Ухвала суду № 62959536, 23.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 337/7852/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №337/7852/14-к Головуючий в 1 інст. Салтан Л.Г.

Провадження №11кп/778/1655/16 Доповідач в 2 інст. Булейко О.Л.

Категорія ч.1ст.388 КК України

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 листопада 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

Булейко О.Л., Дадашевої С.В., ОСОБА_3,

секретар Вечеренко Є.М.,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м. Дніпро, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5

З апеляційною скаргою звернувся прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з апеляційною скаргою на вирок Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 9 вересня 2016 року, яким ОСОБА_4, визнано невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст.388 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов, заявлений представником потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 139618грн.38 коп. - залишено без розгляду.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.

У апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження і на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.388 КК України, призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 34000 грн. Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд не дав належної оцінки або взагалі невірно оцінив показання представника потерпілого - ліквідатора ОСОБА_7, і ряду свідків, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Вважає що висновки експертизи, які судом прийняті до уваги при ухваленні виправдувального вироку, носять суто рекомендаційний характер і в більшій мірі, стосуються цивільного позову. Доводи обвинуваченої і сторони захисту, покладені в основу виправдувального вироку, на думку апелянта, є недостовірними, суперечать іншим доказам у кримінальному провадженні.

Апелянт просить допитати представника потерпілого - ліквідатора ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Захисником ОСОБА_5 на апеляційну скаргу прокурора подано заперечення. Захисник вважає вимоги апелянта незаконними та необґрунтованими. Звертає увагу, що свідок ОСОБА_8 (державний виконавець) підчас проведення виконавчих дій допустила ряд порушень законодавства, була притягнута до кримінальної відповідальності. Покази цього свідка, в частині обвинувачення ОСОБА_4, на думку захисника, суд обґрунтовано визнав такими, що надані у власних інтересах.

Свідок ОСОБА_9 щодо опису і арешту майна 20.12.2011 нічого не повідомила, бо нічого не пам'ятала. Свідок ОСОБА_10 лише повідомила про обізнаність проведення виконавчих дій, тобто про факт опису та арешту майна ТОВ «Теко-Фарм» державними виконавцями її відділу. Свідок ОСОБА_11 - директор ТОВ «Теко-Фарм», пояснював, що державні виконавці ВДВС Хортицьокого РУЮ повідомили його про те, що майно з аптеки «Теко-Фарм» забрали, воно знаходиться в підвалі цієї служби і не підтвердив, що ОСОБА_4 взяла на себе відповідальне зберігання майна.

Зі змісту показів представника потерпілого - ліквідатора ОСОБА_7 також не вбачається, що ОСОБА_4 брала на себе відповідальне зберігання все майно, яке було вказане в додатках на 64 аркушах до акту. Захисник вважає, що в контексті показів представника потерпілого, викликають сумніви щодо нанесених збитків, оскільки баланс ТОВ «Теко-Фарм» за 2011 рік, на підставі якого визначалась сума збитку, було складено з порушеннями, оскільки не була проведена інвентаризація товарних залишків.

Прокурором і представником потерпілого не надано доказів на підтвердження матеріальної шкоди на суму 69532 грн. Судом обґрунтовано взято до уваги висновки комплексної економіко-товарознавчої експертизи, які не підтвердили суму збитку заявлену стороною обвинувачення.

Покази ОСОБА_4 стосовно отримання 23.11.2011 на відповідальне зберігання майна, перелік якого містився на другому аркуші акту, та подальшому повернення саме цього майна стороною обвинувачення не спростовані поза розумним сумнівом, а усі сумні щодо доведеності вини особи, відповідно до ст.62 Конституції України, тлумачаться на її користь.

Вважає що повторний допит представника потерпілого - ліквідатора ОСОБА_7, і свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки вказані особи були допитані судом першої інстанції. Вважає випробувальний вирок щодо ОСОБА_4 законним і обґрунтованим, просить відмовити прокурору у задоволенні апеляційної скарги а вирок залишити без змін.

За вироком суду, органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи начальником юридичного відділу товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВЕНТА.ЛТД», розташованого в м. Дніпро, по вулиці Селянський узвіз, 3-а (ЄДРПОУ 21947206), відповідно до посадової інструкції якого входило: забезпечення правового супроводу діяльності підприємства, в тому числі, дотримання законності у діяльності підприємства, захист його правових інтересів.

20 жовтня 2011 року, до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА.ЛТД» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКО-ФАРМ» про стягнення основного боргу в сумі 99567 гривень 36 копійок, 3 % річних - 306 гривень 37 копійок, втрати від інфляції - 131 гривні 00 копійок, пені - 1582 гривні 98 копійок, втрат від інфляції та 10 % штрафу - 2807 гривень 73 копійки. Ухвалою № 32/5009/6381/11 від 15 листопада 2011 року Господарський суд Запорізької області задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА.ЛТД».

21 листопада 2011 року до Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції надійшла ухвала Господарського суду Запорізької області № 32/5009/6381/11 від 15 листопада 2011 року про вжиття заходів по забезпеченню позову ТОВ «ВЕНТА.ЛТД» шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» в сумі основного боргу - 99558 гривень 48 копійок, яка підлягала негайному виконанню.

На виконання зазначеної ухвали Господарського суду Запорізької області, ОСОБА_12, перебуваючи на посаді головного державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29936881 від 22 листопада 2011 року.

23 листопада 2011 року, в період часу з 11 години 23 хвилин до 18 години 30 хвилин, ОСОБА_12 знаходячись у приміщенні аптеки ТОВ «ТЕКО-ФАРМ», розташованої по вулиці Рубана, 20 в м. Запоріжжі, виконуючи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2011 року № 32/5009/6381/11, в присутності представника стягувача ТОВ «ВЕНТА.ЛТД» ОСОБА_4, за довіреністю виданою їй генеральним директором ТОВ «ВЕНТА.ЛТД » ОСОБА_13, у присутніх працівників аптеки ТОВ «ТЕКО-ФАРМ», провела опис та арешт майна, що належало на праві власності ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» на загальну суму 139618 гривень 38 копійок, та передала його, згідно акту опису та арешту майна від 23 листопада 2011 року, на відповідальне зберігання представнику стягувача ТОВ «ВЕНТА.ЛТД» ОСОБА_4, попередивши останню про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що ОСОБА_4 особисто розписалася в акті.

У період часу з 23 листопада 2011 року по 20 грудня 2011 року, ОСОБА_4, будучи особою, якій було ввірено майно на зберігання, що належало ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» та яке було описано та арештовано головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_12, маючи умисел на розтрату такого майна, діючи умисно, перебуваючи на посаді начальника юридичного відділу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА.ЛТД», використавши недоліки оформлення документів, допущені головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_12, знаходячись у м. Дніпропетровську, шляхом передачі арештованого та ввіреного їй на зберігання майна своїй знайомій, розтратила ввірене їй майно, чим спричинила ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» матеріальну шкоду на загальну суму 69532 гривні 00 копійок.

Прокурором було змінено обвинувачення, з уточненням час, місце, спосіб розтрати та переліку майна, яке було ввірено ОСОБА_4 та нею розтрачено.

За результатами розгляду кримінального провадження суд визнав невинуватою ОСОБА_4 у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст.388 КК України та виправдав останню у зв'язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, і наполягали на законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції; прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час судового розгляду обвинувачена вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях не визнала. Окрім обвинуваченої судом були допитані представник потерпілого ОСОБА_7, свідки ОСОБА_11,, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_22 Судом були прийняті відмови прокурора і сторони захисту про заявлені клопотання щодо допиту свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24 та Ніколаєва, досліджені письмові докази, а саме: матеріали виконавчого провадження №1098/7 №ЄДРВП 9936881, прошите і пронумероване на 83 аркушах, 21.03.2013; матеріали виконавчого провадження №1129/7 №ЄДРВП 30283462, прошите і пронумероване на 101 аркуші, 20.02.2014; протоколи від 22.04.2015 та 27.06.2014 про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; протоколи огляду предметів від 14.10.2014Судом призначалася судова економіко-товарознавча експертиза. Висновки експерта по вказаній експертизі №4647/4648-15 також були враховані судом. В судовому засіданні проводилися огляд речей.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, та у сукупності наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 388 КК України, оскільки вони, як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що за ч.1 ст.388 КК України, об'єктом злочину є встановлений порядок виконання вироків у частині конфіскації майна або інших правових рішень щодо забезпечення відповідного правового режиму майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано.

Суб'єкт злочину - спеціальний, яким може бути: а) приватна особа, якій майно ввірено на збереження після його опису чи арешту; б) службова особа, якій майно ввірене на відповідальне збереження у зв'язку з його описом, арештом чи конфіскацією; в) представник банківської або іншої фінансової установи, на рахунках якої перебувають заарештовані чи конфісковані кошти (вклади).

Суб'єктивна сторона злочину - лише прямий умисел. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Об'єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою особи і може полягати в учиненні хоча б однієї з декількох, альтернативно зазначених у диспозиції ст. 388 КК, дій стосовно майна, а саме: 1) розтрата; 2) відчуження; 3) приховування; 4) підміна; 5) пошкодження; 6) знищення; 7) порушення обмеження (обтяження) права користування майном; 8) здійснення банківських операцій з коштами, на які накладено арешт; 9) інші незаконні дії з майном, яке описане, заставлене, заарештоване чи конфісковане.

Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно (речі, грошові кошти, вклади, цінні папери, валютні цінності, майнові права тощо). За частиною 1 ст. 388 КК предметом злочину є: а) майно, на яке накладено арешт; б) заставлене майно; в) майно, яке описано.

Із змісту ч.1 ст. 388 КК випливає, що предметом злочину є майно, яке має особливий правовий статус, бо за ч. 1 ст. 388 КК власник або інший законний володілець цього майна внаслідок його опису, застави або накладення на нього арешту може бути обмежений або позбавлений права володіти, користуватися чи розпоряджатися ним.

Опис майна передбачає внесення його до відповідного акта опису, який містить перелік описаних предметів із зазначенням точної назви кожного з них, їх кількості, ціни та індивідуально-визначених ознак: ваги, марки, розміру, форми, кольору, товарного знаку, дати випуску, ступінь зносу, термін зберігання, тощо, а в окремих випадках - і родових ознак.

Відповідно до закону (наприклад, статті 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 61 Закону України «Про нотаріат») під час провадження опису, арешту або вилучення майна як фізичні особи, так й представники юридичних осіб, яким це майно передається (ввіряється) на збереження, попереджаються під розписку в акті опису про відповідальність за його незбереження. Тому обов'язковою умовою відповідальності за ст. 388 КК України є наявність оформленого у встановленому законом порядку попередження про відповідальність за ці діяння.

Проаналізувавши пояснення обвинуваченої, свідків та пояснення представника потерпілого, суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що 23.11.2011 в аптеці, що належить ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» було проведено виконавчу дію у вигляді опису та арешту майна, під час якої безпосередню участь брала ОСОБА_4 Але конкретно пояснити, яке саме майно було передано на відповідальне зберігання саме ОСОБА_4 ніхто з допитаних свідків пояснити не зміг. Свідок ОСОБА_25 пояснила, що ОСОБА_4 отримала на відповідальне зберігання все майно, перелік якого міститься в складеному акту з додатками. Натомість з цим, поза розумним сумнівом, суд не погодився виходячи з наступного: покази ОСОБА_4 в частині, того що акт складався із невеликої кількості аркушів, повністю збігалися з показами понятої ОСОБА_18, яка є не зацікавленою особою. Покази ОСОБА_12, відносно того, що майно, яке взяла на зберігання саме ОСОБА_4, було в дуже великій кількості і розмістилося на 64 аркушах додатків, суд оцінів критично, оскільки вважав, що ОСОБА_12 могла надати наступні покази з метою приховування неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Покази ОСОБА_12 на думку суду спростовувалися показами понятої ОСОБА_18, яка в залі суду 20.02.2015 нікого із присутніх не впізнала, та пояснила, за час її перебування в аптеці, який тривав приблизно 15 хвилин, акт державним виконавцем вже був складений, та підписаний особами, після чого в аптеці залишалися люди, що робили, їй невідомо. Також жодний присутній 23.11.2011 із працівників ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» в аптеці і виконавець ОСОБА_9 особисто не бачили і особисто не чули, що все майно, у повному обсязі, яке було вивезене з аптеки було передане на відповідальне зберігання саме ОСОБА_4, та що остання погодилася узяти на відповідальне зберігання усі наявні в аптеці препарати, які потребували певних умов зберігання. Робітники ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» , згідно їхніх пояснень, вважали, що майно забирає ТОВ «ВЕНТА.ЛТД», при цьому згідно пояснень допитаних свідків вбачалося, що крім ОСОБА_4, як представника ТОВ «ВЕНТА.ЛТД» під час опису були присутні і інші представники ТОВ «ВЕНТА.ЛТД». Свідок ОСОБА_11, директор ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» пояснив, що державні виконавці в приміщенні ВДВС Хортицького РУЮ 24.11.2011 повідомили його про те, що майно з аптеки ТОВ «ТЕКО-ФАРМ» по вул. Рубана, 20 у м. Запоріжжі 23.11.2011 забрали вони, майно знаходиться в підвалі цієї виконавчої служби. ОСОБА_11 не підтвердив того, що майно, зазначене у переліку в акті від 23.11.2011 взяла на відповідальне зберігання саме ОСОБА_4 Завідуюча аптекою ОСОБА_17, заступник головного бухгалтера ОСОБА_19, провізори ОСОБА_15 та ОСОБА_21 пояснили, що товар складали в коробки, які виносив з аптеки чорнявий невисокий молодий чоловік та складав до мікроавтобусу. Особисто ніхто не бачив, що майно, зазначене у переліку в акті від 23.11.2011 передавалося на відповідальне зберігання саме ОСОБА_4, та особисто ніхто не чув, щоб дану інформацію зачитували з акту державні виконавці. Якій саме особі на прізвище, передавався товар на відповідальне зберігання, ніхто з допитаних свідків суду не повідомив. Згідно пояснень представника потерпілого ОСОБА_7 вбачалося, що він спілкувався з представниками ТОВ «ВЕНТА.ЛТД», у тому числі і з ОСОБА_4, які повідомили, що майно зберігається на якомусь складі ТОВ «ВЕНТА.ЛТД», що також не доводило факту передання усього майна, вивезеного з аптеки саме обвинуваченій, самій же ОСОБА_26 висунуто обвинувачення відповідно до обставин, викладених в обвинувальному акті, розтрата ввіреного майна шляхом передачі своїй знайомій. Поясненнями допитаних свідків твердження ОСОБА_4, що вона в аптеці взяла на відповідальне зберігання майно, яке не потребувало особливих умов зберігання - окуляри, бинти, марлю, памперси, вату - перелік якого викладений на другому аркуші акту і саме за це вона розписалася, стороною обвинувачення не були спростовані.

На переконання суду ані показами свідків, ні письмовими доказами стороною обвинувачення не була доведена вина ОСОБА_4 у вчиненні нею інкримінованого правопорушення у межах обвинувачення, поза розумним сумнівом.

Її пояснення стосовно отримання 23.11.2011 на відповідальне зберігання майна, перелік якого міститься на другому аркуші акту, та в подальшому саме повернення цього майна на першу вимогу, яку отримала безпосередньо від слідчого, стороною обвинувачення належними доказами поза розумним сумнівом не спростовані.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж.Мюррей проти Сполученого Королівства).

Цей принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Спираючись на встановлені в ході розгляду справи обставини, оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_4 у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст. 388 КК України, що є однією з необхідних складових при встановлені факту наявності складу кримінального правопорушення, а тому вона була виправдана у зв'язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на положення ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судом дотримано вимог закону. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд по ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування виправдувального вироку, у провадженні не допущено, а висновки суду про невинуватість ОСОБА_4 у висунутому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 188 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.

Відповідно до вимог п. 1) ч. 3 ст. 374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зазначив формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4, і яке визнав недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченої з викладенням докладних мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які в апеляційній скарзі поставлені лише під сумнів, але не спростовані.

Апелянт, як на підстави, які, на його думку, спростовують висновки суду про невинуватість обвинуваченої, посилається на ті самі пояснення свідків, на які у вироку послався і суд.

Прокурор вважаючи висновки суду такими, що не відповідають обставинам кримінального провадження, просив суд апеляційної інстанції повторно допитати ряд свідків і представника потерпілого.

За вимогами ч.3 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідженні таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Ні в апеляційній скарзі, ні прокурором в судовому засіданні не були зазначені обставини, визначені у ч.3 ст.404 КПК України.

Прокурором ставиться питання про повторну оцінку тих самих доказів, тому клопотання про безпосередній допит представника потерпілого - ліквідатора ОСОБА_7, і свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у суді апеляційної інстанції не було задоволено колегією суддів.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду і спростовуються висновками суду, викладеними у вироку.

Порушень кримінального процесуального законодавства, які тягнуть скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді провадження, не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, залишити без задоволення, а вирок Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 9 вересня 2016 року, яким ОСОБА_4, визнано невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст.388 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Булейко О.Л. Дадашева С.В. Нікітюк В.Д.