Постанова № 62962402, 22.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2011 року 14:25 № 2а-6590/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус груп"

про

стягнення заборгованості в розмірі 850,00 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва (далі –позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікус груп»(далі –відповідач, ТОВ «Амікус груп») про стягнення заборгованості у розмірі 850,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 13 травня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи пред’явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі направлялись ТОВ «Амікус груп» за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ «Амікус груп»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 03 травня 2007 року (код за ЄДРПОУ 35082878) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП за № 6837/14/29-15504 від 07.05.2007 р.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 850,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.07.2010 р. № 0020191520/0, яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 850,00 грн. за неподання п’яти декларацій з податку на додану вартість.

Вказане рішення було надіслано відповідачу поштою, однак повернуте поштовим відділенням через неможливість вручення, у зв’язку з чим було складено акт про встановлення факту невручення податкового повідомлення-рішення № 1730 від 15.08.2010 р.

Враховуючи те, що податкове зобов’язання відповідача виникло у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи застосовують норми вказаного Закону.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов’язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Доказів оскарження вищевказаного повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано.

Таким чином, виходячи з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону № 2181 податкові зобов’язання за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням є узгодженим у день отримання відповідачем вказаного повідомлення-рішення (до чого згідно пп. 6.2.4 Закону № 2181 прирівнюється розміщення на дошці податкових оголошень).

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані суми штрафних (фінансових) санкцій не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкові повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкові повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/2827 від 29.09.2010 р. на суму 850,00 грн. та другу податкову вимогу № 2/3577 від 24.12.2010 р. на суму 850,00 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням у зв’язку із неможливістю вручення, у зв’язку з чим розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується актами про розміщення на дошці податкових оголошень № 83 від 24.11.2010 р. та № 10 від 11.02.2011 р.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до положень пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Положеннями підпункту 20.1.8. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 12 500,23 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікус груп» (код ЄДРПОУ 35082878, адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19) заборгованість у розмірі 850,00 гривень (вісімсот п’ятдесят гривень 00 коп.) на користь Державного бюджету України (УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005).

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій