Ухвала суду № 62957907, 23.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5605/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О.В.Номер провадження 22-ц/788/1882/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Попруги С. В. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2016 року

у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Лютого Максима Володимировича про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а :

26 жовтня 2016 року ст. державний виконавець Зарічного ВДВС м. Суми звернувся до суду з вказаним поданням, яке мотивує тим, що на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_6 Посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, а до відділу надійшла заява від стягувача про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, державний виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2016 року подання старшого державного виконавця Зарічного ВДВС м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області задоволено. Тимчасово, до виконання зобов'язань по сплаті заборгованості обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

В апеляційній скарзі представник боржника, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні подання. При цьому вважає помилковим висновок суду про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, оскільки в межах виконавчого провадження було реалізоване арештоване майно, а кошти від продажу майна були спрямовані на погашення вимог стягувачів, у тому числі частково погашена заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 на суму 1047,02 грн. Крім того, боржник з'являвся до державного виконавця 12 липня 2016 року для надання пояснень та надав заяву про те, що заборгованість він не може погасити через відсутність на даний момент коштів. Вказує, що встановлений законом строк проведення виконавчих дій на момент звернення державного виконавця до суду з поданням сплив, а тому виконавче провадження підлягає закриттю. Зазначає, що суд розглянув подання без участі державного виконавця, що унеможливило встановлення дійсних обставин справи та без повідомлення боржника про дату розгляду подання, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати суду докази по справі. Вказує, що при розгляді подання суд застосував Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який втратив чинність.

Заслухавши пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника заявника, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник має заборгованість перед ФОП ОСОБА_6, ухиляється від виконання рішення суду, до відділу виконавчої служби надав заяву про те, що не має наміру погашати заборгованість, а тому вважав за потрібне обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань по сплаті заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи підстави звернення головного державного виконавця до суду з поданням встановлено, що на виконанні у Зарічному ВДВС м. Суми перебуває виконавчий лист виданий Зарічним районним судом м. Суми від 22 липня 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_6 заборгованості за надані житлово - комунальні послуги в сумі 27699,90 грн. та судові витрати в сумі 277 грн., а всього 27976,90 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № ВП 44275826 від 04 серпня 2014 року (а.с. 11, 12).

Крім того, на виконанні у відділі знаходяться інші виконавчі документи про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь інших стягувачів (а.с. 38 - 45).

У процесі виконання виконавчих документів на електронних торгах було реалізоване майно боржника: автомобіль ВМW 325 і (легковий седан В), 1992 р.в. та квартира АДРЕСА_1 (а.с. 41, 44).

З розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум від 05 червня 2015 року вбачається, що на користь ФОП ОСОБА_6 за виконавчим провадженням № ВП 44275826 було стягнуто кошти у розмірі 1047,02 грн. та виконавчий збір у розмірі 104,70 грн., залишок боргу становить 26929,88 грн., а залишок виконавчого збору - 2692,99 грн. (а.с. 43 зворот).

З актів державного виконавця вбачається, що 16 червня та 12 липня 2016 державним виконавцем було здійснено вихід за адресою місця реєстрації боржника: АДРЕСА_2, проте двері квартири ніхто не відчинив (а.с. 17 - 18).

13 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до виконавчої служби із заявою в якій вказував, що йому відомо про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього на користь ФОП ОСОБА_6 боргу у розмірі 27976,90 грн., проте дану заборгованість він не має наміру погашати, у зв'язку з відсутністю коштів (а.с. 20 зворот).

ФОП ОСОБА_6 надала до виконавчої служби заяву в якій просила звернутись до суду з поданням про встановлення обмеження боржника у праві виїзду за кордон на підставі того, що в матеріалах виконавчого провадження знаходиться заява боржника про відмову виконувати рішення (а.с. 21).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду громадянина України за кордон.

Згідно зі ст.377-1 ЦПК України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) державний виконавець за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби може звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Судом першої інстанції при задоволенні подання державного виконавця було взято до уваги, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду від 22 липня 2013 року, сплачувати заборгованість він не має наміру, що підтверджується його заявою від 13 липня 2016 року (а.с. 20 зворот).

Доводи апеляційної скарги про те, що боржником частково сплачена заборгованість за рахунок реалізації арештованого майна на електронних торгах не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем вживаються заходи спрямовані на реальне виконання виконавчих документів, що перебувають на виконанні у відділі виконавчої служби, у тому числі і про стягнення заборгованості на користь ФОП ОСОБА_6, а обмеження у праві виїзду за межі України є заходом стимулювання боржника до самостійного виконання зобов'язання, які можуть застосовуватись незалежно один від одного.

Таким чином, сплата боржником 1047,02 грн. на виконання виконавчого документу не звільняє його від погашення всієї суми заборгованості.

Колегія суддів приймає до уваги і ті обставини, державний виконавець неодноразово здійснював вихід за адресою місця реєстрації боржника: АДРЕСА_2,з метою опису майна в рахунок погашення боргу (а.с. 17 - 19), а також те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою працездатного віку, займається підприємницькою діяльністю, а тому повинен самостійно вживати заходи спрямовані на виконання своїх зобов'язань по сплаті боргу, покладених на нього рішенням суду, отже, не є підставою для відмови у поданні твердження апелянта про те, що у боржника відсутні кошти або майно для виконання судового рішення.

Посилання апелянта про те, що суд при розгляді подання послався на недіючу норму права, зокрема на ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», редакція якого чинна з 05 жовтня 2016 року, містить аналогічну норму, яка надає право державному виконавцю у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Доводи апеляційної скарги, що виконавче провадження підлягає закриттю, враховуючи закінчення шестимісячного строку для проведення виконавчих дій та відсутність у боржника майна, не є предметом розгляду у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, тому її слід відхилити, а ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -