Рішення № 6295515, 10.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09 Справа № 6/247/09

Суддя

За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Київ в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Запоріжжя

До Акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія»м. Київ в особі Запорізького обласного управління Акціонерного товариства „Українська пожежно страхова компанія” м. Запоріжжя

Треті особи, на стороні позивача, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_1 АДРЕСА_2

Відкрите акціонерне товариство Комерційний Банк „Надра” м. Київ, в особі Філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” Запорізького Регіонального Управління м. Запоріжжя

Третя особа,на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_3 АДРЕСА_2

Про стягнення 32 370 грн. 27 коп.

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:Тищенко Н.А. дов. № 353-09/04 від 19.02.2009р.

Від відповідача:Дзьобко В.О. дов. № 134 від 04.01.2008р.

Від третьої особи 1:не зявився

Від третьої особи 2:не зявився

Від третьої особи 3:не зявився

Розглянувши матеріали справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Київ в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія»м. Київ в особі Запорізького обласного управління Акціонерного товариства „Українська пожежно страхова компанія” м. Запоріжжя, треті особи на стороні позивача, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 та Відкрите акціонерне товариство Комерційний Банк „Надра” м. Київ, в особі Філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” Запорізького Регіонального Управління м. Запоріжжя, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 АДРЕСА_2, про стягнення 32370 грн. 27 коп., суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32370 грн. 72 коп., яка складається з суми страхового відшкодування у розмірі 24990 грн., пені в сумі 2957 грн. 72 коп., 3 % річних в сумі 369 грн. 72 коп., нарахувань від інфляції в сумі 2573 грн. 97 коп. та суми 1478 грн. 86 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: з позовними вимогами в частині стягнення 2957 грн. 72 коп. пені, 369 грн. 72 коп. трьох процентів річних, 2573 грн. 97 коп. суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 1478 грн. 86 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідач не згодний, оскільки дані вимоги суперечать нормам матеріального і процесуального права, а тому мають бути залишені без задоволення. Позивач у позовній заяві і розрахунках пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами, трактує норми ст. 536 та ч.2 ст.625 ЦК України, які в жодному разі не підлягають до спеціальної норми, відповідно до якої позивач можливо має право зворотної вимоги. В разі виникнення суперечки, щодо належної заміни кредитора у зобов'язанні (ст. 512 - 513 ЦК України) та здобуття позивачем суброгаційного права, останній при звернені до суду мав би керуватися безпосередньо нормами спеціальними, які передбачають право регресу у страхуванні, а саме: Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-1IV від 01.07.2004 р.; ст. 27, Закону України«Про страхування»; ст. 993, Цивільного кодексу України. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положення ст. 536 та ч.2 ст. 625 ЦК України не може застосовуватися до осіб які не мають між собою договірних зобов'язань. У даному випадку між позивачем та відповідачем не існує жодних договірних зобов'язань, що регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а також відносини сторін, які визначають окремі права та обов'язки. Позивач звернувся до суду на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 року № 85/96-ВР та ст. 993 Цивільного кодексу України чітко передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах Фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, позивач не має права на стягнення пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, суперечка між позивачем та відповідачем виникла 23.09.2008 р., коли позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом страхування цивільної відповідальності №ВВ/ 3065335 (далі договір). Вищевказаний договір укладався на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», безпосередньо між відповідачем та ОСОБА_3. 13.11.2008 р. відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу з наступних підстав: По-перше: ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України передбачено перехід до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, в межах виплаченої суми право вимоги, до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Пунктом 1 статті 1191 ЦК України чітко передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Статтею 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) та потерпілі. Статтею 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. З наведеного слідує, що на таке відшкодування мають право виключно потерпілі (треті особи) в слідстві дорожно - транспортної пригоди. Згідно ст. 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілими є - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; Згідно із ст. 37 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при виконанні страхувальником обов'язків за договором обов'язкового страхування, страховик |страхувальник| здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (третій особі або її спадкоємцям). В зв'язку з цим, потерпілою особою (третьою особою), яка постраждала в результаті вищезгаданої дорожньо-транспортної події за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності ОСОБА_6, як власник пошкодженого транспортного засобу “Volkswagen Touareg” держ. НОМЕР_3 Таким чином, позивач як страховик виконав свої зобов'язання згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) і не маєте права пред'являти чи звертатися в порядку регресу до відповідача, так як Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не передбачено відшкодовання матеріальних затрат Страховиком іншому Страховику (страховій компанії) в порядку регресу. В свою чергу, потерпіла особа за отриманням страхового відшкодування до відповідача не зверталася. Крім того, позивач при зверненні до відповідача в порядку регресу керується безпосередньо нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Зокрема, вказаною нормою цивільного законодавства передбачається можливість (право) страховика звернення до особи, відповідальної за завдані збитки, з вимогою відшкодування фактичних витрат за договором страхування. Тобто, ця норма лише вказує про право страховика на вимогу, але не передбачає порядок переходу права вимоги до страховика. Загальними же положеннями Цивільного кодексу України, законодавцем був передбачений порядок переходу права вимоги до страховика прав страхувальника. В обґрунтування цього необхідно нагадати ст. 513 ЦК України, якою зазначається, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. З урахуванням цього припису можна зробити висновок про те, що перехід до позивача прав страхувальника за підстав, зазначених ч. 1 ст. 512 ЦК України, здійснюється тільки на підставі окремого правочинну у формі, що і договір страхування. В даному випадку позивач до судового засідання не надав іншого документу, що може засвідчити факт передачі такого права, а саме договору чи іншої форми правочину між останніми та ОСОБА_6. Однак, відповідач не заперечує проти позовних вимог стосовно фактичних затрат, понесених позивачем при виплаті страхового відшкодування. Стосовно пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами - відповідач заперечує повністю і вважає їх таким, що не підлягають задоволенню.

У звязку з неявкою відповідача та третіх осіб розгляд справи відкладався, ухвалою в. о. голови господарського суду Запорізької області був продовжений строк вирішення спору.

10.09.2009 розгляд справи продовжено та прийнято рішення.

ОСОБА_1 (надалі третя особа № 1), ВАТ КБ „Надра” в особі Філії ВАТ КБ „Надра” Запорізького Регіонального Управління (надалі третя особа № 2) та ОСОБА_3 (надалі - третя особа № 3), повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі ГПК України), в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали.

Суддя визнав за можливе розглянути справу буз участі представників третіх осіб, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

23.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Веско” в особі Запорізької філії, правонаступником якої є позивач, та третьою особою № 1 ОСОБА_1, був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 361-а/07зп (далі - договір).

Відповідно до умов договору, об'єктом страхування є - майнові інтереси ОСОБА_1 (третьої особи № 1), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме, автомобілем „Volkswagen Touareg”, реєстр. № НОМЕР_1 від таких ризиків як „Викрадення”, „Збитки внаслідок ДТП” та „Збитки внаслідок інших подій”.

При цьому, вигодонабувачем за даним договором є Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»в особі Філії ВАТ КБ «Надра»Запорізьке РУ (третя особа № 2).

25.01.2008 року на пр. Ентузіастів в м. Дніпрорудне Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: автомобіль „Peugeot”, реєстр. № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (третя особа № 3), зіткнувся з автомобілем „Volkswagen Touareg”, реєстр. № НОМЕР_1, яким керувала третя особа № 1.

Факт дорожньо транспортної пригоди підтверджується довідкою за фактом ДТП Відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Василевського району та автомобільно технічної інспекції УДАІ УМВС України в Запорізькій області вих.. № 34 від 25.01.2008 року.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоровю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля „Peugeot”, реєстр. № НОМЕР_2, застрахована у Акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія»м. Київ в особі Запорізького обласного управління Акціонерного товариства „Українська пожежно страхова компанія” м. Запоріжжя, згідно з полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3065335 (Страхувальник ОСОБА_3 третя особа № 3).

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, обладнання.

Вина третьої особи ОСОБА_7, який керував на час ДТП автомобілем „Peugeot”, реєстр. № НОМЕР_2, підтверджується постановою Василевського районного суду Запорізької області від 28.01.2008 року у справі № 3-1202/2008.

Згідно довідки від 15.12.2003 року, офіційним дилером ТОВ «Інтеркар Україна»- генерального імпортера концерну «Фольксваген»на Україні є ТОВ «Гранд Авто».

ТОВ «Гранд Авто»були виконані ремонті роботи з відновлення пошкодженого автомобіля „Volkswagen Touareg”, реєстр. № НОМЕР_1 на суму 32575 грн. 80 коп., що підтверджується актом виконаних робіт згідно замовлення наряду від 05.03.2008р.

Вартість виконаних робіт повністю була сплачена третьою особою № 1 у повному обсягу, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями від 08.02.2008 року.

Заявою від 18.04.2008 року третя особа № 1 звернулась до позивача стосовно виплати суми страхового відшкодування у розмірі 32 757 грн. 80 коп.

18.04.2008 року позивачем було проведено розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, в сумі 32757 грн. 80 коп.

23.04.2008 року позивачем було складено страховий акт № 1538-а/08зп, яким була визначена сума страхового відшкодування у розмірі 32 575 грн. 80 коп.

Листом вих. № 412/694 від 21.04.2008 року ВАТ КБ «Надра»в особі Філії ВАТ КБ «Надра»Запорізьке РУ звернувся до позивача з проханням перерахувати виплату страхового відшкодування по договору страхування наземного транспорту № 3161-а/07зп від 23.07.2007 року в сумі 32575 грн. 80 коп. на користь страхувальника (ОСОБА_1.) для здійснення відновлювального ремонту.

Позивачем було виплачено третій особі № 1 ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 32 575 грн. 80 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1020 від 16.05.2008р.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоровю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля „Peugeot”, реєстр. № НОМЕР_2, була застрахована у відповідача згідно з полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3065335 (Страхувальник ОСОБА_3 третя особа № 3).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь - якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із статтею 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь третьої особи № 1 до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке третя особа № 1 має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є Акціонерне товариство «Українська пожежно страхова компанія»м. Київ в особі Запорізького обласного управління Акціонерного товариства „Українська пожежно страхова компанія” м. Запоріжжя - відповідач у справі.

Крім цього, відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2008 року у справі № 34/397-33/251 було встановлено, що внаслідок відшкодування збитків, завданих винним водієм, позивач на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого водія. Враховуючи, що цивільно правова відповідальність винної особи була застрахована відповідачем, то предявлення позову у даній справі позивачем до відповідача, як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, є правомірним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/397-33/251 було залишено в силі.

Отже, факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2008 року у справі № 34/397-33/251, не доводяться знову при вирішенні цього спору, оскільки в ньому беруть участь ті самі сторони.

Вказана правова позиція також підтверджується рішеннями Верховного суду України від 21.03.2007 року та постановою Верховного суду України від 25.11.2008 року, які набрали законної сили та копії яких залучено до матеріалів справи.

Розмір страхового відшкодування, яке має виплатити страховик за полісом обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно з статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством…».

Автомобіль „Peugeot”, реєстр. № НОМЕР_2 був застрахований відповідачем згідно з полісом обовязкового страхування власників наземних транспортних засобів № ВС/0559092.

У страховому полісі зазначено, що ліміт відповідальності складає 51 000 грн.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обовязків ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Цим же полісом (п. 2) визначена сума шкоди, завданої майну, у розмірі 25500 грн., сума франшизи 510 грн.

Таким чином, враховуючи положення статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням встановленої пунктом 2 полісу франшизи та ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті складає: 25 500 грн. 510 грн. = 24 990 грн.

23.09.2008р. позивач, в порядку статті 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», направив відповідачу заяву вих. № 6598-08 про виплату страхового відшкодування в сумі 24990 грн.

Вказана заява була отримана відповідачем 07.10.2008 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 6695041.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Крім того, згідно із пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування; протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Відповідач направив позивачу відзив вих. № 1029 від 13.11.2008 року, в якому відмовився від проведення виплати страхового відшкодування, оскільки такі дії йдуть в супереч закону.

Однак, у відзиві на позовну заяву і в судовому засіданні відповідач не заперечує проти стягнення страхового відшкодування в сумі 24990 грн.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача суми 24990 грн. суду не було надано.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи все вище викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 24990 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього на 2957 грн. 72 коп. пені, 369 грн. 72 коп. трьох процентів річних, 2573 грн. 97 коп. суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 1478 грн. 86 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки дані вимоги суперечать нормам матеріального і процесуального права, а тому мають бути залишені без задоволення.

З даними запереченнями відповідача погодитися не можна у звязку з наступним:

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлена правомірність нарахуванням позивачем відповідачу суми страхового відшкодування у розмірі 24990 грн.

Сам відповідач визнав правомірність нарахування, а відтак необхідність сплати даної суми.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідачем заява позивача та додані до неї документи на виплату страхового відшкодування була отримання 07.10.2008 року. Відтак, строк сплати суми страхового відшкодування становив до 07.11.2008 року.

Оскільки відповідачем у визначені Закону України “Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” строки сума страхового відшкодування не була сплачена, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 2957 грн. 72 коп. за період з 07.11.2008 року по 05.05.2009 року, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3 % річних за період з 07.11.2008 року по 05.05.2009 року в сумі 369 грн. 72 коп. та інфляційні нарахування за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року в сумі 2573 грн. 97 коп.

Також, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 07.11.2008 року по 05.05.2009 року в сумі 1478 грн. 86 коп.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що заперечень стосовно розміру нарахованих сум пені, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими грошовими коштами, не має.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Як зазначалось вище, згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних за період в сумі 369 грн. 72 коп. та інфляційних нарахувань є правомірними.

Надані позивачем розрахунки вказаних сум суд перевірив, визнає їх обґрунтованими, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних за період в сумі 369 грн. 72 коп. та інфляційних нарахувань задовольняється судом у повному обсягу.

Також, відповідно до положень ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, … Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому вимоги стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 07.11.2008 року по 05.05.2009 року в сумі 1478 грн. 86 коп. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсягу.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія»(04080, м. Київ 80, вул. Фрунзе, 40) в особі Запорізького обласного управління Акціонерного товариства „Українська пожежно страхова компанія” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 149, корп. 1, кв. 2, р/ рахунок № 265060175559 в філії ВАТ «Держ. Експ. імпортний банк України»в м. Запоріжжі, МФО 313979, ЗКПО 25969506) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(код ЄДРПОУ 26183400; 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В; поточний рахунок № 26506216345900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму страхового відшкодування у розмірі 24 990 грн., пеню в сумі 2957 грн. 72 коп., 3 % річних в сумі 369 грн. 72 коп., інфляційні витрати в сумі 2573 грн. 97 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1478 грн. 86 коп. Надати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія»(04080, м. Київ 80, вул. Фрунзе, 40) в особі Запорізького обласного управління Акціонерного товариства „Українська пожежно страхова компанія” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 149, корп. 1, кв. 2, р/ рахунок № 265060175559 в філії ВАТ «Держ. Експ. імпортний банк України»в м. Запоріжжі, МФО 313979, ЗКПО 25969506) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(код ЄДРПОУ 26183400; 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В; поточний рахунок № 26506216345900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті державного мита в сумі 323 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано: 10.09.2009р.