Ухвала суду № 62957931, 23.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/1365/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Моргун О. В.Номер провадження 22-ц/788/1849/16 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 69

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Попруги С. В. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 17 жовтня 2016 року

у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись із заявою до суду, ОСОБА_3 просила суд встановити факт перебування її на утриманні сина ОСОБА_4 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що у зв'язку з загибеллю її сина від нещасного випадку на виробництві вона в січні 2015 року звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми (далі - Відділення Фонду) для виплати їй страхових виплат, проте їй було відмовлено у зв'язку з відсутності у неї права на такі виплати відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». В своїй заві ОСОБА_3 доводила, що перебувала на утриманні свого сина, тому встановлення даного факту дозволить отримати їй страхові виплати.

Ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 17.10.2016 року вказану заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду та роз'яснено сторонам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

ОСОБА_3 не погодилася з цією ухвалою і оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності спору про право між сторонами справи, оскільки вона дійсно перебувала на утриманні свого померлого сина, а встановлення вказаного факту необхідне для отримання страхових виплат, тому вона і звернулася із даною заявою до суду, яка підлягає розгляду в рамках окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з'явилася, але про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник зацікавленої особи просив судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у заявника виник спір з приводу відмови у призначенні їй страхової виплати через загибель її сина на виробництві. Саме з цих підстав Відділення Фонду проти заяви в цілому заперечувало, бо вважають, що цей спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі і встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, однією з умов встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.

У справі, що переглядається, Відділення Фонду заперечує в повному обсязі проти заяви ОСОБА_3 про встановлення факту перебування її на утриманні померлого сина для отримання страхових виплат, оскільки на дату смерті сина (жовтень 2014 року) заявниця офіційно працювала та отримувала заробітну плату, а також пенсію, що сукупно перевищувало встановлений державою прожитковий мінімум, тому вона не може вважатися особою, що перебувала на утриманні (а.с. 40).

Отже, між сторонами по справі виник спір про право, оскільки Відділення Фонду оспорює право ОСОБА_3 на отримання страхового відшкодування згідно законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні без розгляду, відповідно до положень ч. 6 ст. 235 ЦПК України.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Судом постановлено обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили

Судді: