Ухвала суду № 62957669, 14.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5971/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В., Сєвєрова Є.С.,

при секретарі судового засідання Гамарц Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

24.07.2012 року до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулось Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (а.с. 1-3) .

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» суму заборгованості в розмірі 447944, 24 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» судовий збір у сумі 1609,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» судовий збір у сумі 1609,50 грн.(а.с. 68-69).

06.07.2016 року ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт посилається на те, що суд неповно зясував усі обставини, що мають значення для справи, невірно оцінив докази, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Просить поновити строк на апеляційне оскарження; призначити по справі судову економічну експертизу, судову будівельно-технічну експертизу та зупинити провадження по справі; скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ПАТ КБ «Надра» відмовити в повному обсязі (а.с. 88-95).

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники в судове засідання не зявились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи. При цьому апелянт повинен проявляти зацікавленість долею свою апеляційної скарги, а оскільки він в судове засідання не зявився, в тому числі, маючи можливість отримати інформацію про рух розгляду його скарги в Інтернет - мережі на офіційній сторінці апеляційного суду Одеської області, то слід визнати, що він самостійно розпорядився своїми процесуальними правами, та не зявився в судове засідання до апеляційного суду Одеської області.

В процесі розгляду апеляційної скарги колегією суддів було відхилено клопотання апелянта про призначення судової будівельно-технічної експертизи та судової економічної експертизи, а також про повернення справи до суду першої інстанції (а.с.153-154, 155-157).

Згідно з ч.1ст.303 ЦПК Українипід час розгляду справив апеляційному порядку апеляційний судперевіряє законність і обґрунтованістьрішення суду першої інстанціїв межахдоводівапеляційної скаргита вимог заявлениху судіпершої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргапідлягаєвідхиленню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час судового розгляду відповідачі своїх зобовязань по кредитному договору та договору поруки не виконали, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 05 жовтня 2007 року між Публічним Акціонерним Товариством «Комерційний Банк «Надра»» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № ОД05/10/2007/840-К/854 та Договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручився перед Кредитором на належне виконання взятих на себе зобовязань згідно Кредитного договору. Станом на 26.12.2011 року загальна сума заборгованості відповідачки ОСОБА_2, становить 56 068, 02 дол. США (в грн. екв. 447 944,24 грн.), яка складається з: - тіло кредиту 31 559,04 дол. США (в грн. екв. 252 134,64); - заборгованість за відсотками 13 300,13 дол. США (в грн. екв. 106 258,73); - пеня 7 788,85 дол. США (в грн. екв. 62 227,46); - штраф 3 420,00 дол. США (в грн. екв. 27 323,41). Всього сума заборгованості складає 56 068, 02 дол. США (в грн. екв.447 944,24 грн.).

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції правильно виходив з того, що так як встановлені кредитним договором терміни повернення наданого кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит позичальником не дотримуються, то у відповідача виникла прострочена заборгованість перед банком щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, яка на момент розгляду справи в суді не була погашена.

Разом з тим, відхиляючи довід апелянта про те, що судом першої інстанції не було належним чином проінформовано апелянта про час та місце розгляду справи, внаслідок чого він був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В матеріалах справи наявні поштові конверти (а.с.54, 55, 56, 62, 63, 64, 73, 74), які повернулися на адресу суду першої інстанції з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Вказана судова кореспонденція надсилалася відповідачам на адреси їх реєстрації, що підтверджується штампами прописки в їх паспортах. Таким чином, судом першої інстанції прийняті заходи щодо належного інформування відповідачів про час та місце розгляду справи передбачені ЦПК України.

Крім цього, твердження апелянта про те, що розрахунки заборгованості, які надані позивачем, містять тільки суми заборгованості без надання відповідних розрахунків, банківських виписок завірених належним чином та зазначення того, з чого складаються ці суми, то колегія суддів виходить з того, що в умовах змагальності цивільного процесу сторона повинна спростовувати посилання іншої сторони певними доказами, а не займати пасивну позицію, яка ґрунтується лише на не визнанні (не доведенні) обставин, на які посилається позивач, який надав відповідні розрахунки (а.с. 5-6), та докази виникнення заборгованості (а.с. 22-23), які в установленому законом порядку стороною відповідача не спростовані належними та допустимими доказами, зокрема, квитанціями про щомісячну сплату за вищевказаним договором та/або про внесення грошових коштів в повному обсязі тощо.

Оцінюючи посилання апелянта щодо спливу строку позовної давності відносно вимог про стягнення пені, колегія суддів звертає увагу на те, що вказана заява не була зроблена в суді першої інстанції, а тому вона не може бути врахована в суді апеляційної інстанції.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213, 214, 303, 315 ЦПК України, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема не врахував п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів звертає увагу на те, що вказане обмеження стосується позасудового порядку стягнення заборгованості (повернення кредиту), на що зверталась увага ВСУ в постанові № 6-122цс від 20.11.2013 року, який вказав, що пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному звязку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростували вірних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

ОСОБА_4

ОСОБА_5