Рішення № 62962352, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/13685/2016 Головуючий в 1 інстанції - Демидовська А.І. Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Рубан С.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку ,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку. Зазначав, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах - працював начальником департаменту адміністративної та фінансово-економічної діяльності ДП «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою», 25.11.2014 року його було звільнено, проте на момент звільнення остаточного розрахунку по заробітній платі з ним проведено не було, а тому судовим наказом Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.2015 року було стягнуто заборгованість по заробітній платі. Відповідач свої зобов'язання за вказаним судовим наказом не виконує, а тому має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 54 951,48 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 54 951,48 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що з 28.05.214 року ОСОБА_1працював начальником департаменту адміністративної та фінансово-економічної діяльності ДП «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою».

На підставі наказу відповідача за №75-к від 25.11.2014р. позивача було звільнено з роботи.

Зі справи вбачається, позивачу в день звільнення не виплачені всі суми по заробітній платі, що належали йому від Державного підприємства,

Судовим наказом Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.2015 року було стягнуто з ДП «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 9 844.32 грн. (а.с.49).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з Підприємства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Разом з тим, суд належним чином не встановив період затримки розрахунку з позивачем та неправильно визначив суму середньомісячного заробітку за весь час затримкирозрахунку, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, в день звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідачем не була здійснена виплата йому всіх сум, що належали від підприємства.

На підставі судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.2015 року ДП «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» платіжним дорученням № 72 від 24 лютого 2016 р. перерахувало на рахунок позивача остаточну суму належної йому заборгованості по заробітній платі, вказані кошти надійшли на рахунок ОСОБА_1 26.02.2016р. (а.с.53, 37).

Таким чином, період невиплати належних звільненому позивачеві сум заробітної плати становить з 26.11.2014 р. по 24.02.2016 р. і складає 313 робочих днів.

Період невиплати заробітної плати представниками сторін не оспорюється.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом першої інстанції правильно на підставі вказаного Порядку обрахована середньоденна заробітна плата позивача, яка становить 119 грн.72 коп.

Проте визначаючи кількість прострочених днів, позивач та суд помилково обраховували період затримки розрахунку за календарні дні, проте відповідно до Порядку враховуються робочі дні.

Згідно з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14 та відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України є має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.

З огляду на викладене, загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача, складає 37 472 грн. 36 коп. ( 119,72х 313 =37 472, 36).

За таких обставин, рішення суду необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутого з ДП «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» на користь позивача середньомісячного заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 54 951 грн. 48 коп. до 37 472 грн. 36 коп.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягає зменшенню стягнутий з відповідача на користь держави судовий збір з 549 грн.54 коп. до 487 грн. 20 коп.

Посилання представника відповідача на відсутність коштів у Державному підприємстві та причетність самого позивача до порушення строків виплати заробітної, оскільки в його обов'язки входила виплати заробітної плати, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не виключають вини відповідача у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняють роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» задовольнити частково.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року змінити.

Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені з 54 951, 48 грн. до 37 472 грн. 36 коп.

Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Головний науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» на користь держави судового збору з 549 грн. 54 грн. до 487 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: