Ухвала суду № 62957889, 21.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5587/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1676/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 43

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, позбавлення права користування домоволодінням та виселення,

та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності, стягнення грошової компенсації, поділ майна, -

в с т а н о в и л а:

30 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що він є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки, що розташовані за адресою: м. Суми, пров. Карбишева, 8. На початку літа 2014 року йому стало відомо, що в належному йому будинку зареєстрована відповідачка ОСОБА_5 Він не може потрапити до будинку та продати будинок, оскільки остання йому в цьому перешкоджає, змінила в дверях будинку замки, відмовляється добровільно виселитись з будинку та знятись з реєстрації. Згоди на реєстрацію та проживання відповідачки в будинку він не надавав, вона не є членом його родини, перешкоджає йому у здійсненні прав власника. Просить позбавити ОСОБА_5 права користування домоволодінням, що розташоване за адресою: м. Суми, пров. Карбишева, 8 та виселити її з даного домоволодіння.

21 серпня 2014 року ОСОБА_5В звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю і поділ спільно набутого майна. В обґрунтування позову посилається на те, що вона з ОСОБА_3 з 1997 року проживає однією сімєю. Після смерті батька ОСОБА_3 вони перейшли проживати до його матері в буд. № 8 по пров. Карбишева в м. Суми. Коли померла мати ОСОБА_3, він як власник будинку, 31.12.2003 року зареєстрував її в будинку в якості члена своєї сімї. Тобто вони протягом 17 років проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, разом працювали, мали спільний сімейний бюджет, сплачували комунальні платежі. У травні 2014 року вони припинили спільне проживання. Під час спільного проживання з 2004 року вони з відповідачем добудували спірний будинок, зробили капітальний ремонт в ньому. З надвірних будівель побудували бесідку, зробили нову огорожу і ворота, у дворі поклали тротуарну плитку. Всі роботи були виконані за гроші із спільного сімейного бюджету. Вважає, що виконані за її участі капітальні роботи в будинку значно збільшили його вартість. Спірне домоволодіння є її єдиним місцем проживання. Під час спільного проживання з ОСОБА_3 вони придбали 3 автомобіля, один з яких було продано. Крім того під час спільного проживання починаючи з 2005 року вони з ОСОБА_3 придбали меблі та побутову техніку, які знаходяться в будинку по пров. Карбишева, 8 в м. Суми. Остаточно уточнивши свої позовні вимоги просить: встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 1997 року по травень 2014 року;

визнати добудову до будинку № 8 по пров. Карбишева в м. Суми, а саме приміщення: ганок, коридор, ванну кімнату і туалет, а також надвірні будівлі: бесідку, огорожу і ворота обєктом права спільної сумісної власності загальною попередньою вартістю 60000 грн. Визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеної прибудови до будинку і надвірних будівель;

визнати за нею право на отримання грошової компенсації за 1/2 частку вартості проведеного капітального ремонту спірного будинку, а саме 9-ти пластикових вікон, 9 батарей опалення, облаштування стін в кімнатах гіпсокартоном, обклеювання стін шпалерами, в кухні, коридорі і вітальні пластиком, підвісних стель у кімнатах, вартість покриття підлоги ковроліном, вартість підлоги із підігрівом, вартість 2-х броньованих дверей, 2-х міжкімнатних дверей, утеплення зовнішніх стін будинку пінопластом і штукатурення їх, замощення двору тротуарною плиткою, всього за попередньою вартістю 40000 грн.;

розділити між нею та ОСОБА_3 спільно нажите майно: мякий куточок, обтягнутий гобеленовою тканиною сіро-коричневого кольору, вартістю 3000 грн., кухонний куточок, обтягнутий штучною шкірою синє-білого кольору із обіднім столом 2000 грн., музичний центр Panaconik 2000 грн., стереосистему ODEON 2000 грн., плазменний телевізор SAMSUNG 4000 грн., холодильник 2-х камерний Атлант 3000 грн., мікрохвильову піч LG- 400 грн., газову плитку VEKO -1000 грн., мийку 400 грн., змішувач 200 грн. телевізор JVC в кухню 600 грн., відеокасетний плеєр AKAI 1000 грн., газовий котел Прага 3000 грн., пральну машину INDEZIT 2000 грн., а всього на 24600 грн. Виділити їй ? частку цього майна, а саме: мякий куточок, обтягнутий гобеленовою тканиною сіро-коричньового кольору 300 грн., плазменний телевізор SAMSUNG 4000 грн., холодильник 2-х камерний Атлант 3000 грн., мікрохвильову піч LG- 400 грн., пральну машину INDEZIT 2000 грн., а всього на 12400 грн.; ОСОБА_3 виділити все інше майно: мякий куточок в кухню обтягнутий штучною шкірою синє-білого кольору із обіднім столом - 2000 грн., музичний центр Panaconik 2000 грн., стереосистему ODEON 2000 грн., газову плиту VEKO -1000 грн., мийку металеву 400 грн., змішувач 200 грн., телевізор JVC в кухню 600 грн., відеокасетний плеєр AKAI 1000 грн., газовий котел 3000 грн., а всього на 12200 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля ВАЗ 21093 в розмірі 20000 грн., та за 1/2 частку вартості автомобіля АУДІ, залишивши їх в користуванні ОСОБА_3;

стягнути з відповідача на її користь судові витрати та витрати за надання правової допомоги.

Рішенням суду в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено повністю за необгрутованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначає, що ОСОБА_3 було надано суду належні та допустимі докази, що свідчать про перешкоджання йому ОСОБА_5 у здійсненні права власності. Судом не враховано, що у ОСОБА_5 відсутні будь-які підстави для зайняття спірного будинку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6, посилається на те, що судом ухвалено невірне рішення, всупереч наданим у справі доказам, невірно встановлені обставини справи, рішення є суперечливим, непослідовним. На підтвердження того, що ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_3 однією сімєю, суду були надані численні письмові докази. Цю обставину також підтвердити свідки. ОСОБА_5 також були надані докази суду про те, що під час спільного проживання з ОСОБА_3, вона мала постійний дохід. ОСОБА_3 зі свого боку не надав жодного документу про те, що він мав офіційний дохід до 2010 року. Не надав він і документів про придбання будівельних матеріалів. Вважає, що суду надані письмові докази, фотознімки та підтверджено показаннями свідків з обох сторін про спільне набуття ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 майна, яке підлягає поділу між ними в рівних частинах. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, а саме: встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, починаючи з 05 липня 2000 року по травень 2014 року. Визнати прибудову до будинку А та надвірні будівлі новоствореним майном обєктом права спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_5 право власності на 21/100 частку будинку із надвірними будівлями за адресою: м. Суми, пров. Карбишева, 8, вартістю 105700 грн. Стягнути на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля AUDI в розмірі 37796 грн. Провести поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сімєю із ОСОБА_3 та виділити ОСОБА_5 наступне майно: мякий куточок, обтягнутий гобеленовою тканиною, вартістю 3000 грн., холодильник «Атлант» - 3000 грн., а всього на суму 6000 грн. Відповідачу виділити майно: меблевий куточок у кухню 1000 грн., музичний центр Panaconik 1000 грн., стерео система Odeon 2000 грн., телевізор Samsyng 4000 грн., телевізор JVC 850 грн., а всього на 8850 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її адвоката ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 перешкоджає йому користуватися належним йому будинком.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_3 з 1997 року по травень 2014 року однією сімєю без шлюбу та придбання спільного майна не доведений, а тому підстави для визнання права власності на частку прибудови до будинку та надвірних будівель, визнання добудови та надвірних будівель обєктом права спільної сумісної власності, стягнення грошової компенсації за 1/2 частину автомобілів, визнання права на отримання грошової компенсації за частину вартості капітального ремонту будинку та замощення двору тротуарною плиткою, поділ майна, - відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовів, оскільки суд дійшов його повно і всебічно зясувавши обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 15 липня 1999 року після померлого 07 жовтня 1998 року ОСОБА_3 ОСОБА_8 В.В. разом зі своєю матірю ОСОБА_9 набули у власність будинок з господарсько-побутовими будівлями та земельну ділянку за адресою: м. Суми, пров. Карбишева, 8 (т. 1 а. с. 8-9).

23 травня 2002 року ОСОБА_9 померла (т. 1, а. с. 15). Згідно матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини звернувся її син ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину на спадкове він до цього часу не отримав (т. 3 а. с. 37-49).

Після смерті батьків ОСОБА_3 у вказаному будинку було облаштовано цегляну прибудову розміром 2 на 5,45 м з тамбуром і санвузлом, а також виконано ремонт будинку з його утепленням та заміною пластикових вікон (т. 3 а. с. 105-130).

З будинкової книги прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 на пров. Карбишева в м. Суми вбачається, що в будинку були зареєстровані батьки ОСОБА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які померли, ОСОБА_3, який зареєстрований з 1988 року, а з 31 грудня 2003 року в будинку також зареєстрована ОСОБА_5 (т. 1 а. с.16-17).

З копії поквартирної картки, наданої Зарічним РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 як наймач з 30.08.1988 року, а ОСОБА_5 зареєстрована як піднаймач з 31.12.2003 року; згідно картки реєстрації ОСОБА_5 вона прибула із с. Бездрик Сумського району Сумської області, працює ЧП «Авангард» заступник директора (т. 1 а. с. 154-156).

До 04 липня 2000 року ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (т. 3 а. с. 54).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.07.2003 року ОСОБА_10, ОСОБА_5 продали належну їм квартиру за адресою: м. Суми, вул. Прокофєва, буд, 36, кв. 193 (т. 1 а. с. 123). В договорі зазначено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_5 мешкають за адресою: АДРЕСА_1.

За обліковими даними АІПС «Автомобіль», станом на 19.08.2014 року за громадянкою ОСОБА_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, був зареєстрований автомобіль SEAT Ibiza, номерний знак В3620СІ. 30.01.2001 року вказаний автомобіль знятий з обліку. 10.06.2008 року за ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровано автомобіль ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1. Станом на 19.08.2014 року вказаний автомобіль перебуває на обліку у Центрі ДАІ № 5901 м. Суми. Автомобіль AUDI за ОСОБА_3 не реєструвався. Відомості щодо права керування транспортними засобами по довіреності відсутні (т. 1 а. с. 107).

Згідно довіреності від 10.08.1998 року ОСОБА_5 надала право ОСОБА_3 керувати автомобілем марки SEAT Ibiza, номерний знак м В 3620 СІ. Строк дії довіреності до 10.08.2001 р.(т. 1, а. с. 108).

07.12.2011 року ОСОБА_11 видав довіреність на ОСОБА_3 на належний йому автомобіль AUDI 100 2.6, р. н. ВМ0232АТ, згідно якої уповноважив його розпоряджатися автомобілем на свій розсуд, в тому числі зняти його з обліку в органах ДАІ чи поставити на облік, продати за ціну та на умовах на свій розсуд, а також експлуатувати цей автомобіль на території України та за її межами. Строк дії довіреності до 07 грудня 2041 року (т. 1 а. с. 169-170).

Відповідно до повідомлення управління ДАІ УМВС України в Сумській області від 13.10.2015 року автомобіль ВАЗ 21093, р. н. ВМ0508АК 19.03.2015 року перереєстрований за громадянином ОСОБА_12 Автомобіль AUDI 100 2.6, р. н. ВМ0232АТ 27.07.2011 року був зареєстрований за громадянином ОСОБА_11, а 14.08.2015 року перереєстрований на громадянку ОСОБА_13, право користування ним має громадянин ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 79; 89).

В матеріалах справи також містяться документи про придбання меблевих куточків та побутової техніки.

Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 він знав ОСОБА_5 з 1997 року, так як його сестра є дружиною брата ОСОБА_5 Крім того вони працювали разом в ЧП «Авангард» у звязку з чим ОСОБА_5 видала йому довіреність на керування належним їй автомобілем марки SEAT Ibiza для того, щоб він їй допомагав у разі потреби. В 2003 році ОСОБА_5 продала належну їй квартиру, після чого звернулась до нього з проханням щодо проживання в його будинку. Він виділив їй окрему кімнату в будинку для проживання. Так як ОСОБА_5 проживала в його будинку, вона дійсно допомагала йому по господарству, готувала їжу, але спільного бюджету вони ніколи не мали та однією сімєю як чоловік та жінка не проживали. Яким чином ОСОБА_5 зареєструвала місце проживання в належному йому будинку йому не відомо, так як він їй дозволу на реєстрацію не давав. З 2002 року по 2010 рік він не офіційно працював в Києві на будівництві зварювальником та отримував по 700 доларів заробітної плати за 15 днів вахти, а з 2010 року працює на цій же роботі в ТОВ «Моноліт» і також постійно знаходиться у відрядженнях у м. Києві. Як поліпшення належного йому будинку, так і придбання автомобілів, побутової техніки та меблів, які знаходились в його будинку, він здійснив своєю працею та за рахунок зароблених ним грошей. Пральну машину INDEZIT ОСОБА_5 придбала для себе за свої кошти і це є її майно на яке він ніколи не претендував.

Дослідивши надані ОСОБА_5 докази на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних та безспірних доказів на підтвердження того, що вони з ОСОБА_3 проживали однією сімєю в період, коли було придбане зазначене нею у позові рухоме майно. Не надано нею і таких доказів на підтвердження того, що вона вкладала свої кошти в придбання цього майна, а також у будівництво прибудови до належного ОСОБА_3 будинку, його ремонт та в облаштування подвіря бесідкою, огорожею і тротуарною плиткою.

Відповідно до довідок ДПІ у м. Сумах ОСОБА_5 перебувала на обліку як платник податків субєкт підприємницької діяльності з 19.10.2004 року. Знята з обліку 30.01.2013 року. В 2004 році, з 2006 року по 2009 рік податків не сплачувала, що свідчить про відсутність у неї в зазначений період доходів від підприємницької діяльності. В 2010 році сума її одержаного валового доходу (обсяг виручки) склав 0 грн., в 2011 році 82925,70 грн., тобто по 6910,48 грн. щомісячно. В період 1998-1999, 2000-2001 роки ОСОБА_5 перебувала на обліку в Центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. В 1999-2000 роках працювала в кооперативі «Авангард», де отримувала не значні доходи. (т. 1 а. с. 127; 171-173; т. 2 а. с. 37; 63). Будь-які інші докази про наявність у ОСОБА_5 відповідних доходів та вкладення їх у придбання зазначеного нею майна та поліпшення будинку, матеріали справи не містять.

Показання свідків про спільне проживання сторін та фотознімки їх спілкування, медична документація ОСОБА_5, в якій вона зазначила ОСОБА_3 своїм чоловіком, самі по собі не підтверджують, що в період придбання спірного майна, між нею та ОСОБА_3 існували усталені відносини, що притаманні подружжю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_5

Колегія суддів також вважає, що суд обґрунтовано відмовив і у задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житлом та виселення ОСОБА_5

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_5 не є членом його сімї, зареєструвалась в будинку без його згоди, він має намір продати будинок, а ОСОБА_5 перешкоджає покупцям його оглянути, відмовляється виселитись з будинку та знятись з реєстрації. Тому, посилаючись на ч. 3 ст. 116 ЖК України та ст. 391 ЦК України, він просить позбавити її права користування спірним житловим приміщенням та виселити. В той же час з пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_5 вселилась до належного йому будинку з його дозволу, він виділив їй окрему кімнату для проживання. Строк її проживання в будинку ним не встановлювався. В поквартирній картці на будинок ОСОБА_5 зазначена як піднаймач. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 не надано доказів, що ОСОБА_5 перешкоджає йому у користуванні будинком. А тому, враховуючи встановлені обставини вселення та реєстрації ОСОБА_5 у спірному будинку, яке відбулося зі згоди власника, фактично як наймача, без визначення строку її проживання, із зазначених ОСОБА_3 підстав його вимоги про позбавлення ОСОБА_5 права користування належним йому будинком та її виселення задоволенню не підлягають. Проте, він, як власник будинку, не позбавлений можливості захистити свої права в інший спосіб, передбачений діючим законодавством.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Доводи апеляційних скарг не містять підстав для скасування правильного по суті рішення суду, а тому апеляційні скарги представників сторін необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -