Ухвала суду № 62959875, 22.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/5401/16 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/5662/16 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Крайник Н.П.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 39» до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено відповідачу Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» вчиняти дії по реалізації вказаного приміщення до набрання рішення суду законної сили.

Дану ухвалу оскаржив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала суду є необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права. Вказує, що згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Звертає увагу суду на те, що в даному випадку розглядається спір про визнання договору іпотеки недійсним - позов немайнового характеру. Крім того зазначає, що нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ТзОВ «Аптека №39» позивачу по справі, яким володіє та користується. Відтак апелянт вважає, що в даному спорі не може бути застосований такий вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у відповідача або в інших осіб.

Також апелянт вказує, що з оскарженої ухвали не вбачається мотивів з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість забезпечення позову та що невжиття заходів може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2016 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Качор Н.Б. подав суду клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із відсутністю фізичної змоги у представника банку прийняти участь у судовому засіданні, однак колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки представником банку не надано суду належних доказів в підтвердження даного клопотання.

Відповідно до ч.3 ст. 27 ЦПК України, особи які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44), про причини неявки суд не повідомив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи заяву ТзОВ «Аптека № 39» районний суд виходив з того, що заява про забезпечення позову є підставною, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки такий є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Матеріалами справи встановлено, що директор ТзОВ «Аптека №39» звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, у якому просить визнати недійсним договір іпотеки від 31.08.2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТзОВ «Аптека №39», ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО - Лаврик Т.Я., - недійсним. (а.с. 3-6)

Як вбачається із виділених матеріалів справи, ТзОВ «Аптека № 39» до позовної заяви подало заяву про забезпечення позову, у якій просить шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1, що зареєстровано на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 39», заборонити відповідачу - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вчиняти дії по реалізації вказаного приміщення. (а.с. 7-8)

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.п. 1,2 ч.1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 ст. 152 ЦПК України передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів не погоджується із доводами в апеляційній скарзі про те, що в даному спорі не може бути застосований такий вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, оскільки в даному випадку розглядається спір про визнання договору іпотеки недійсним - позов немайнового характеру, оскільки як вбачається із виділених матеріалів справи позивачем оскаржуються дії ОСОБА_4 щодо передачі в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» майна позивача, а саме нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ «Аптека №39».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував заходи забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2016 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.П. Крайник