Рішення № 62959830, 14.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2495/16 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/5886/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

секретар: Жукровська Х.І.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ПАТ «Фідобанк» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, законним представником якої є ОСОБА_7, за участю третіх осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2016 року позовзадоволено частково.ВиселеноОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, законним представником якої є ОСОБА_7,місце проживання яких зареєстровано в квартирі №5, що знаходиться у м.Львові на вул.Словацького, 18, без надання іншого житлового приміщення.Стягнуто зОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1на користь Публічного акціонерноготовариства «Фідобанк»судовий збір в сумі 344,50 грн.Стягнуто зОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2на користь Публічного акціонерноготовариства «Фідобанк»судовий збір в сумі 344,50 грн.Стягнуто зОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3на користь Публічного акціонерноготовариства «Фідобанк»судовий збір в сумі 344,50 грн.Стягнуто зОСОБА_7на користь Публічного акціонерноготовариства «Фідобанк»судовий збір в сумі 344,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3-М.В.

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що квартира №5 є її єдиним житлом та не була придбана за рахунок кредиту, отриманого ОСОБА_4, згідно кредитного договору №086-в/46, що згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» унеможливлює задоволення позову. Враховуючи вказане спірна квартира не підлягає відчуженню, а відповідно відповідачі виселенню. Також, судом не враховано проживання у спірній квартирі неповнолітньої дитини. Крім цього, навіть у випадку можливого виселення їм повинно бути надано інше житло, яке повинно бути зазначене в рішенні суду. Також, судом було допущено і порушення норм процесуального закону.

В судове засідання окрім представника позивача решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не зявилися, причин неявки не повідомили, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 5, 7, 33, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 16, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 109 ЖК України та задовольняючи позов частково, виходив з того, що 10.04.2008 року між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПУАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 086-В/46 на придбання нерухомого майна. Відповідно до п.1.1 кредитного договору позивач надав ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 950000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення заборгованості 09 квітня 2038 року та сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 12,5% річних у порядку, визначеному п.п. 2.3.- 2.5. кредитного договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати процентів по ньому, штрафних санкцій та інших витрат, між банком та ОСОБА_9 укладено іпотечний договір, посвідчений 10.04.2008 pоку приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, який зареєстрований в реєстрі за № 3781. Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно належне іпотекодавцю на праві власності, а саме: квартира №5, яка складається з трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 32,6 кв.м та загальною площею 65,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Словацького Ю., буд.18 та квартира №1а, яка використовується як нежитлова на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів «Про надання дозволу громадянам на використання власних квартир як нежитлових» від 29.08.1996 року за № 435, загальною площею 32,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Словацького Ю., буд. 18. На момент укладення іпотечного договору ОСОБА_4, ОСОБА_3-М.В., ОСОБА_5 були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 Ю.АДРЕСА_1, фактично проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16.06.2011 року у справі № 2-2116/11 задоволено позовні вимоги ПУАТ «СЕБ БАНК», яке змінило своє найменування на ПУАТ «ФІДОБАНК», солідарно стягнено з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиверія» заборгованість у сумі 8654574,19 гривень. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.04.2012 року дане рішення залишено без змін. У звязку з цим, 19.01.2015 року відкрито виконавчі провадження по примусовому виконанню рішення суду про стягнення заборгованості. Твердження відповідачів про те, що вони разом з неповнолітньою ОСОБА_6 фактично проживають у квартирі №5 на вул. Словацького, 18 у м.Львові є необґрунтованими, оскільки 9.02.2015 року складено акт опису та арешту майна в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 3.-М.В., де зазначений предмет іпотеки описано та арештовано і в акті зазначено, що дані квартири об'єднані в одне приміщення та використовуються як кафе-бар. У зв'язку з тим, що відповідачами не виконані зобов'язання за договором кредиту та постійно здійснюються заходи, спрямовані на перешкоджання виконання рішення суду, позивачем було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку». Так, 26.11.2015 року на адреси ОСОБА_4 та ОСОБА_3-М.В. надіслано вимогу про усунення порушень, відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Дана вимога отримана останніми 2.12.2015 pоку, 4.12.2015 pоку та 7.12.2015 pоку. Також, судом встановлено, що з моменту опису та арешту зазначених квартир в рамках виконавчого провадження, тобто з 09.02.2015 року, майно передано на відповідальне зберігання та передано під охорону приватної охоронної фірми. Окрім того, позивачем 9.03.2016 року надіслано вимоги про звільнення квартири №5, яка складається з трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 32,6 кв.м. та загальною площею 65,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Словацького Ю., буд.18, та зняття з реєстрації місця проживання. 11.03.2016 року дані вимоги отримані ОСОБА_4, ОСОБА_3-М.В., ОСОБА_5, однак станом на 12.04.2016 року не виконані, відповідної інформації чи повідомлення позивачем не отримано. На даний час заборгованість за договором кредиту не погашена, рішення суду не виконане. Наявність зареєстрованих осіб в квартирі, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перешкоджає виконанню рішення суду про стягнення заборгованості та/або зверненню стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку», у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом про виселення відповідачів. Крім цього, судом встановлено, що у матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_4 про те, що останній зобовязується у разі не врегулювання спору мирним шляхом зняти ОСОБА_6 з реєстрації за адресою: м.Львів, вул. Словацького, 18/5 та прописати її за адресою: м.Львів, смт. Брюховичі, вул.Житня, 11. Зазначене у даному клопотанні у судовому засіданні підтверджено ОСОБА_4 Тобто судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_6 може бути зареєстрована за іншою адресою. Окрім того, судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_4 перебуває житловий будинок, загальною площею 54,5 кв.м, житловою площею 34,2 кв.м, який розташований за адресою: м.Львів, вул. Словацького, 18а та будинок, загальною площею 213,9 кв.м, житловою площею 117,4 кв.м, який розташований за адресою: м.Львів, смт. Брюховичі, вул. Житня, 11. Тому, прийняте рішення про звернення стягнення на квартири №5 та №1а, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Словацького, 18 та вчинення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області дій, спрямованих на примусове відчуження зазначеного майна не суперечать нормам ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відтак, суд дійшов висновку, що позов, в частині виселення мешканців квартири №5, яка розташована на вул. Словацького, 18 у м.Львові, підлягає до задоволення. Щодо вимог позивача про зняття з реєстрації відповідачів, то такі, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки підставою для зняття відповідачів з реєстрації є рішення суду про виселення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими не доведені.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано. 10.04.2008 року між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого у спірних правовідносинах є позивач та відповідачем ОСОБА_3-М.В, було укладено іпотечний договір, за яким нею у порядку забезпечення виконання кредитного договору укладеного між Банком та ОСОБА_4 №086-В/46 від 10.04.2008 року, була передана у іпотеку і спірна квартира №5 у будинку 18 на вул. ОСОБА_12 у м.Львові, яка належала на той час та належить і на даний час вказаному відповідачеві ОСОБА_3-М.В. на праві власності та не була придбана за кредитні кошти (іпотечний договір а.с. 6-8, 174-179, кредитний договір а.с. 166-172, дані реєстру прав власності на нерухоме майно а.с. 249-251).

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 16.06.2011 року, що набрало законної сили зобовязано стягнути солідарно з відповідачівОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також ОСОБА_11, ТзОВ Тиверія» в користь ПАТ «СЕБ Банк», що змінило назву на ПАТ «Фідобанк» 8654574 грн. 19 коп. заборгованості за згаданим кредитним договором (рішення судів першої та апеляційної інстанції витяг статуту ПАТ «Фідобанк» а.с. 9, 10, 30).

Вказане рішення суду про стягнення суми боргу за кредитним договором, що набрало законної сили перебуває на виконанні у ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області та в порядку виконання цього рішення на спірну квартиру накладено арешт та складено акт опису й арешту майна, а також призначались торги для реалізації цього майна (акт опису та арешту майна а.с. 15, матеріали про проведення торгів (заявки, супровідні листи, тощо) а.с. 19-21).

Окрім цього, позивачем, в порядку виконання умов договору іпотеки, що стосується іпотечного застереження (п. 4.1-4.5) вживалися заходи з метою вирішення питання про звернення стягнення на вказаний спірний предмет іпотеки.

Так, позивачем 26.11.2015 року були надіслані двом із відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3-М.В. вимога про погашення заборгованості за кредитним договором та попереджено, що у випадку невиконання такої Банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Після цього, 9.03.2016 року, зважаючи на невиконання відповідачами їх згаданої вимоги, Банком надіслано відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3-М.В. та ОСОБА_5 вимогу про звільнення приміщення спірної квартири протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги у звязку з тим, що Банком прийнято рішення про звернення стягнення на нерухоме майно, що передано в іпотеку, зокрема, і спірну квартиру.

Зважаючи на невиконання вказаної вимоги, Банк звернувся в суд з даним позовом про виселення відповідачів із спірної квартири, зокрема, і неповнолітньої ОСОБА_6 посилаючись на те, що їх реєстрація у квартирі у якій вони фактично не проживають є перешкодою для виконання рішення суду про стягнення коштів за договором кредиту, зокрема, для проведення прилюдних торгів.

Дійсно аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Про вказане йдеться у правових позиціях Верховного Суду України, висловленій у Постанові від 2.11.2016 року справа №6-2457цс16 та від 26.10.2016 року №6-1625цс16, прийнятих в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, що є обовязковими до застосування.

Або, враховуючи вказане, слід тлумачити, що відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно є підставою для укладення договору купівлі-продажу.

Крім цього, за змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Про вказане йдеться у ряді правових позицій Верховного Суду України, зокрема, й у Постанові від 6.07.2016 року справа №6-3173цс15, прийнятій в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, що є обовязковою до застосування.

Дійсно позивача слід вважати іпотекодержателем спірного майна (квартир), однак, як вбачається із матеріалів справи та вказано вище власником спірного житла і на даний час є ОСОБА_13.

Жодних доказів про будь-яке прийняте чи судове чи то позасудове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у матеріалах справи немає. Крім цього, як зазначила представник позивача у судовому засіданні жодне окреме рішення ні посадовою особою Банку, ані будь-яким його органом про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки окремо не приймалось та про таке йдеться лише в листі відповідачам. Жодного договору купівлі-продажу спірного обєкту нерухомості Банком в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, що передбачений у іпотечному застереженні, що міститься у згаданому договорі іпотеки Банком не укладалось та питання про укладення такого не вирішувалось. Слід вказати, що таке рішення (про звернення стягнення на предмет іпотеки) в силу Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і не могло бути прийнятим, оскільки дія такого розповсюджується на спірне житло.

Враховуючи вказані правовідносини, що виникли та згадані норми закону, Житловий кодекс України та Закон України «Про іпотеку» передбачають такі два можливі варіанти виселення громадян із житлового приміщення: за рішенням суду у випадку набуття права власності на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення, за позовом нового власника для усунення перешкод у його праві власності; або у випадку одночасного виселення із прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, у даному випадку банк просить виселити мешканців спірної квартири, один із яких є власником, не будучи ні новим власником житла ні не одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, що могли бути прийняті у випадках встановлених законом та передбачені у іпотечному застереженні у договорі іпотеки укладеному між сторонами. Таке, на думку Банку, може бути здійснене в порядку виконання рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором на сприяння його виконанню.

Враховуючи вказане жодних законних підстав для виселення громадян, що є вимогою ч.1 ст. 109 ЖК України для ухвалення рішення про виселення громадян немає.

Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення суду, при ухваленні якого судом першої інстанції вказаних норм закону та обставин, що мають значення для справи враховано не було, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказаним слід задовольнити апеляційну скаргу, визнавши її обґрунтованою.

Відповідно до задоволених вимог скарги слід вирішити питання стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст.303,304,307ч.1 п.2,309 ч.1 п.2-4,313,314ч.2,316,317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, законним представником якої є ОСОБА_7, за участю третіх осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в користь ОСОБА_3 3031,6 грн. сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене вкасаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

ОСОБА_14