Ухвала суду № 62965642, 25.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 серпня 2016 року № 810/2654/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду з позовом звернулось ТОВ "Вітаполіс" до ДФС України, ГУ ДФС у Київській області, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 21.01.2016 вих.№273/10/10-13-11-02-10, рішення ГУ ДФС у Київській області від 28.03.2016 вих.№682/10/10-36-11-01-10, рішення ДФС України від 17.06.2016 №13568/6/99-99-08-02-01-15; зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти податкову декларацію з ПДВ за звітний період календарний місяць січень 2016 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ "Вітаполіс" з введенням до відповідних інформаційних баз даних відомостей з поданої податкової звітності та доповнення до податкової декларації від 13.01.2016.

Відповідно до ст. 107 КАСУ, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу положень ч. 3 ст. 106 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною 2 ст. 87 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

Як встановлено ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У свою чергу, ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на 1 січня 2016 року встановлено у сумі 1 378,00 грн.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач звернувся до суду з метою оскарження незаконних, на його думку, рішень відповідачів та зобов’язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області вчинити певні дії.

Однак, до позовної заяви додана квитанція про сплату судового збору у розмірі 1378,00 грн., що дорівнює ставці судового збору за одну вимогу немайнового характеру (квитанція №1345/з11 від 19.08.2016).

З урахуванням розміру немайнових вимог заявлених позивачем, позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що чинним законодавством не передбачено обов’язку особи, що звертається до суду сплачувати судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру є безпідставним та суперечить вимогам ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI.

Також суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі, де у останньому Судом зазначено: «"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та "Ейрі проти Ірландії", рішення від 09.10.1979, серія А, N 32, с. 14 - 15, п. 26).»; «Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства")»; «Суд визнав, що вимога сплатити збори цивільним судам у зв'язку з порушенням справ, вирішити які просять позивачі, не може вважатися обмеженням права на звернення до суду, тобто такою, що сама по собі несумісна з гарантіями пункту 1 статті 6. Суд наголосив на тому, що це положення не дає підстав для висновку про беззастережність права на отримання безоплатної правової допомоги від держави у вирішенні цивільної справи, ані права на безоплатність провадження у цивільній справі.».

Таким чином, необхідність сплати судового збору не є обмеженням доступу до суду, а незгода позивача з чинним правовим регулюванням, яким встановлений порядок сплати судового збору не може бути підставою для надання позивачу пільг чи переваг та бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

При цьому, суд не наділений повноваженнями змінювати запроваджений Верховною Радою України правопорядок та діяти всупереч встановленому законом порядку.

Крім того, згідно зі ст. 9 Закону № 3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, суд звертає увагу на неповноту сплати судового збору позивачем.

Частиною 2 ст. 106 КАСУ визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із посиланням на причини неможливості подання таких доказів.

Із позовної заяви вбачається відсутність зазначення в ній доказів якими обґрунтовуються позовні вимоги та підтверджується кожна обставина справи.

З огляду на те, що матеріали позовної заяви не оформлені відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява залишається без руху.

Статтею 108 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності до ст.106 КАСУ із зазначенням доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги та підтверджується кожна обставина справи або зазначенням причини у разі неможливості подання таких доказів, а також подання оригіналу документа про сплату судового збору за вимоги немайнового характеру з урахуванням раніше сплаченої суми судового збору відповідно до квитанції № 1345/з11 від 19.08.2016 та висновків суду у відповідності до Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» з доказами зарахування судового збору до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 КАСУ, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви до 19 вересня 2016 року.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.