Рішення № 6296544, 19.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/39519.08.09

За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

простягнути 60000,00 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_4 представник за дов. б/н від 27.04.2009;

від відповідача не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2009 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, або Клієнт) звернувся до господарського суду з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі відповідач, або Банк) про стягнення заборгованості сумі 60000,00 грн., яка виникла у звязку з неналежним виконанням відповідачем договору банківського рахунку від 24.03.2006 (далі Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач керуючись пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.3 укладеного між сторонами Договору в березні 2009 року подав до АБ «Банк регіонального розвитку»наступні платіжні доручення:

- платіжне доручення №7 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №8 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №9 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення № 10 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 30000,00 грн.

Однак, відповідач в порушення положень Договору, в день надходження до Банку вказаних платіжних доручень, не здійснив перерахування зазначених коштів.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення,

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 34/395 від 03.06.2006 надіслана на юридичну адресу відповідача: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, яка зазначена в позовній заяві.

Юридична адреса відповідача підтверджується наданою Позивачем Довідкою з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, виданої станом на 18.08.2009 № 21-10/5776.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2006 між позивачем та відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 (надалі рахунок), в національній та іноземній валюті відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», зобовязується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Згідно з п.2.2.1 Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися на рахунку з дотриманням встановленого порядку та режиму функціонування рахунку, за винятком випадків, передбачених законодавством та цим договором.

Відповідно до п.2.3.3 Договору Банк зобовязаний виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку. У разі купівлі безготівкової іноземної валюти за дорученням Клієнта Банк нараховує, утримує та сплачує суму збору на обовязкове державне пенсійне страхування від імені та за рахунок Клієнта.

Позивач 17 березня 2009 року ініціював зняття з власного рахунку коштів готівкою, відповідно по поданих Банку платіжних доручень:

- платіжне доручення №7 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №8 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №9 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення № 10 від 17.03.2009 для перерахування коштів на суму 30000,00 грн.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору платіжні доручення не виконав, мотивуючи це недостатністю коштів на кореспондентському рахунку Банку. Банк узяв зазначені платіжні доручення на обліковування за позабалансовим рахунком 9804.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час частина операційного дня банку або іншої установи члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Пунктом 30.2 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи той факт, що кошти за спірними платіжними дорученням, які є предметом даного спору, відповідачем не отримані, чим Банком порушено договірні зобовязання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, перед позивачем, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат повязаних з правовою допомогою, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2009 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач доручив, а адвокат ОСОБА_4 взяв на себе зобовязання надати позивачу правову допомогу, повязану зі стягненням з АБ «Банк регіонального розвитку»на користь позивача 60000,00 грн. перерахованих 13.03.2009 на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 у АБ «Банк регіонального розвитку»та не перерахованих на платіжну вимогу позивача.

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги, позивач зобовязався сплатити адвокату ОСОБА_4 гонорар у вигляді фіксованої суми в розмірі 3000,00 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання цього договору.

19.03.2009 Позивач та ОСОБА_4 уклали акт здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги від 19.03.2009 та проведення розрахунків, відповідно до п. 2 якого позивачем гонорар сплачений ОСОБА_4 повністю.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 26.10.2005, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.10.2006 №140.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Таким чином, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита у сумі 600,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., а також витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3 000,00 грн.

При цьому, судом враховано, що постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 №157 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (24.03.2009-23.03.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів банку введено з 24.03.2009 до 23.09.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.09.2009 № 548 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 24.09.2009 до 23.03.2010, крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором, зокрема щодо несвоєчасного виконання розрахункових документів позивача, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 24.07.2009 № 1617-VI, керуючись пунктом 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду в частині судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04119, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 60000 (шістдесят тисяч) грн. основного боргу, 600 (шістсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 3000 (три тисячі) грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04119, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 600 (шістсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 3000 (три тисячі) грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Відстрочити виконання рішення суду від 19.08.2009 в частині стягнення з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»судових витрат, з яких: 600 (шістсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 3000 (три тисячі) грн. витрати на оплату послуг адвоката на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України № 548 від 11.09.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», а саме до 23.03.2010.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 09.10.2009