Постанова № 62950795, 16.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 911/3311/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.11.2016

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" та приватного акціонерного товариства "Фоззі Рітейл" на рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 (повне рішення складено 08.08.2016)

у справі №911/3311/15 (суддя В.М. Бабкіна)

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

2) приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

3) приватного акціонерного товариства "Фоззі Рітейл"

про стягнення 33 773 029,84 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто на користь ПАТ "Енергобанк" солідарно з ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПрАТ "Фоззі Рітейл" заборгованість за кредитним договором в сумі 32 377 963,53 грн., у тому числі - 27 408 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 3 590 072,55 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 408 624,00 грн. пені за несвоєчасну сплату основного боргу кредиту, 398 964,61 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 531915,16 грн. інфляційних втрат, 40 387,21 грн. 3% річних.

Стягнуто на користь ПАТ "Енергобанк" солідарно з ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" заборгованість за кредитним договором в сумі 32 377 963, грн., у тому числі - 27 408 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 3 590 072,55 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 408 624,00 грн. пені за несвоєчасну сплату основного боргу кредиту, 398 964,61 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 531 915,16 грн. інфляційних втрат, 40 387,2 грн. 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Фоззі-Фуд", ПрАТ "Фоззі Рітейл" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" в дохід Державного бюджету України по 24 360,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ "Фоззі-Фуд", ПрАТ "Фоззі Рітейл" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також, відстрочити виконання рішення суду до 01.06.2018.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та має місце порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №911/3311/15 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.10.2016, у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В. та судді Лобаня О.І., для розгляду справи №911/3311/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

ПАТ "Енергобанк" на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву, в яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київсьої області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 - без змін.

12.10.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Фоззі-Фуд", ПрАТ "Фоззі Рітейл" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" надійшла заява про відстрочення рішення суду, в якій відповідачі просять відстрочити рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 до 01.06.2018.

21.10.2016 представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду, надано заперечення на заяву про відстрочення рішення суду, в якому позивач просить відмовити у задоволення вказаної заяви, а 15.11.2016 подано додаткові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

16.11.2016 представником відповідача-3, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду, надано додаткові пояснення, а також клопотання про розгляд справи без участі представника ПрАТ "Фоззі Рітейл", які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача-1,-2 брав участь в судових засіданнях, надавав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі № 911/3311/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних. А також задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення.

Представник позивача брав участь у судових засіданнях, надав пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі № 911/3311/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення і відмовити у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.

Представники відповідача-3 в судові засідання не з'явились, надіславши клопотання про розгляд справи без участі представника. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також заявлене клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача-3.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1,-2, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011 між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Фоззі-Фуд" (позичальник) було укладено договір про надання кредитної лінії № 1109-70 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пп. 1.1.1 кредитного договору кредит надається у вигляді відкличної невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 35000000 грн, який позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Процентна ставка за користування кредитом становить 7% річних плюс Internal Deposit Rate (пп. 1.1.3 кредитного договору).

Відповідно до пп. 6.2.1 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та в строки, передбачені цим договором.

Строк користування (термін повернення) кредиту встановлений до 29 вересня 2016 року включно (пп. 1.1.2 кредитного договору).

У період з 23.12.2011 по 04.11.2014 між банком та ТОВ "Фоззі-Фуд" були підписані додаткові договори № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 про внесення змін до договору про надання кредитної лінії № 1109-70 від 29.09.2011, зокрема, додатковою угодою № 3 від 18.09.2013 сторони внесли зміни до графіку зміни ліміту кредитної лінії, викладеного у додатку № 1 до кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов кредитного договору банк надав позичальникові в межах відновлювальної кредитної лінії кредит в розмірі 35000000 гривень з кінцевим терміном погашення кредиту - 29.09.2016, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині надання кредиту.

Так, відповідач-1, відповідно до умов кредитного договору, взяв на себе зобов'язання погашати кредит у валюті кредиту в строки згідно з графіком надання та погашення кредиту, за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника, сплачувати проценти за користування кредитом у порядку та розмірі, зазначеному в пп. 1.1.3 п. 1.1 ст. 1 та п. 3.4 ст. 3 кредитного договору, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим Договором у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 8.2 кредитного договору, серед таких випадків, зокрема, передбачено прострочення позичальником щонайменше на 30 (тридцять) робочих днів сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом.

Судом першої інстанції також встановлено, що починаючи з лютого 2015 року, відповідач-1 перестав належним чином виконувати взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, зокрема, погашати вчасно чергові платежі за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим ПАТ "Енергобанк" направив відповідачу 1 вимогу, оформлену листом від 06.05.2015, щодо усунення порушення умов кредитного договору шляхом сплати протягом тридцяти календарних днів заборгованості.

Згідно з умовами п. 8.2 кредитного договору, після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.

Вказана вище вимога була отримана відповідачем-1 14.05.2015.

Однак, заборгованість протягом 30 календарних днів погашеною не була, в зв'язку з чим термін повернення кредиту настав і позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат, банком було укладено договори поруки № 1 від 29.09.2011 з ПрАТ "Сільпо Рітейл" і № 2 від 24.01.2012 з ПрАТ "Фоззі Рітейл", згідно умов яких поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ТОВ "Фоззі-Фуд", що випливають з договору про надання кредитної лінії № 1109-70 від 29.09.2011.

Пунктом 3 договорів поруки визначено, що відповідальність поручителя настає, якщо основне зобов'язання не буде виконане в строк, передбачений його умовами, в тому числі відсотки, пеня, штрафні санкції, інші платежі, що забезпечені порукою, не будуть повернуті/сплачені у строки, встановлені основним зобов'язанням або достроково у випадках та у строки, передбачені основним зобов'язанням.

При цьому, положеннями пункту 5 договорів поруки визначено обов'язок поручителя у випадку непогашення боржником суми заборгованості за основним зобов'язанням перерахувати суму заборгованості на рахунок № 37397911 в ПАТ "Енергобанк", МФО 300272 протягом 20 календарних днів з дня одержання вимоги кредитора.

На підставі чого, 01.07.2015 позивач звернувся до відповідача-2 і відповідача-3, як поручителів за договорами поруки про дострокове повернення суми основної заборгованості боржника за договором, а також сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій (пені). Зазначені вимоги були отримані поручителями 06.07.2015. Однак, заборгованість погашена не була.

Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачів своїх зобов'язань, ПАТ "Енергобанк" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Фоззі-Фуд" (далі - відповідач-1), ПрАТ "Сільпо Рітейл" (далі - відповідач 2) та ПрАТ "Фоззі Рітейл" (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення з боржника за кредитним договором та поручителів 33773029,84 грн заборгованості за кредитним договором, у тому числі - 27408000 грн основної заборгованості за кредитом, 3590072,55 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 408624,00 грн пені за несвоєчасну сплату основного боргу кредиту, 398964,61 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1926981,47 грн інфляційних втрат, 40387,21 грн 3% річних.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ "Фоззі-Фуд", ПрАТ "Фоззі Рітейл" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних. Також, просили відстрочити виконання рішення суду до 01.06.2018.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вже зазначалось вище, Банком було укладено договори поруки № 1 від 29.09.2011 з ПрАТ "Сільпо Рітейл" і № 2 від 24.01.2012 з ПрАТ "Фоззі Рітейл", згідно умов яких поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ТОВ "Фоззі-Фуд", що випливають з договору про надання кредитної лінії № 1109-70 від 29.09.2011. Проте відповідачем-1 не було виконано зобов'язань що випливають з договору про надання кредитної лінії № 1109-70 від 29.09.2011, 01.07.2015. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача-2 і відповідача-3, як поручителів за договорами поруки з вимогами про дострокове повернення суми основної заборгованості боржника за договором, а також сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій (пені), але вказана вимога не була виконана.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із висновку судово-економічної експертизи, де заборгованість ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ПАТ "Енергобанк" за договором про надання кредитної лінії від 29.09.2011 № 1109-70 станом на 27.07.2015 складає 32377972,55 грн., у тому числі - 27408000,00 грн. основного боргу за кредитом, 3590072,55 грн. процентів за користування кредитом, 408624,00 грн. пені за несвоєчасну сплату основного боргу, 398964,61 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 531915,16 грн. інфляційних нарахувань по тілу кредиту та процентах за його користування, 40396,23 грн. 3% річних по тілу кредиту та процентах за його користування (висновок експерта №21294/15-45 від 29.01.2016 та розрахунки, здійснені експертом, долучені до матеріалів справи). Вказане також не заперечується представниками відповідача-1.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи норми статті 543 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги банку в частині солідарного стягнення з відповідачів 27408000,00 грн. основного боргу за кредитом та 3590072,55 грн. процентів за користування кредитом є доведеними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та висновком експерта, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі також заявлено вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату основної заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь термін дії кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Так, судом першої інстанції встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом позивачем, за період з 01.03.2015 по 26.07.2015, включно було нараховано пеню в загальній сумі 408624,00 грн, а за порушення строків внесення процентів за користування кредитними коштами позивачем нараховано пеню в сумі 398964,61 грн, вказані суми також підтверджуються висновком судової експертизи.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 408624,00 грн за несвоєчасну сплату основного боргу кредиту та 398964,61 грн. за несвоєчасну сплату відсотків, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 1926981,47 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 40387,21 грн. за періоди та на суми, зазначені в розгорнутому розрахунку, долученому до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як вірно встановлено господарським судом Київської області, обґрунтованість розміру зазначеної вище суми інфляційних втрат, заявленої до стягнення позивачем з відповідачів, згадуваним вище висновком судової експертизи не підтверджено, оскільки за розрахунком судового експерта обґрунтованим розміром інфляційних нарахувань на суму боргу по тілу кредиту та процентах за його користування загалом складає 531915,16 грн., а 3% річних - 40396,23 грн. Проте, сума 3% річних перевищує заявлену до стягнення позивачем суму у розмірі 40387,21 грн.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 531915,16 грн та 3% річних у сумі 40387,21 грн. , підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що посилання позивача про зменшення пені є необґрунтованими з огляду на приписи ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підстав для відмови у задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням ст. 2 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Енергобанк" та солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у загальному розмірі 32377963,53 грн., з яких - 27408000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 3590072,55 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 408624,00 грн. пені за несвоєчасну сплату основного боргу кредиту, 398964,61 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 531915,16 грн. інфляційних втрат та 40387,21грн. 3% річних.

Проте, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви про відстрочку судового рішення, у зв'язку з тим, що заявником не надано доказів неможливості або складності виконання рішення суду у даній справі та не доведено наявності обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення господарського суду, зокрема, не подано доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача-1 майна та коштів на банківських рахунках, а також не обґрунтовано і не подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем у майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення суду повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, ТОВ "Фоззі-Фуд", ПрАТ "Сільпо Рітейл" та ПрАТ "Фоззі Рітейл" в обґрунтування вказаної заяви зазначено, що на сьогоднішній день, на підприємствах виникла складна ситуація, пов'язана із загальною економічною і політичною ситуацією в Україні, що вплинуло на зниження доходів від реалізації продукції і рентабельності, а також на значне збільшення фінансового навантаження. Компанії змушені застосовувати різні методи для утримання діючих клієнтів і залучення нових, оскільки значно зменшилася купівельна спроможність населення. Так, всі ці обставини роблять практично неможливим виконання рішення суду без заподіяння незворотної шкоди підприємствам без відстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачами надано звіти про фінансові результати за 2015 рік та за дев'ять місяців 2016 року, а також прогноз звіту про фінансові результати та макроекономічний прогноз НБУ.

За даними звітами вбачається, що ТОВ "Фоззі-Фуд" має збиток за 2015 рік у сумі 1405909000,00 грн., а за 2016 рік 420393000,00 грн.

За таких умов негайне виконання рішення суду в повному обсязі є неможливим для даного підприємства і неминуче призведе до банкрутства.

Крім того, відповідачами зазначено, що підприємства постраждали через анексію Криму та проведенням АТО на сході України, пережили економічну кризу і зараз досягли найнижчої точки рецесії.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання відстрочки виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Так, протиправне позбавлення відповідача майна, яке знаходиться на території АРК та АТО, є також обставиною, що ускладнює виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2016 у справі №910/23142/14.

Отже, відсутність відстрочки рішення призведе до того, що підприємства не зможуть зупинити економічний спад своєї діяльності, значне скорочення продуктивності, торгової активності і рівня зайнятості, що в кінцевому підсумку призведе до ліквідації підприємства.

Крім того, ПрАТ "Сільпо Рітейл", в додаткових поясненнях до заяви зазначено, що відповідач-3 не відмовляється від своїх договірних зобов'язань перед позивачем при цьому наголошує, що готовий солідарно виконати рішення суду без негативних наслідків для підприємства.

Також зазначає, що відсутність відстрочки рішення фактично призведе до повної зупинки господарської діяльності і всіх магазинів, а як наслідок - до зростання збитків, припинення податкових надходжень до державного бюджету України, невиплати заробітної плати великій кількості співробітників, до припинення постачання в магазини продуктів харчування, які закуповуються підприємством щодня, до незворотних наслідків і банкрутства.

Відповідно до п. 7.8. постанови Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції, вирішує сама апеляційна інстанція чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститись в її резолютивній частині.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідачів законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі № 911/3311/15 слід залишити без змін.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" та приватного акціонерного товариства "Фоззі Рітейл" слід задовольнити частково. Заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити частково. Відстрочити виконання рішення суду у справі № 911/3311/15 до 31.12.2017.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" та приватного акціонерного товариства "Фоззі Рітейл" на рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 залишити без змін.

3.Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" та приватного акціонерного товариства "Фоззі Рітейл" про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 задовольнити частково.

4.Відстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі №911/3311/15 до 31.12.2017.

5.Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

6.Матеріали справи № 911/3311/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк