Ухвала суду № 62959990, 22.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1176/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М.

Провадження № 22-ц/783/5739/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Дрогобицької міської ради про визнання недійсним акту на право приватної власності на землю, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЛВ №0193, виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_5 для обслуговування житлових будинків і господарських споруд, площею 0, 1282 га.

В решті позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 121,50 грн. судового збору в рівних частках в користь ОСОБА_3.

Рішення оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначають, що вони на законних підставах отримали Державний акт на право приватної власності на землю від 16.11.1999р., який видано на підставі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.08.1999р. Вказують, що ОСОБА_3 не представлено жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, та без будь-яких поважних причин пропущено строк позовної давності. Просять рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що 26.08.1997 року державним нотаріусом Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_6, яке складається з будинковолодіння АДРЕСА_1. Це будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 1282 кв.м (а.с.14).

16.11.1999 року відповідачам на підставі рішення виконкому Дрогобицької міської ради народних депутатів від 19.08.1999 року № 238 видано Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 1282 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлових будинків і господарських споруд.

Судом також установлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2008 року вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за законом визнано частково недійсним. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 24,16/100 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, решту спадкового майна, що складається з 75,84/100 ідеальних часток вказаного житлового будинку з господарськими будівлями залишено у власності ОСОБА_5, ОСОБА_2 в рівних частинах. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29.05.2008 року резолютивну частину рішення суду уточнено та викладено в такій редакції: визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 124/450 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, видане Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою 26.08.1997 року на ім»я ОСОБА_5, та ОСОБА_2 Визнати за ОСОБА_3 право власності на 124/450 ідеальних часток зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями, залишити у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 кожному по 163/450 ідеальних часток (а.с.5-8).

Статтею 30 Земельного Кодексу (в редакції 1999 року, що діяв на момент отримання відповідачами Державного акту на право власності на земельну ділянку) встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об»єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об»єктів.

Статтею 120 Земельного Кодексу України 2001 року (в редакції чинній на момент переходу права власності на частину будинку до позивача) також визначено перехід права власності (користування) на земельну ділянку (її частину) при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду.

Задовольняючи позов, міськрайонний суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідачі отримали земельну ділянку по АДРЕСА_1 у власність, будучи власниками розташованого на ній будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке в подальшому рішенням суду було визнано частково недійсним, тому відсутня правова підстава для реєстрації за ними права власності на земельну ділянку в цілому, оскільки позивач є власником 124/450 ідеальних часток житлового будинку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі отримали у спадщину спірну земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_6 не обґрунтовані, оскільки така не належала на праві власності останній на момент відкриття спадщини, тому відповідно до ст. 1218 ЦК України не входила до складу спадщини.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин третьої, четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи, до винесення рішення судом першої інстанції відповідачами не було заявлено про застосування позовної давності.

Оскільки ст.267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у позові у зв»язку із спливом позовної давності, не заслуговують на увагу.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді