Ухвала суду № 62959827, 15.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/562/14 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/5715/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 29 липня 2016 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 29 липня 2016 року в задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання - відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржило ПАТ «КБ «Надра».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ «КБ «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання задоволити. Вважають ухвалу незаконною та необґрунтованою, внаслідок порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що 4.12.2014 року та 12.03.2015 року Банк звертався до Сихівського районного суду м. Львова з заявою про видачу виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та надіслання їх за адресою відділення ПАТ «КБ «Надра»: 79008, м. Львів, вул. Пекарська, 7. 8.10.2015 року та 6.06.2016 року Банком повторно надсилалися заяви про видачу виконавчих листів, проте виконавчі листи було отримано лише 23.06.2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Банку. Вказують на те, що рішення суду набрало законної сили 6.11.2014 року, а термін пред'явлення виконавчого документу до виконання становить до 6.11.2015 року, а виконавчі листи отримано лише 23.06.2016 року. Також, ПАТ КБ «Надра», перебуваючи по даній справі в статусі стягувача, вчасно не пред'явив виконавчі листи до органів ДВС для примусового виконання, оскільки у зв'язку з надскладним фінансовим становищем, з 5.02.2015 року в ПАТ КБ «Надра» була запроваджена тимчасова адміністрація.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності представників), зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду заяви від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Що стосується електронних повідомлень-звернень, що надійшли на адресу суду з проханнями про відкладення розгляду справи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то колегією суддів у розгляді таких клопотань про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки такі не підписані особами, від імені яких такі подані та ідентифікувати надіслання таких особами, що беруть участь у справі - неможливо.

Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі та вимоги ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 371 ЦПК України та відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання виходив з того, що твердження заявника про те, що строк пред'явлення виконавчих документів до виконання пропущений не з вини банку є голослівними, а відтак і вимога заявника є безпідставною, оскільки на вимогу представника позивача ОСОБА_5 від 12.06.2014 року №49/8/2 2886 судом 10.07.2014 року скеровано на адресу банку копію судового рішення та виконавчі листи та такі отримані банком 14.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Вдруге ж Банк звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа 6.06.2016 року і 17.06.2016 року судом скеровано на адресу Банку виконавчі листи у справі. Також, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження покликання заявника про те, що 8.10.2015 року банком повторно надсилались заява про видачу виконавчих листів.

Відповідно до змісту ст. 129 Конституції України, в редакції чинній на час спірних правовідносин одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно чинної на даний час ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6. Рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року,заява № 18357/91, п. 40.

Зважаючи на наведене слід вважати, що за загальним правилом, рішення суду, що набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню.

Також, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Також, відповідно до ч.1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як вбачається із матеріалів справи, 5.06.2014 року Бродівським районним судом Львівської області було ухвалене рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказане рішення, відповідно до вимог ст.ст. 233, 223 ЦПК України, набрало законної сили 12.10.2014 року, так як після залишення заяви одного із відповідачів про перегляд вказаного заочного рішення ухвалою суду від 1.10.2014 року таке оскаржене в апеляційному порядку вказаним відповідачем не було, інші ж відповідачі чи позивач заяв про його перегляд чи апеляційних скарг не подавали.

До цього, а саме до набрання рішенням законної сили, а конкретно 12.06.2014 року представником позивача до суду було подано заяву про видачу копії рішення та виконавчих листів за наслідками розгляду даної справи (Т.1 а.с. 72).

На виконання вказаної заяви судом 10.07.2014 року такі копія рішення та виконавчі листи були надіслані позивачу та ним отримані 14.07.2014 року (супровідний лист із повідомленням про вручення поштового відправлення (Т.1 а.с. 77-78).

У зв'язку із поданням заяви про перегляд рішення суду відповідачем ОСОБА_4, а згодом і оскарженням ним ухвали суду про залишення без задоволення його заяви та надісланням справи до Апеляційного суду Львівської області, згадані виконавчі листи, що були подані позивачем на виконання, відповідно до постанов про повернення виконавчих листів до виконання повернуті ВДВС Бродівського РУЮ до суду та знаходяться у матеріалах даної цивільної справи (постанови державного виконавця, супровідний лист, виконавчі листи Т.1 а.с. 136-170).

Однак, після повернення виконавчих листів до суду, що мало місце 27.10.2014 року та 6.11.2014 року; повернення справи із Апеляційного суду Львівської області, а саме 26.11.2014 року; набрання у цей період рішенням суду законної сили, а саме 12.10.2014 року; наявність у матеріалах справи згаданої заяви представника Банку про видачу виконавчих листів від 12.06.2014 року (Т.1 а.с. 72), яка не була відкликана та не задоволена, зважаючи на повернення виконавчих листів суду, - слід вважати, що судом першої інстанції в порушення вимог закону (оскільки такий не зобов'язує сторону подавати двічі заяву про видачу виконавчого листа), до подання вдруге (як вірно вказав суд у оскаржуваній ухвалі) заяви про видачу виконавчих листів такі позивачу надіслані не були.

На другу ж заяву позивача від 13.06.2016 року (Т.1 а.с. 171) судом були видані нові виконавчі листи із зазначенням нових, знову ж помилкових, дати набрання рішенням законної сили та строку його виконання та надіслані позивачу (копії виконавчих листів Т.1 а.с. 176-187).

Зважаючи на наведене строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, який тривав з 12.10.2014 року до 12.10.2015 року, позивачем дійсно пропущений, однак такий пропущений з поважної причини, а саме через бездіяльність суду щодо видачі виконавчих листів по справі позивачу на його заяву від 12.06.2014 року (Т.1 а.с. 72).

Зважаючи на наведене оскаржувану ухвалу суду, якою у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання відмовлено слід скасувати з ухваленням нової ухвали, якою таку заяву слід задовольнити.

Вказаним слід, також, визнати апеляційну скаргу обґрунтованою та таку задовольнити.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2, п. 2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, 315, 317 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - задовольнити.

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 29 липня 2016 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Поновити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра