Ухвала суду № 62961839, 21.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 листопада 2016 року м. Київ К/800/27715/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року

у справі № 802/818/16-а

за позовом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, позов задоволено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, 21 жовтня 2015 року позивачем перераховано єдиний внесок за жовтень 2015 року в сумі 215628,47 грн. на рахунок УК м. Вінниці 11010200 № 33117346700002, банк одержувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код ЄДРПОУ одержувача 38719450, МФО банку одержувача 802015, що підтверджується платіжним дорученням № 891 від 21 жовтня 2015 року. Зазначений платіж проведено банком 22 жовтня 2015 року.

Проте, в подальшому позивачем встановлено, що при формуванні платіжного доручення № 891 від 21 жовтня 2015 року Вінницьким НДЕКЦ МВС України допущено технічну помилку, а саме: сплачено єдиний внесок на р/р №33117346700002 УК у м. Вінниці, що використовується для зарахування податку з доходів атестованих працівників.

Водночас, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (34,7%) проводиться на інший розрахунковий рахунок, а саме: р/р 337196202010228.

16 грудня 2015 року, після виявлення допущеної технічної помилки, позивач направив на адресу Вінницької ОДПІ лист № 764 з проханням повернути кошти, помилково перераховані на неналежний рахунок, для подальшого перерахування в бюджет за призначенням.

17 грудня 2015 року позивач перерахував єдиний внесок у сумі 215628,47 грн. на належний рахунок № 337196202010228, що підтверджується платіжним дорученням № 1006 від 17 грудня 2015 року.

24 травня 2016 року Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла рішення № 0003891303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Згідно з цим рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 43125,50 грн. за період з 21 листопада 2015 року до 17 грудня 2015 року та нараховано пеню в сумі 5638,85 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Аб. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"I за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що допущення під час складання платіжного доручення № 891 від 21 жовтня 2015 року технічної помилки призвело до помилкового перерахування коштів за призначенням: "КЕКВ: 2120 215628,47 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (34,7%) нарах. на г/з за 10.15 р." на неналежний рахунок, що використовується для зарахування податку з доходів атестованих працівників. Разом з тим, після самостійного виявлення допущеної помилки, позивач вжив заходів щодо повернення коштів, сплачених згідно платіжного доручення №891 від 21 жовтня 2015 року, та сплатив їх на належний рахунок.

Згідно з випискою з особового рахунку позивача від 22 жовтня 2016 року позивач сплатив єдиний внесок у сумі 215628,47 грн. (КЕКВ - 2120), а також і податок з доходів атестованих працівників у сумі 114121,32 грн. (КЕКВ - 2117).

Відповідно до листа, адресованого начальнику Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 764 від 16 грудня 2015 року, позивач, з метою сплати єдиного внеску за жовтень 2015 року на належний рахунок, звертався до відповідача з проханням повернути кошти зі сплати єдиного внеску, помилково перераховані на рахунок № 33117346700002.

При цьому, згідно з випискою з особового рахунку позивача від 17 грудня 2015 року, а також згідно з платіжним дорученням № 1006 від 17 грудня 2016 року, єдиний внесок (КЕКВ - 2120) в сумі 215628,47 грн., зараховано на належний рахунок 37196202010228

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що помилкове зазначення позивачем рахунку, який також використовується для сплати податків, але за іншим кодом бюджетної класифікації, у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Законом строк, а відтак і для застосування штрафу та пені відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постанові Верховного Суду України 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі № 802/818/16-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед