Ухвала суду № 62957892, 24.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №578/202/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/991/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Демченка М. О., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: вул. Північна, б. 142 с. В. Рибиця Краснопільського району Сумської області, не судимий в силу ст. 89 КК України

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

з участю прокурора - Матеко А.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга захисника обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якій захисник просить вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року відносно ОСОБА_3 змінити в частині міри покарання, звільнити його від відбування покарання призначеного судом першої інстанції з застосуванням вимог ст. 75 ,76 КК України, встановивши іспитовий строк на один рік, звільнивши з під варти в залі суду.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_3, 15 грудня 2015 року близько 18.00 год., перебуваючи поряд з будинком №112 по вул. Північній с. В Рибиця Краснопільського району Сумської області, належного ОСОБА_5, діючи таємно, умисно протиправно, з корисливою метою, користуючись тим, що його дії залишаються непомітними для інших осіб, шляхом вільного доступу, через відкриті двері паркану означеного домоволодіння, проник на його територію, після чого підійшов до підсобного господарського приміщення, яке там знаходилося та проник всередину вказаного сховища, звідки здійснив крадіжку майна, належного потерпілому ОСОБА_5, спричинивши останньому майнову шкоду на суму 566 грн. 00 коп. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Вироком Краснопільського районного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому за цим законом покарання, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взято під варту в залі суду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 429 грн.66 коп.

Питання речових доказів вирішено в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді одного року позбавлення волі, суд першої інстанції хоч і зазначив у вироку, але не врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання та недостатньо врахував наявність цілого ряду помякшуючих його вину обставин, а саме, що він повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, активно сприяв його розкриттю, щиро розкаявся у скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, тяжких наслідків від його дій не настало, потерпілий претензій матеріального та морального характеру до нього не має, викрадене майно повернуто;

- хоч відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_3 визнаний винним і віднесено до тяжких злочинів, але тяжких наслідків від його дій не наступило. Потерпілий до нього претензій не має, викрадене одразу повернуте;

- ОСОБА_3, відповідно до висновку експерта, на момент скоєння злочину виявляв ознаки розладу особистості внаслідок органічного ураження головного мозку з помірним зниженням памяті та інтелекту, а тому, вважає, що його виправлення і перевиховання можливо без призначення йому міри покарання, повязаної з реальним позбавленням волі, а з встановленням йому іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь головуючого судді про зміст оскарженого судового рішення, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції розглянув вказане кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КК України, з урахуванням зазначеного вирок суду в частині фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржується.

Санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років

Як вбачається зі змісту вироку, призначаючи ОСОБА_3 покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, судом першої інстанції, як обставини, які помякшують покарання було враховано: визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, судом також було враховано особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем мешкання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога, психіатра та невропатолога, стан його здоровя за висновком експерта.

При цьому, судом було також враховано і позицію потерпілого, який обвинуваченого пробачив, оскільки збитки відшкодовані шляхом повернення викраденого майна.

За таких обставин, саме з урахуванням помякшуючих покарання обставин, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, позиції потерпілого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про можливість призначення ОСОБА_3 покарання, встановленого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання, фактично були враховані всі обставини, про які зазначає захисник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі.

Крім зазначених обставин, які помякшують покарання обвинуваченого, судом обґрунтовано при винесенні вироку враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а також те, що обвинувачений допускав неодноразове умисне ухилення від явки до суду, у звязку з чим йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що з врахуванням того, що відповідно до висновку судово - психіатричного експерта № 50 від 15.02.2016 року на момент скоєння злочину ОСОБА_3 виявляв ознаки розладу особистості внаслідок органічного ураження головного мозку з помірним зниженням памяті та інтелекту, є підстави для застосування положень статей 75, 76 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з вказаного висновку експерта також вбачається, що ОСОБА_3 на момент вчинення злочину не виявляв ознак будь - якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п. 159-161).

З врахуванням вищезазначеного, доводи апеляційної скарги захисника, на думку колегії суддів, не спростовують правильність висновків суду щодо виду та строку призначеного ОСОБА_3 покарання, оскільки за таких обставин, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише за умови ізоляції його від суспільства, та таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, з урахуванням положень передбачених ч.5 ст. 72 КК України є підстави для зарахування обвинуваченому ОСОБА_3 строку попереднього увязнення з 30 вересня 2016 року по 24 листопада 2016 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року відносно ОСОБА_3 Всиля Івановича залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

Зарахувати ОСОБА_3 Всилю Івановичу у строк покарання строк попереднього увязнення з 30 вересня 2016 року по 24 листопада 2016 року включно, в порядку визначеному ч.5 ст. 72 КК України, із співвідношення: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в цей же строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_6. ОСОБА_7.

.