Рішення № 62951830, 16.11.2016, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1545/15-ц

№ провадження 2/196/73/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої -судді Гудим О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було заподіяно шкоду, сталася на перехресті другорядної дороги Т 04-12 зі сторони с.Михайлівка Царичанського району Дніпропетровської області в напрямку с.Шульгівка з головною дорогою в напрямку із с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області в смт.Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області.

10 серпня 2014 року, о 12.00 год., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по другорядній дорозі Т04-12 зі сторони с.Михайлівка Царичанського району Дніпропетровської області у напрямку с.Шульгівка.

В ході руху, маючи об'єктивну можливість виявити в межах видимості в напрямку руху транспортний засіб "Mitsubishi outlander" АЕ9014ЕС, яким в той час керував ОСОБА_2, що наближався до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі в напрямку із с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області в смт.Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, та виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, рухаючись в зоні дії дорожнього знаку 2.1 - (дати дорогу) "Правил дорожнього руху України", наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг, не зменшив швидкість руху свого автомобіля та не зупинився, щоб дати дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі та виїхав на головну дорогу у безпосередній близькості від вказаного автомобіля, в результаті чого мало місце перехресне зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

В результаті даної пригоди автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який на праві власності належить ОСОБА_1, зазнав значних механічних пошкоджень, а ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забій грудини, голови, шийного відділу хребта, лівого передпліччя, гематома лівого передпліччя, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4936, виданої на ім'я ОСОБА_2

Відповідно до висновку судової атво-технічної експертизи №70/27-722 від 14.11.2014 року, ОСОБА_3 своїми діями грубо порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 - (дати дорогу) та п.п.16.11, 16.12 Правил дорожнього руху України, які регламентують наступне:

- п.16.11 - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- п.16.12 - на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Порушення ОСОБА_3 вимог дорожнього знаку 2.1 та п.п.16.11, 16.12 Правил дорожнього руху України знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

По даному факту ДТП було порушено кримінальну справу. Дії ОСОБА_3, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, були кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України.

10 лютого 2015 року вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 було визнано винним за ст.286 ч.1 КК України та йому було призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_3 було звільнено з випробуванням і визначенням іспитового строку терміном 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до Висновку №1185-16 від 06.04.2016 року, складеного судовим експертом ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_1, як власнику автомобіля НОМЕР_2, на час проведення судової автотоварознавчої експертизи складає 429273,23 грн.

Згідно з умовами Договору страхування наземного транспорту №3671185/05 АВ від 11.10.2013 року, від акціонерного товариства "Страхова компанія "АХХА" ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування в розмірі 29198,20 грн.

Крім того, згідно з роспискою від 27.11.2014 року, виданої на ім'я ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_1, від гр.ОСОБА_5 остання отримала гроші в розмірі 65500 грн. за придбаний у неї громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пошкоджений у ДТП автомобіль НОМЕР_2.

Тобто, матеріальна шкода, яка спричинена ОСОБА_1 протиправними діями ОСОБА_3, становить наступну суму: від суми 429273,23 грн. (сума збитків згідно висновку судового експерта) віднімається сума 29198,20 грн. (сума страхового відшкодування, яку отримала ОСОБА_1Г.) та віднімається сума 65000 грн. ( сума грошей отримана від продажу пошкодженого автомобіля) і отримується 334575 грн. 03 коп., яку і необхідно стягнути з ОСОБА_3

Крім того, в результаті ДТП протиправними діями ОСОБА_3 ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду.

Під час зіткнення автомобілів ОСОБА_2 пережив сильний шок, викликаний страхом смерті, відчув себе об'єктом нападу, що спричинило виникнення негативних емоцій, які завдали психологічних страждань, пережив сильні душевні страждання за своє життя.

Більше того, під час ДТП, яка трапилась в результаті протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_2 заподіяні наступні тілесні ушкодження: забій грудини, голови, шийного відділу хребта, лівого передпліччя, гематома лівого передпліччя, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4936, виданої на ім'я ОСОБА_2

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2, з метою медичної реабілітації від перенесеної ДТП, був вимушений повторно звернутись до медичної установи для проходження курсу лікування, так як після ДТП з'явилися тривога, відчуття внутрішньої напруги, оніміння рук (особливо уві сні), дратівливість, порушення сну, страх за здоров'я, що підтверджується медичним епікризом з історії хвороби №9881/2014 з 27.10.2014 року по 07.11.2014 року.

Вищевказані обставини призвели до того, що у ОСОБА_2 були порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, що потребувало від нього додаткових фізичних зусиль та моральних страждань, а тому слід стягнути з ОСОБА_3 на користь останнього моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 100000 грн.

Крім цього, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не отримали від ОСОБА_3 будь-якої компенсації.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на вимоги ст.ст.1166, 1187 ЦК України, прохають суд:

1. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: м.Кривий Ріг мікрорайон Сонячний, 53/16 Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 334575 грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору.

2. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: м.Кривий Ріг мікрорайон Сонячний, 53/16 Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а саме в розмірі 334575,03 грн. підтримав повністю з підстав та відповідно до розрахунку, викладеного в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на його користь 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП, підтримав в повному обсязі, обгрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди визнав частково, вважаючи заявлений розмір шкоди необгрунтованим та завищеним, посилаючись на наступні обставини. Вважає, що розмір матеріальної шкоди необхідно проводити, виходячи з того, що відповідно до листа АТ "СК "АХА Страхування" вартість автомобіля на момент укладення договору страхування становила 176238,40 грн., від якої віднімається сума знецінення за період страхування - 14630,20 грн., потім віднімається сума страхового відшкодування 29198,20 грн., і далі необхідно віднімати не суму, за яку було продано пошкоджений автомобіль 65500 грн., а суму в розмірі 128000 грн., тобто вартість автомобіля на момент ДТП і таким чином сума шкоди становить 4410 грн., яку він і визнає.

Крім цього, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди не визнав повністю, так як ОСОБА_2 не був визнаний потерпілим під час ДТП, тяжкість тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не була встановлена, причинний з'язок між травмами виявленими у ОСОБА_2 та ДТП не було доведено, а тому вимоги щодо моральної шкоди є безпідставними.

Суд, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази та даючи їм оцінку у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі за слідуючих підстав.

Згідно ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 серпня 2014 року, о 12.00 год., ОСОБА_3, відповідач в даній справі, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по другорядній дорозі Т04-12 зі сторони с.Михайлівка Царичанського району Дніпропетровської області у напрямку с.Шульгівка. В ході руху, маючи об'єктивну можливість виявити в межах видимості в напрямку руху транспортний засіб "Mitsubishi outlander" АЕ9014ЕС, яким в той час керував ОСОБА_2, що наближався до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі в напрямку із с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області в смт.Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, та виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, рухаючись в зоні дії дорожнього знаку 2.1 - (дати дорогу) "Правил дорожнього руху України", наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг, не зменшив швидкість руху свого автомобіля та не зупинився, щоб дати дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі та виїхав на головну дорогу у безпосередній близькості від вказаного автомобіля, в результаті чого мало місце перехресне зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

В результаті даної пригоди автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, позивача в даній справі, який на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с.44), позивачу в даній справі, зазнав значних механічних пошкоджень, а ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забій грудини, голови, шийного відділу хребта, лівого передпліччя, гематома лівого передпліччя, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4936, виданої на ім'я ОСОБА_2 (а.с.12, 13).

Відповідно до висновку судової атво-технічної експертизи №70/27-722 від 14.11.2014 року, ОСОБА_3 своїми діями грубо порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 - (дати дорогу) та п.п.16.11, 16.12 Правил дорожнього руху України, які регламентують наступне:

- п.16.11 - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- п.16.12 - на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Порушення ОСОБА_3 вимог дорожнього знаку 2.1 та п.п.16.11, 16.12 Правил дорожнього руху України знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (а.с.14-22).

За вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040600000531 з правовою кваліфікацією за ст.286 ч.1 КК України та розпочато досудове розслідування.

Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2015 року, який набрав законної сили 13 березня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.ст.75. 76 КК України ОСОБА_3 від призначеного покареня звільнено з визначенням іспитового строку терміном 1 рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами (а.с.9, 11).

У відповідності з ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, із матеріалів справи встановлено, що вищевказаний вирок суду на даний час не скасовано і набрав чинності, тому суд приходить до висновку про те, що позивачі звільнені від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з ст.1166 ЦК України шкода, заподіяна особі чи її майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо ця особа не доведе відсутності своєї вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України (п.1) шкода, заподіяна зіткненням двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, заподіяна одному з вини другого, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1194 ЦК України та п.16 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.24.2.8 Договору страхування наземного транспорту №3671185/05АВ від 11.10.2013 року повна загибель транспортного засобу - це випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладення даного договору.

Згідно зі Звітом №ZB210914 від 21.09.2014 року СОД ОСОБА_10 вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу марки "Mitsubishi outlander" АЕ9014ЕС становить 262297,02 грн., що перевищує 70% від його дійсної вартості на момент укладення Договору (176238,40 грн.), та за умовами Договору визнається повною загибеллю транспортного засобу.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання по відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 завданої їй внаслідок пошкодження її майна шкоди. Позивач має право на отримання відшкодування від особи, що заподіяла таку шкоду, у повному обсязі, і отримавши частину відшкодування від страховика на підставі договору страхування між заподіювачем шкоди і страховиком, має право вимагати від заподіювача шкоди, тобто від відповідача, відшкодування йому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця по визначенню матеріального збитку нанесеного власнику КТЗ №1185-16 від 06.04.2016 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_6 становить 479970,23 грн.

Згідно з листом АТ "СК "АХА Страхування" від 30.09.2014 року №8368/12/ЦВ ОСОБА_1 за Договором страхування наземного транспорту №3671185/05АВ від 11.10.2013 року у випадку даного ДТП виплачено страхове відшкодування в розмірі 29198,20 грн.

Відповідно до розписки від 27.11.2014 року, укладеної від імені ОСОБА_2, який на час укладення даного правочину діяв в інтересах ОСОБА_1, пошкоджений після ДТП автомобіль НОМЕР_6 було продано за 65500 грн.

Таким чином, розрахунок матеріальної шкоди, а саме: від суми 429273,23 грн. (сума збитків згідно висновку судового експерта) віднімається сума 29198,20 грн. (сума страхового відшкодування, яку отримала ОСОБА_1Г.) та віднімається сума 65000 грн. ( сума грошей отримана від продажу пошкодженого автомобіля) і отримується 334575 грн. 03 коп., є обгрунтованим, а тому саме сума 334575 грн. 03 коп. і підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатися залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 серпня 2014 року, о 12.00 год. на перехресті проїзних частин головної дороги з с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області та другорядної дороги з с.Михайлівка Царичанського району Дніпропетровської області, автомобілем НОМЕР_6 керував позивач ОСОБА_2

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4936 від 13.08.2014 року ОСОБА_2 діагностовано наступні тілесні ушкодження: забій грудини, голови, шийного відділу хребта, лівого передпліччя, гематома лівого передпліччя (а.с.12).

З метою медичної реабілітації від перенесеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 вимушений був звернутись до медичної установи, так як після дорожньо-транспортної пригоди в останнього з'явилися тривога, відчуття внутрішньої напруги, оніміння рук (особливо уві сні), дратівливість, порушення сну, страх за здоров'я, та було встановлено діагноз: органічний емоційний розлад судинного походження, що підтверджується медичним епікризом з історії хвороби №9881/2014 з 27.10.2014 року по 07.11.2014 року (а.с.13).

Таким чином, в зв'язку із тим, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки автомобілем під керуванням водія ОСОБА_3, його відповідальність знайшла своє підтвердження в процесі судового розгляду справи, вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 є обґрунтованими та законними.

Оцінюючи викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, передбачених пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року №4, суд приходить до висновку про доведеність існування прямого причинного зв'язку між виною відповідача ОСОБА_3 та її наслідками і спричиненою моральною шкодою позивачу ОСОБА_2, а тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., який, на думку суду, є достатнім для компенсування фізичних та душевних страждань останнього, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, на думку суду, судові витрати позивачів по сплаті судового збору при пред'явленні даного позову до суду повинні бути покладені на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: м.Кривий Ріг мікрорайон Сонячний, 53/16 Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 334575 (триста тридцять чотири тисячі п'ятсост сімдесят п'ять) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3345 (три тисячі триста сорок п'ять) грн. 75 коп., а всього 337920 (триста тридцять сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: м.Кривий Ріг мікрорайон Сонячний, 53/16 Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., а всього 100487 (сто тисяч чотириста вісідесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляційної скарги через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 22 листопада 2016 року.

Головуюча: О.М.ГУДИМ