а.с. 152);

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3900002470 від 31.03.2015 згідно договору № Л 11028820 від 01.02.2015, підписаний зі сторони виконавця Рудець Т.С. та зі сторони замовника Доган О.Й. на суму 4 888,70 грн., яка включає ПДВ - 814,78 грн. (т. 1, а.с. 153);

- акт від 06.03.2015 стосовно надлишку поставленого товару на суму 32 943,00 грн. та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.03.2015 №53;

- витяг з ЄДР станом на 24.07.2015 стосовно ТОВ "Астерс Груп", згідно якого товариство зареєстроване як юридична особа, взято на податковий облік як платник податків та підтверджує відомості про юридичну особу (т. 1, а.с. 89-96).

Представником ТОВ "Астерс Груп" надано суду договір, укладений зТОВ "АТА" (замовник) про надання інформаційних послуг №137-14 від 01.05.2014, а саме: послуг, пов'язаних із продажем товарів мережею магазинів «Фуршет» шляхом підключення до порталу постачальників, присвоєння логіна та пароля для входу на сайт, надання звіту про продаж асортименту по всім торговим точкам та залишків товарів торгівельної марки, під якою продаються товари, які поставляються замовником в мережу магазинів виконавця (т. 2).

На підтвердження реальності даного договору третьою особою-1 надано:

- акт № 4806388904 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2015 згідно договору № 137-14 від 01.05.2014, підписаний зі сторони виконавця Рудець Т.С. та зі сторони замовника Доган О.Й. на суму 500,00 грн., яка включає ПДВ - 83,33 грн.;

- податкову накладну від 31.03.2015 №17462 на суму 500,00 грн.

Також, представник ТОВ "Астерс Груп" надав суду докази на підтвердження фізичних можливостей товариства здійснювати господарську діяльність: наказ від 31.12.2014 щодо введення нової редакції штатного розпису, штатний розпис, договір суборенди №17-Податкового кодексу України офісно-складських приміщень від 03.04.2014.

Крім того, представник ТОВ "Астерс Груп" у судовому засіданні підтвердив, що позивачу було надано транспортні та логістичні послуги, проте, маркетингові послуги не надавались.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальність господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" та товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" щодо надання послуг.

Крім того, відповідач не заперечує проти реальності таких господарських операцій, проте, вважає, що ТОВ "Астерс Груп" по вищенаведеним договорам надавало ТОВ "АТА" маркетингові послуги (т. 1, а.с. 76).

У звязку з чим, суд звертає увагу, що із матеріалів справи та пояснень представників позивача і третьої особи-1 (ТОВ "Астерс Груп") вбачається, що ТОВ "Астерс Груп" надавало позивачу саме логістичні послуги, тому вищенаведені твердження відповідача є хибними, оскільки не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Крім цього, посилання податкового органу на те, що вiдповiднi операцiї здiйснюються ТОВ "Астерс Груп" у вiдношеннi товару, право власностi на який перейшло до ТОВ "Астерс Груп", не спростовує їх економiчну цiннiсть саме для позивача. Адже хоча дiяльнiсть з просування товарiв у торговельних мережах названого контрагента передбачає i їх економiчний iнтерес у зростаннi торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економiчне значення саме для його постачальника (ТОВ "АТА").

Таким чином, витрати на оплату таких послуг відповідають цілям господарської діяльності позивача, так як просування товару, зокрема у точках його безпосередньої реалізації споживачу, є одним із визначальних чинників, які впливають на ріст обсягу продажів та виділення продукції серед низки конкурентів, що свідчить про правомірність включення позивачем вартості таких послуг (ПДВ у їх ціні) до складу податкового кредиту.

Слiд також зазначити, що чинне податкове законодавство України не пов'язує можливiсть облiку витрат з метою оподаткування прибутку з наявнiстю або вiдсутнiстю права власностi на товари, щодо яких здiйснюються вiдповiднi дiї, що тягнуть такi витрати.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 К/9991/71240/12 (справа № 2а-10080/10/1070), постанові Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 № К/800/1250/13 (справа № 2-а-9218/12/2070).

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Торг" (продавець) в особі Гамлинської О.А. було укладено договір №114/03 купівлі-продажу цукру від 20.03.2015, згідно якого продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах даного договору товар: цукор буряковий, українського походження в мішкотарі або насипом, який поставляється за рахунок продавця (т. 1, а.с. 156-157).

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано (т. 1, а.с. 156-195):

- акт зведення взаєморозрахунків;

- картку рахунку: 631, контрагента: ТОВ "ТК-Торг";

- акти приймання - передачі від 26.03.2015 №4, від 20.03.2015 №5, від 23.03.2015 №1, №2, №3;

- посвідчення про якість цукру білого кристалічного з цукрових буряків від 23.03.2015 №124, №б/н, №123, від 26.03.2015 №152, №151;

- видаткові накладні від 23.03.2015 №262-3 (сума - 455 700,00 грн., ПДВ -75 950,00 грн.), №261-3 (сума - 455 700,00 грн., ПДВ - 75 950,00 грн.), №260-3 (сума - 455 700,00 грн., ПДВ - 75 950,00 грн.), від 26.03.2015 №310-3 (сума - 524 520,00 грн., ПДВ - 87 420,00 грн.), №309-3 (сума - 524 520,00 грн., ПДВ - 87 420,00 грн.);

- платіжні доручення від 25.03.2015 №2600501390, від 31.03.2015 №33, №2600501396, від 25.03.2015 №70, від 31.03.2015 №75;

- товарно-транспортні накладні №218/03 від 26.03.2015, №219/03 від 26.03.2015, №191/03 від 23.03.2015, №189/03 від 23.03.2015;

- статут ТОВ "ТК-Торг", наказ№1-К від 31.10.2014 (щодо посади директора), виписку та відомості з ЄДРПОУ;

- витяг з ЄДР (т. 1, а.с. 102-106).

Суд звертає увагу, що відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних або їх заповнення з певними недоліками не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, крім того, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 № К/800/20004/15 (справа №813/1446/13-а).

Позиція відповідача також ґрунтується на тому, що ТОВ "ТК-Торг" реалізувало ТОВ "АТА" товар, придбаний у ТОВ «ЦЗВ Мастер», яке, на думку податкового органу, маніпулює звітними даними та не має виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює підтвердити джерело походження придбаного товару.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХТГ 21" (продавець) в особі директора Розсказов А.Є. було укладено договір №119/03 від 30.03.2015 поставки товару: паперу «Крафт Сегежа SКІ160+15РЕ», поставка якого здійснюється за рахунок продавця (т. 1, а.с. 196-197).

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано (т. 1, а.с. 211-213, 224):

- акт приймання-передачі майна від 31.03.2015 №1;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.05.2013;

- товарно-транспортну накладну №412-3 від 31.03.2015;

- податкову накладну від 31.03.2015 №412-3.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХТГ 21" (виконавець) в особі директора Розсказов А.Є. було укладено договір №29/14 від 01.02.2015 обслуговування та ремонту виробничого обладнання (виробничі лінії, виробничі ліфти та інше обладнання), яке знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Північно Сирецька, 3 (т. 1, а.с. 198).

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано (т. 1, а.с. 199-210, 214-223, 225-236):

- протокол №259079 проведення аукціону по реалізації рухомого майна (лінійне обладнання для пресування цукру), згідно якого ТОВ "АТА" є переможцем конкурсу;

- вантажно-митну декларацію від 03.08.2011 №100190000/2011/120714, згідно якої ТОВ "АТА" є одержувачем автоматичної машини заповнення та пакування цукру;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.03.2015 №244-3, №243-3, від 24.03.2015 №266-3, №265-3, від 28.03.2015 №329-3, від 30.03.2015 №349-3, від 27.03.2015 №316-3;

- кошториси на використання технічного обслуговування обладнання;

- статут ТОВ "ХТГ 21", відомості та виписку з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників ПДВ, наказ №1-к від 26.11.2014 (щодо посад и директора);

- витяг з ЄДР (т. 1, а.с. 97-101).

Позиція відповідача також ґрунтується на тому, що неможливо підтвердити реальність виконання технічного обслуговування обладнання, оскільки чисельність працюючих ТОВ "ХТГ 21" становить 1 особу та відсутній факт придбання видаткових матеріалів, необхідних для виконання технічного обслуговування обладнання, що, на думку відповідача, також не підтверджує придбання товару: папір «Крафт Сегожа SКІ160+15РЕ» (т. 1, а.с. 66).

Також, в акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ "ХТГ 21" для технічного обслуговування виробничих ліній залучало підрядну організацію: ТОВ «ЦЗВ Мастер», у якого також придбавало товар, який було реалізовано позивачу.

В інформаційному листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, до суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами: ТОВ "ТК-Торг", ТОВ "ХТГ 21" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ТК-Торг", ТОВ "ХТГ 21" мали реальний товарний характер.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.07.2015 №30826552210.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов