Постанова № 62960957, 21.11.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 803/1626/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Володимир-Волинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 №67966-03.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Володимир-Волинською ОДПІ відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №67966-03, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн. Вважає вказане податкове повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, незаконним, а тому просить останнє визнати протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснив, що відповідно до нової редакції статті 267 ПК України у 2016 році змінився об'єкт оподаткування, а тому згідно з методикою визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача становить 785372,60 грн., що є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Відтак просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в поданих запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні його представник позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що згідно з отриманого реєстру платників та відомостей про автомобілі транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування у 2016 році. Додатково пояснив, що податковий орган керується нормами ПК України та не має повноважень звертатись до Міністерства економічного розвитку для уточнення інформації наданої згідно із даними ІС «Податковий блок» в системі облік платежів в підсистемі транспортний податок. Вважає, що посилання на фотознімок, зроблений з панелі приладів автомобіля позивача про пробіг вказаного транспортного засобу, не може слугувати доказом, оскільки з даного знімку не можна ідентифікувати транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2013 року випуску. Отже, Володимир-Волинською ОДПІ було правомірно сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки TOYOTA HIGHLANDER, рік випуску 2013, з об'ємом двигуна 3496 куб.см., дата реєстрації 16.08.2013, номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11).

30.06.2016 Володимир-Волинською ОДПІ сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №67966-03, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. (а.с.6).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішення, суд приходить до таких висновків.

1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (далі - Закон №909-VIII), яким викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Судом встановлено та не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача, що Володимир-Волинською ОДПІ при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було перевірено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача відповідно до методики визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, а лише взято інформацію з ІС «Податковий блок» в системі облік платежів в підсистемі транспортний податок.

Тобто, з вищевказаного слідує, що Володимир-Волинською ОДПІ не вживалися будь-які заходи для проведення звірки даних щодо вказаного об'єкта оподаткування, який перебуває у власності ОСОБА_3, що в свою чергу потягло за собою не вірне визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля.

Так, з наданого представником позивача розрахунку вбачається, що вартість транспортного засобу марки TOYOTA HIGHLANDER, 2013 року випуску, пробігом 12725 км (згідно з методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66) становить 785372,60 грн. (а.с.12).

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 24.12.2015 №928 з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Отже, для того, щоб транспортний засіб підпадав під об'єкт оподаткування, визначений підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість має складати більше 1033500 грн. (750 х 1378 грн.).

Виходячи з вищевказаного, доводи відповідача про те, що належний ОСОБА_3 транспортний засіб є об'єктом оподаткування у 2016 році, необгрунтовані. Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив вказаний ним пробіг транспортного засобу, оскільки якщо навіть припустити, що пробіг автомобіля становить 1 км, то його середньоринкова вартість при її розрахунку на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (http://me.gov.ua) становить 785372,60 грн., тобто менше 1033500 грн.

Крім того, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що Законом №909-VIII визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2016 році, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що Нововолинською міською радою 14.07.2015 року прийнято рішення за №46/3 «Про встановлення на території міста Нововолинська податку на майно», яким затверджено, зокрема, Положення про транспортний податок, пунктом 2.1 якого визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. При цьому ж пункт 2 рішення Нововолинської міської ради від 14.07.2015 №46/3 визначає, що дане рішення набирає чинності з 01 січня 2016 року. Разом з тим, рішенням Нововолинської міської ради від 23.02.2016 №6/14 внесено зміни до рішення від 14.07.2015 №46/3, якими пункт 2.1 Положення про транспортний податок викладено в наступній редакції: «Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року». Тексти рішень розміщено на офіційному веб-сайті Нововолинської міської ради (http://www.novovolynsk-rada.gov.ua).

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України встановлено, що до місцевих податків належить податок на майно, а згідно із пунктом 10.2 статті 10 цього ж Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4.4 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до підпунктів 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Повноваження міських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.

Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, виходячи із вище викладених норм, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т.ч. транспортного податку) міська рада повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).

Відтак, приймаючи рішення від 23.02.2016 №6/14 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 14.07.2015 №46/3 «Про встановлення на території міста Нововолинська податку на майно», Нововолинська міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки внесла зміни до елементу транспортного податку (об'єкту оподаткування) та прийняла відповідне рішення без дотримання шестимісячного строку до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, та офіційно не оприлюднила відповідне рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду. При цьому, суд вважає, що застосування контролюючим органом даного рішення не може вважатися таким, що регулює порядок справляння транспортного податку на території міста Нововолинська у 2016 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі № К/800/8077/16.

Крім того, згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, чинні норми ПК України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів та платників податків в частині адміністрування та сплати транспортного податку в 2016 році, тому виходячи із положень пункту 56.21 статті 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень платника податків, при вирішенні цього спору рішення належить винести на користь платника податків.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Як передбачено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.2011 у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов'язання зі сплати податку.

Отже, з урахуванням, у тому числі, вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення 30 червня 2016 року №67966-03 та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №67966-03, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь ОСОБА_3 слід присудити судовий збір в сумі 551,20 грн., сплачений відповідно до квитанції №38 від 02.11.2016 (а.с.2).

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30 червня 2016 року №67966-03.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 24 листопада 2016 року.